Біржі можуть бути засновані державою як громадські заклади. В Франції, Італії і ряді інших країн фондові біржі вважаються громадськими закладами. Це, правда, виражається лише в тому, що держава надає приміщення для біржових операцій. Біржовики вважаються представниками держави, але діють як приватні підприємці, за свій рахунок. Біржі можуть бути засновані і на принципах приватного підприємництва, наприклад, як акціонерне товариство. Така організація бірж характерна для Англії, США.

Відповідно до ч. 2 ст. 31 Закону України “Про цінні папери і фондовий ринок”, «фондова біржа утворюється не менше ніж двадцятьма засновниками - торговцями цінними паперами, які мають ліцензію на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку, або їх об'єднанням, що налічує не менше ніж двадцять торговців цінними паперами. Частка одного торговця цінними паперами не може бути більшою ніж 5 відсотків статутного капіталу фондової біржі» [3]. Фундатори повинні внести в статутний фонд біржі певну суму. Членами фондової біржі можуть бути виключно торговці цінними паперами, які мають ліцензію на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку та взяли на себе зобов'язання виконувати всі правила, положення і стандарти фондової біржі.

Фондова біржа України повинна діяти на принципах ліквідності, тобто вільного перетворення цінних паперів у гроші без фінансових втрат для власника, стабільність ринку, широкої гласності і довіри. Вона виконує роль:

засобу залучення грошових сум для інвестицій у виробничу і соціальну сфери;

перерозподілу капіталів між різноманітними галузями і підприємствами;

засобу централізації капіталів, стабілізації заощаджень населення, створення умов для розвитку підприємницької діяльності.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 23 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» «фондова біржа зобов'язана оприлюднювати та надавати Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку інформацію про:

перелік торговців цінними паперами, допущених до укладення
договорів купівлі - продажу цінних паперів на фондовій біржі;

перелік цінних паперів, які пройшли процедуру лістингу;

обсяг торгівлі цінними паперами (кількість цінних паперів, загальну вартість укладених договорів, курс цінних паперів щодо кожного емітента окремо) за період, установлений Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку» [3].

Фондова біржа створює організаційні умови для укладання договорів з цінними паперами шляхом котирування цінних паперів на основі даних попиту і пропозицій, отриманих від учасників торгів на фондовій біржі.

У торгах на фондовій біржі мають право брати участь члени фондової біржі та інші особи відповідно до законодавства.

Торгівля на фондовій біржі здійснюється за правилами фондової біржі, які затверджуються біржовою радою та реєструються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Правила фондової біржі складаються з порядку:

організації та проведення біржових торгів;

лістингу та делістингу цінних паперів;

допуску членів фондової біржі та інших осіб, визначених законодавством, до біржових торгів;

котирування цінних паперів та оприлюднення їх біржового курсу;

розкриття інформації про діяльність фондової біржі та її оприлюднення;

розв'язання спорів між членами фондової біржі та іншими особами, які мають право брати участь у біржових торгах згідно із законодавством;

здійснення контролю за дотриманням членами фондової біржі та іншими особами, які мають право брати участь у біржових торгах згідно із законодавством, правил фондової біржі;

накладення санкцій за порушення правил фондової біржі [10, c. 12-14].

Поряд з централізованим біржовим ринком функціонує позабіржовий ринок цінних паперів. Історично позабіржовий ринок передував біржовому. У країнах з ринковою економікою біржі виростали із вуличного ринку в міру того, як збільшувалися масштаби фондових операцій, множилися емітенти цінних паперів, вдосконалювалася техніка брокерської справи. Інфраструктуру позабіржового ринку складають інвестиційні фонди, інвестиційні компанії, довірчі товариства, холдингові фірми, страхові компанії, інші незалежні торговці цінними паперами, які здійснюють посередницьку комісійну та комерційну діяльність з цінними паперами, а також аудиторські та консалтингові організації. Одна частина торговців входить до складу Української Асоціації торговців цінними паперами, друга - до Української Асоціації довірчих товариств, інвестиційних фондів і компаній, які репрезентують їх інтереси в державних органах та поза ринкових сферах.

Позабіржовий ринок цінних паперів не є альтернативою біржового ринку, він доповнює й розширює його як на вторинному, так і, що особливо важливо, на первинному рівні. Первинне розміщення цінних паперів різних компаній може проводитися шляхом підписки, відкритого продажу або аукціонів. При цьому можуть використовуватися можливості комунікаційної мережі акціонерного товариства “Центральний депозитарій“ (Київ). При переході УФБ до засад вільного асоційованого членства будь-який фінансовий посередник зможе стати членом біржі, тим самим розширюючи сферу своєї діяльності та маючи можливість включитися у систему електронного обігу цінних паперів. Торговці цінними паперами можуть стати учасниками Центрального депозитарію цінних паперів Української фондової біржі. Членство в депозитарії допоможе їм у врегулюванні усіх позабіржових угод: при первинному розміщенні цінних паперів, операціях з емісіями інвестиційних фондів відкритого типу, перепоставці між депонентами, а також забезпечити розрахунки “поставка проти оплати“ на взаємно узгоджену дату.

Завершуючи огляд інфраструктури ринку цінних паперів, хочу зупинитися на питаннях професійної діяльності на цьому ринку. За визначенням ч. 1 ст. 16 Закону України «Про цінні папери та фондовий