Підсумовуючи вищенаведене, можна констатувати той факт, що світова фінансова криза прийшла до нас насамперед через підплив інвес-тицій і падіння фондового ринку. Через це фондовий ринок України у своєму розвитку не тільки зупинився, а й відкотився па декілька років назад.

Головними гальмівними чинниками інвестиційної активності та росту на світових фондових ринках залишаться загальносвітова фінансова нестабіль-ність, слабкі показники у фінансово-виробничому секторі національних еко-номік, недостатній платоспроможний попит і недостатність довіри системних інвесторів.

Висновки до розділу 3

Серйозні проблеми перед українським фондовим ринком породила сучасна світова фінансова криза. До кризи одним із потужних драйверів зростання ВВП був при-плив прямих іноземних інвестицій. Однак у 2009—2010 рр. приплив іноземних інвестицій зменшиться у кілька разів у зв'язку зі світовою фінансовою кризою: більшість іноземних компаній скасують плани експансії на нові ринки і скуповування конкурентів.

Слід зазначити, що завершення світової фінансової кризи полягатиме у зниженні волантильності (мінливості) фондових ринків. Вітчизняний ринок стане активнішим, як тільки почнуть рости акції у США та Європі. До цього часу він падатиме слідом за ринком США.

Крім того, на фондовий ринок України буде впливати стан вітчизняної економіки, оскільки затиснута в лещата паянням цін на ключові експортні товари та необхідністю обслуговувати значні боргові зобов’язання, економіка України увійде у стадію рецесії.

Покращенню функціонування ринку цінних паперів в Україні сприятиме застосування методів податкового стимулювання інвестицій в цінні папери:

- повне або часткове звільнення роздрібних інвесторів від прибуткового податку, стягуваного на доходи від акцій, оптових інвесторів (юридичних осіб) від податку на прибуток, що має те ж джерело;

- можливість заліку негативних курсових різниць для роздрібних інвесторів, можливість перенесення на декілька років вперед негативних курсових різниць для роздрібних і оптових інвесторів;

- введення цільових податкових пільг, спрямованих на заохочення довгострокових інвестицій в акції, неспекулятивних прямих інвестицій (пільги застосовуються, коли інвестор володіє певною часткою бізнесу), інвестицій в певні акції (малого бізнесу, певних пріоритетних галузей, венчурні компанії), вивід акцій на організовані ринки (пільги виникають, якщо акції пройшли лістинг і знаходяться в обігу на фондовій біржі), попиту на акції (вирахування відсотків за кредит, узятого на покупку акцій, з оподатковуваної бази) тощо.

Висновки

Ринок цінних паперів (фондовий ринок) являє собою сукупність відносин, що опосередковують рух капіталів у формі цінних паперів. Ринок цінних паперів - це механізм, який дозволяє розміщувати цінні папери і укладати угоди між постачальниками і по купцями.

До фінансових інструментів, що продаються й купуються на цьому ринку, належать цінні папери, строкові контракти (ф'ючерси), інструменти грошового обігу, відсоткові строкові контракти (форварди), строкові контракти на обмін (відсоткові, курсові чи індексні свопи), опціони, що дають право на купівлю або продаж будь-якого із зазначених фінансових інструментів (курсові та відсоткові опціони). Ринок цінних паперів дозволяє проводити операції з ними швидко і за справедливою ціною. Тому для забезпечення успішного функціонування ринку цінних паперів діє відповідна інфраструктура. Учасниками фондового ринку є емітенти, інвестори, саморегулівні організації та професійні учасники фондового ринку.

Випуск та обіг цінних паперів регулюється трьома Законами України: «Про цінні папери і фондову біржу» від 18 червня 1991 року; «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» від 10 грудня 1997 року; «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30 жовтня 1996 року.

Розвиток ринку цінних паперів України винятково на основі саморегуляції ринкових відносин є неможливим. Держава здійснює регулювання ринку цінних паперів з метою впорядкування фондового ринку та підвищення дисциплінованості його учасників, підтримання довіри до фондового ринку та його динамічного розвитку.

Координацію діяльності державних органів з питань функціону-вання в Україні ринку цінних паперів покладено на Державну комі-сію з цінних паперів та фондового ринку.

Для здійснення державою регулювання ринку цінних паперів застосовуються економічні та нормативно-правові методи.

До економічних методів належать:

- податкова політика, що впливає на ділову активність, а відтак на потреб у фінансових ресурсах;

- регулювання грошової маси й обсягів кредитів впливом на ставку позикового відсотка;

- зовнішньоекономічна політика – регулювання операцій з іноземними валютами, експортно-імпортних операцій тощо;

- гарантії держави по позиках приватного сектора;

- вихід держави на ринок позикових капіталів, що створює пряму конкуренцію між державою та підприємствами-емітентами.

Нормативно-правовими методами регулювання ринку цінних паперів є:

- прийняття законодавчих та нормативних актів з питань діяльності учасників ринку цінних папе-рів;

- видача спеціальних дозволів (ліцензій) на здійс-нення професійної діяльності на ринку цінних па-перів та забезпечення контролю за такою діяльніс-тю;

- заборона та припинення на термін (до одного ро-ку) професійної діяльності на ринку цінних папе-рів у разі відсутності ліцензії та притягнення згідно з законодавством до відповідальності за здійснення такої діяльності;

- регулювання випуску та обігу цінних паперів, прав та обов'язків учасників ринку цінних папе-рів;

- реєстрація випусків (емісій) цінних паперів та інформацій про випуск (емісію) цінних паперів;

- контроль за діяльністю осіб, які обслуговують ви-пуск та обіг цінних паперів;

- контроль за дотриманням емітентами порядку ре-єстрації випуску цінних паперів та інформування про випуск цінних паперів, умови продажу (розмі-щення) цінних паперів, передбачених такою ін-формацією.

- контроль за достовірністю інформації, що подаєть-ся контролюючим органам емітентами та особами, які ведуть діяльність на ринку цінних паперів;

- контроль за системами ціноутворення на ринку цінних паперів;

- створення системи захисту прав інвесторів і забез-печення контролю за дотриманням цих прав емі-тентами цінних паперів та особами, які здійсню-ють професійну діяльність на ринку цінних папе-рів;

- встановлення правил та стандартів здійснення операцій на