Зацікавленість щодо ведення експортної діяльності обумовлюється такими обставинами: можливістю надходження валюти; підвищенням доходів і прибутків за рахунок збільшення обсягу продажу; зменшенням витрат виробництва на одиницю продукції з урахуванням росту виробництва й обсягу продажу; продовженням життєвого циклу товару з урахуванням використання нових ринків; маневруванням циклами; безпосереднім контактом із зовнішнім ринком і покупцями; доступом до усіх світових нововведень. Орієнтація на експорт вимагає підтримки конкурентоспроможності товарів, що випускаються і пропонуються на зовнішній ринок.

Стратегія поведінки експортера на зовнішньому ринку багато в чому визначається і залежить від таких двох складових: просування на ринок і вигляду самого продукту. Просування забезпечується за допомогою різних ринкових інструментів: реклами – з урахуванням звичаїв, мовних особливостей, значення кольорів і символів; рівня грамотності; ціни ( установлення її єдиного рівня, величини цього рівня ): вибору валюти та умов збуту. Стандартизувати ціни важко, тому що фірми на міжнародному ринку несуть додаткові витрати, пов’язані з митними податками, тарифами, змінами валютних курсів. Величина рівня ціни на ринках країн, що розвиваються, значно нижча, ніж у промислово-розвинутих країнах. Просування залежить від того, яку вибрали валюту при зовнішньоекономічних угодах [ 11, ст.137 ].

Особлива увага приділяється питанням сегментації ринку та вибору сегмента, на якому визначається місце для товару, що поставляється. Підприємство-експортер споконвічно визначається в більш широкому масштабі ринкової позиції з погляду вибору країни чи окремих її регіонів з урахуванням різного рівня економічного розвитку. Звичайно підприємство працює або безпосередньо з кінцевим покупцем, або за допомогою посередників-покупців, їх різноманітними представниками, котрі самі забезпечують вихід товару.

Експорт товару оформляється контрактом, один примірник якого зберігається в головного бухгалтера, котрий контролює стан розрахунків. У контракті обов'язково вказується порядок розрахунків готівкою або в кредит, тобто з розстрочкою платежу. Як вже зазначалося, у міжнародних розрахунках під словом "готівка" розуміють повну оплату товару до чи в момент переходу товару або товаророзпорядчих документів у розпорядження покупця. Розрахунки готівкою здійснюються через банки. Форми розрахунків готівкою такі: банківський переказ; документарне інкасо; документарний акредитив; розрахунки за відкритим рахунком; розрахунки чеками [ 12, ст.325 ].

Товар – усе, що може задовольнити нестаток або потребу й пропонується ринкові з метою залучення уваги, придбання, використання або споживання (фізичні об'єкти, послуги, особи, організації, ідеї).

Товарна одиниця – відособлена цілісність, яка характеризується показниками величини, ціни, зовнішнього вигляду й інших атрибутів (наприклад, губна помада – товар, а тюбик – одиниця товару) [ 6, ст. 186 ].

Товар можна розглядати з позиції трьох рівнів:

1. Товар за задумом – це та основна ідея товару, той зиск, який отримує споживач у результаті купівлі та споживання товару.

2. Товар у реальному виконанні – реально створений товар з характерною для нього сукупністю властивостей, функцій, упаковки, марки, дизайну, ціни.

3. Товар з підкріпленням – це ті додаткові послуги й зиски, які отримує споживач у процесі купівлі й споживання саме цього товару.

Товар за задумом перетворюється на товар у реальному виконанні. Товар у реальному виконанні має п'ять характеристик:

- рівень якості,

- набір властивостей,

- специфічне оформлення,

- марочну назву,

- специфічне упакування.

Товар з підкріпленням означає особисту увагу до покупця, доставку на будинок, гарантію повернення грошей тощо.

При розробці експортної товарної політики слід відповісти, принаймні, на такі питання:

- Чи не є передбачуваний експортний товар предметом серйозних політичних дебатів у країні-імпортері? Якщо так, то варто з'ясувати, чи не буде наш товар викликати неприязне відношення і т.п.

- Чи не торкає наш товар які-небудь соціальні цінності країни-імпортера?

- Чи вимагає наш товар такого обслуговування, яке не може бути забезпечено місцевими фірмами?

- Які законодавчі акти країни-імпортера можуть стати перешкодою на шляху нашого експортера?

- Чи не викликає наш товар обвинувачень у порушенні патентів, виключних прав на товарні знаки й інші об'єкти інтелектуальної власності?

Необхідний стратегічний підхід до задач експортної товарної політики на будь-якому рівні адміністративного і технічного управління. Це означає, що прийняті рішення повинні бути обґрунтовані з погляду тактичних інтересів, але разом з тим не суперечити кінцевим цілям маркетингу підприємства.

Товарна політика фірми-експортера складається в проведенні систематичного пошуку шляхів підвищення конкурентноздатності вироблених товарів за рахунок поліпшення якості, оптимізації асортименту, створення нових товарів [ 5, ст. 158 ].

Пам’ятайте, що в маркетингу експортної діяльності застосовуються наступні асортиментні стратегії:

- товарна диференціація – виділення вироблених товарів у якості особливих стосовно конкурентів – окремі ринкові ніші;

- вузька товарна спеціалізація – обмеження сфери збуту – глибока сегментація ринку;

- товарна вертикальна інтеграція – має на меті виробництво товару по одному технологічному ланцюжку – рішення проблем по горизонталі;

- товарна диверсифікованість - широка сфера діяльності фірми і виробництво не зв'язаних один з одним товарів – економічна стійкість і стабільність.

Маркетинг в експортній діяльності підприємства передбачає і більш детальний аналіз за схемою товар – країна [ 7, ст.230 ].

Отже, ключовим моментом міжнародної тованої політики підприємства є вибір товарної стратегії – маркетингові дії щодо товарної складової маркетингового комплексу. Міжнародна