Часті часткові зміни свідчать про відсутність стрункої концепції податкової

системи в країні.

У результаті компанії, що бажають працювати в Україні з дотриманням

законів, змушені витрачати значні зусилля і ресурси на те, щоб відстежувати

всі зміни законодавства.

Тому для забезпечення прозорості впливу податкових стимулів необідно

насамперед максимально спростити податкову систему України. Цьому має

сприяти встановлення граничного переліку податків і зборів і скасування

великої кількості податків.

Податкова реформа має бути орієнтована на встановлення оптимального

балансу між стимулуючою і фіскальною функціями податків за рахунок зни-

ження і вирівнювання податкового тягара, спрощення податкової системи,

посилення податкового адміністрування.

Зниження податкового тягара можна досягти, насамперед, за рахунок

ліквідації податків з обороту, зниження ставок податку на прибуток і додану

вартість та внесення значних змін у правила розрахунку бази оподаткування

прибутку, що стимулюють інвестиційну діяльність.

Необхідним є внесення змін до податку на прибуток підприємств: слід

врахувати численні пільги щодо підприємств для інвалідів; переглянути існуючу шкалу амортизаційних відрахувань з метою застосування механізму

прискореної амортизації; надання прямої фінансової підтримки приватному

бізнесу шляхом звільнення від податків на прибуток, зарахований у різного роду інвестиційні фонди і резерви. Необхідно знизити ставку ПДВ. Це має зумовити збільшення інвестиційних потоків, що, у свою чергу, сприятиме збіль

шенню обсягів виробництва, робіт і послуг. Зменшення податкових надход-

жень можна компенсувати підвищенням акцизів на окремі види продукції, що

є предметами розкоші. З метою активізації інвестиційного процесу варто посту-

пово переносити податкове навантаження зі сфери виробництва у сферу спожи-

вання.

7

Іноземне позикове інвестування являє собою регламентовані цивільним

законодавством та іншими нормативно-правовими актами і засновані на угодах

відносини, інвесторами в яких виступають юридичні особи (в тому числі фінансові установи), держави (їхні об’єднання), міжнародні фінансові організації. Зміст їх полягає у передачі інвестором реципієнту грошей та інших

майнових цінностей на засадах зворотності, строковості, платній або на безоп-

латній основі для реалізації інвестиційних проектів (програм), повернення яких

може бути забезпечено цивільно-правовими, а також специфічними майновими

засобами у вигляді урядових гарантій; зміст їх також може полягати у відстро-

ченні кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент за передані то-

вари (виконані роботи, надані послуги) в рамках реалізації інвестиційних

проектів (програм).

Обгрунтовано пропозицію щодо неохідності врегулювання відносин з

приводу іноземного інвестування, метою якого є досягнення суто соціального

ефекту, нормами законодавства, що регулює договірні відносини у сфері некомерційної діяльності.

Визначено ознаки інвестиційного позикового кредитного договору:

стороною договору, яка є інвестором, може виступати як фінансова

установа, так і юридична особа, яка за своїм правовим статусом не є

такою;

предметом договору можуть бути як гроші, так і інше майно;

термін користування наданими коштами має становити не менше

п’яти років;

способами забезпечення виконання договірних зобов’язань, окрім тра-

диційних цивільно-правових, можуть бути і гарантії Кабінету Міністрів

України.

При інвестуванні, яке здійснюється в підприємницькій формі, не можна

говорити про невизначеність прибутку – адже, у відповідних інвестиційних

угодах чітко визначається доля прибутку, яку має отримати інвестор-співзасновник або сторона договору про спільну інвестиційну діяльність. В

свою чергу, кредитним договором, який укладається з метою реалізації інвестиційного проекту передбачається сплата боргу після введення певного

об’єкта в експлуатацію і отримання прибутку від його функціонування – тому

не можна говорити про відсутність зацікавленості кредитора в реалізації проекту. По-друге, недостатність надійних і дієвих гарантій повернення прибутку має місце при будь-якій формі вкладення коштів на підставі цивільно-

правових договорів, тим більше – коштів іноземного походження. По-третє, при

8

здійсненні прямого інвестування кошти передаютьмя до статутного фонду

суб’єкта підприємницької діяльності, співзасновником якого є інвестор, тобто

відбувається передача коштів підприємству, яке утворюється з метою здійснен-

ня певної підприємницької діяльності, і, власне, отримання прибутку (тобто

для досягнення мети інвестування). Так, згідно зі статтею 12 Закону України

“Про господарські товариства” товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність. З іншого боку, в результаті кредитування, відбувається вкладення коштів в економіку держави, сторона якої їх отримує. У разі, якщо кредитні кошти надаються з метою реалізації певних інвестиційних проектів, борги, як обумовлено вище, повертаються пози-

чальником після введення об’єкту в експлуатацію (наприклад, при проектному

фінансуванні, яке, як відомо, характеризується підвищеним ризиком для креди-

тора). Ступінь контролю за діяльністю об’єктів інвестування безумовно різний

при здійсненні інвестування в підприємницькій та позиковій формі, але і в останньому випадку він обов’язково присутній. Зокрема, мовва йде про те, що

іноземний кредитор має право визначити в кридитному договорі, яким передбачається надання коштів з метою будівництва, особу генерального підрядника, який виконує роботи на обумовлених об’єктах. Крім того, в деяких угодах передбачається спільна відповідальність кредитора та генерального підрядника за дотримання термінів введення об’єктів до експлуатації та якість

виконання проектних робіт, робіт з будівництва та реконструкції об’єктів, що

фіксується безпосередньо в будівельних контрактах. Така умова досить часто

зустрічається в інвестиційних договорах, що фактично відповідає статті 1 Зако-

ну України “Про режим іноземного інвестування” щодо здійснення іноземним

інвестором інвестиційної діяльності на території України.

Аналіз питання щодо учасників договорів, які укладаються у сфері іноземного позикового інвестування, дозволив зробити висновок, що інвесторами в цих цивільно-правових відносинах не обов’язково повинні висту-

пати юридичні особи, які за своїм статусом є фінансовими установами.

До гарантій, що застосовуються до інвестиційних позиково-крредитних

договорів відносяться – засоби захисту від несприятливих наслідків, що можуть

бути спричинені змінами у законодавстві, примусовими вилученнями, а також

незаконними діямидержавних органів та їх посадових осіб; компенсація та відшкодування збитків іноземним інвесторам, засоби захисту в разі припинення інвестиційної діяльності, гарантії переказу прибутків, доходів та

інших грошових коштів, отриманих в результаті здійснення іноземних інвестицій.

9

ВИСНОВКИ

Іноземне позикове інвестування являє собою відносини, які засновані на

угодах, регламентовані цивільним законодавством та іншими нормативно-правовими актами, і інвесторами в яких виступають юридичні особи (в тому