підприємства за допомогою методів, заснованих на прогнозах грошових потоків, має вигляд:
ВП = ДГПпрогн + ДГПпостпрогн, (1.23)
де ВП - вартість підприємства (бізнесу)
ДГПпрогн - вартість дисконтованих грошових потоків у прогнозний період;
ДГПпостпрогн - вартість дисконтованих грошових потоків по завершенні прогнозного періоду (у постпрогнозному періоді) або «продовжена вартість» [23];
Вартість грошових потоків підприємства в постпрогноз-ному періоді (продовжена вартість) за умов, що грошовий потік підприємства зростатиме постійними темпами в «продов-жений» період, може визначатися за формулою безстроково зростаючого грошового потоку (аналогічно моделі Гордона для оцінки вартості реверсії):
Впрод = (ГП і+1) / (r – q), (1.24)
де ГП і+1 - грошовий потік у перший рік після завершення прогнозного періоду;
q - очікувані темпи зростання грошового потоку в безстроковій перспективі.
Формула має сенс тільки тоді, коли q менше r.
Окремим випадком методів дисконтування грошових потоків за умов, що параметри потоку не змінюються, є метод прямої капіталізації. Базовою формулою розрахунків вартості підприємства за допомогою даного методу є відношення:
ВП = ЧП / k , (1.25)
де ЧП - величина чистого прибутку, який отримано за останній звітний період або очікуваний в перший прогнозний період;
к - коефіцієнт капіталізації.
Як величина прибутку в даному методі може вико-ристовуватися прибуток до відрахування відсотків і податків, прибуток до відрахування податків, але після виплати відсотків, чистий прибуток або показник грошового потоку.
У процесі оцінки за допомогою методів цієї групи здійснюється обов'язковий аналіз минулої діяльності підприємства на базі його фінансової звітності. Одним із напрямків такого аналізу є нормалізація і коректування фінансової звітності.
Нормалізація звітності означає: внесення виправлень на різні надзвичайні й одноразові статті як балансу, так і звіту про фінансові результати, що не носили регулярного характеру в минулій діяльності підприємства і навряд чи будуть повторюватися в майбутньому (наприклад, доходи від продажу нефункціонуючих активів або частини підприємства; надходження за різними видами страхування; надходження від задоволення; судових позовів; наслідки тривалих перерв у роботі і т. ін.).
Коректування фінансових звітів здійснюється, як пра-вило, за такими статтями балансу підприємства:
вартість товарно-матеріальних запасів (оцінна вартість приймається на рівні найменшої вартості з первісної (вартості першого придбання), вартості останніх за часом закупівель або ринкової вартості);
дебіторська заборгованість (коректується на потенційно безнадійні борги);
знос основних фондів і нематеріальних активів (враховується метод його нарахування та сума додаткового прибутку або витрат, пов'язаних із застосуванням відповідного методу).
У зв'язку з тим, що використання методів, пов'язаних з дисконтуванням грошових потоків, ґрунтується на прогнозах, важливим етапом розрахунків є також обґрунтування про-гнозного періоду. Як прогнозний звичайно вибирається період, що продовжується до моменту стабілізації темпів зростання підприємства. З огляду на те, що тривалий про-гнозний період ускладнює прогнозування конкретних величин виручки, витрат, темпів інфляції, потоків коштів, то оптимальним в умовах стабільного розвитку економічних процесів вважається 5-10 років, а в умовах нестабільності можливе скорочення прогнозного періоду до 3 років.
Інформаційною основою групи методів, заснованих на прогнозуванні доходів, є прогнози грошових потоків, що створюються або всім інвестованим капіталом, або власним капіталом.
Грошовий потік, який генерується всім інвестованим капіталом, визначається за формулою:
ГПк = П (1 -ПП) + А – І - ?ВОК + ?Зд, (1.26)
де ГПк - грошовий потік для всього інвестованого капіталу підприємства;
П - прибуток до виплати процентів по зобов'язаннях і до виплати податків;
П П- ставка податку на прибуток;
І - інвестиції;
А - амортизація;
?ВОК - зміна величини власного оборотного капіталу;
?Зд - зміна довгострокових зобов'язань.
Вартісна оцінка за допомогою методів, заснованих на аналізі надприбутку, базується на використанні не тради-ційного грошового потоку, а моделі економічної доданої вартості, величина якої надає уявлення про результати діяльності підприємства в будь-якому окремо взятому році, і бухгалтерської вартості всіх активів або власного капіталу [26].
Дана група включає два основних методи:
метод економічної доданої вартості (ЕVА);
метод Едвардса-Белла-Ольсона (ЕВО).
Метод економічної доданої вартості (ЕVА - Есоnomіс Valuе Аdded) розроблений С. Стюартом на початку 1990-х років і зареєстрований компанією Stern Stewart & Со, хоча основні положення концепції економічної доданої вартості були закладені ще в дослідженнях Альфреда Маршалла, який ще в 1890 р. написав: «Те, що залишається від його (власника або керуючого) прибутків після відрахування процента на капітал за діючою ставкою, можна назвати його підприємницьким або управлінським прибутком» [19]. Це означає, що при визначенні вартості, яка створюється підприємством в будь-який період часу (тобто її економічного прибутку або економічної доданої вартості), потрібно враховувати не тільки витрати, які фік-суються на бухгалтерських рахунках, але також і альтернативні витрати залучення капіталу, інвестованого в бізнес.
Економічна додана вартість підприємства визначається за формулою [16]:
ЕДВ = (РА - СВК) * К, (1.27)
або
ЕДВ =П * (1 - ПП) – СВК * К, (1.28)
де ЕДВ - економічна додана вартість (ЕУА);
РА - рентабельність активів (усього капіталу);
К - інвестований капітал (вартість активів підприємства).
Позитивне значення економічної доданої вартості свідчить про те, що підприємство збільшило свою вартість для влас-ників у звітному періоді. І, навпаки, негативна величина економічної доданої вартості означає, що за звітний період підприємство не змогло покрити своїх витрат, і тим самим, зменшило свою вартість для власників [32].
Метод Едварда-Белла-Ольсона (EBO – Edwards-Bell-Ohlson valuation model) заснований на побудові грошових потоків для власного капіталу підприємства з урахуванням його рентабельності та вартості.
Суть даного методу полягає в тім, що вартість підприємства визначається наявними активами та «наддоходами». Формально величина вартості дорівнює сумі балансової вартості власного капіталу та дисконтованої вартості «надприбутку» на власний капітал.
Для