- стимулювання збуту традиційної продукції українського експорту, обсяги виробництва, якої перевищують потреби внутрішнього ринку;

- запровадження диференційованого підходу до оподаткування, фінансування і кредитування виробників експортної продукції залежно від пріоритетності збуту її окремих видів;

- надання пiльг пiдприємствам, якi нарощують свiй експортний потенцiал та сприяння створенню вільних економічних зон, особливо експортно-промислових, з метою розвитку експортного потенціалу регіонів і країни в цілому, а також додаткового залучення іноземних інвестицій;

- створення за участю державних органів системи інформаційного забезпечення суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та потенційних споживачiв в інших країнах з метою консультування та розповсюдження нормативно-довідкової інформації у галузі зовнішньоторговельних відносин та маркетингових досліджень.

Важливе значення для розвитку експортного потенціалу матимуть також заходи, спрямовані на встановлення прямих, без посередників, контактів між товаровиробниками і споживачами вітчизняної експортної продукції; на захист інтересів вітчизняних товаровиробників та населення від надмірного проникнення продукції некритичного імпорту; на поліпшення структури ввозу; на протидію процесам наростання структурної кризи переробних галузей [ 15, ст.32 ].

Залишаться актуальними проблеми створення сучасної незалежної системи сертифікації продукції, приведення діючих стандартів у відповідність до міжнародних вимог, проведення вибіркової, по мірі зміцнення вітчизняного виробництва, відміни імпортного мита на гостродефіцитні на внутрішньому ринку товари з метою стимулювання розвитку внутрішньої конкуренції, боротьби з монополізмом, підвищення конкурентоспроможності і якості вітчизняної продукції.

Поряд з економічними важелями впливу держави на розвиток експортних можливостей у кризових умовах значне місце належатиме вирішенню назрілих організаційних, інформаційних та інших проблем. До них відносяться:

-використання дипломатичних каналів для виявлення можливих напрямків економічного співробітництва із зарубіжними країнами та їхніми діловими колами;

-сприяння налагодженню інформаційного, консультативного та маркетингового забезпечення експортерів і товаровиробників;

-державне та інше субсидіювання науково-дослідних, проектно-пошукових та дослідно-конструкторських робіт для забезпечення високого технічного рівня вітчизняної продукції, а також проведення маркетингових досліджень для збереження традиційних споживачів та просування до нових ринків збуту;

-сприяння страхуванню і перестрахуванню ризиків у зовнішньоекономічній діяльності, а також кредитних і інвестиційних ризиків у цій сфері;

-створення правових, інформаційних, зовнішньополітичних та інших умов для зростання інвестиційних і науково-технічних можливостей у таких пріоритетних напрямках структурної перебудови, як середнє, точне і сільськогосподарське машинобудування, ракетна та авіаційна техніка, малотоннажна хімія, приладобудування, суднобудування, окремі види продукції радіоелектронної та електротехнiчної, легкої і харчової промисловості, а також виробництва, пов'язані з використанням рідкоземельних металів, надтвердих і надчистих матеріалів тощо.

Всебічної підтримки з боку держави заслуговує проведення наукових досліджень, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності продукції та ефективності зовнішньоторговельних зв'язків. Це:

- економіко-політичне обгрунтування становлення та розвитку зовнішньоторговельних зв'язків України, доцільності її входження до міжнародних економічних союзів та розробка стратегії дій на світовому ринку з урахуванням впливу зовнішніх чинників;

- розробка ефективних схем і методів регулювання зовнішньоекономічної діяльності в умовах переходу до ринку та інтегрування економіки України до системи міжнародного поділу праці;

- наукове обгрунтування розвитку експортного потенціалу України, оцінка виробничого та зовнішньоторговельного потенціалу інших країн з метою встановлення взаємовигідних зовнішньоекономічних зв'язків і зменшення деструктивної дії зовнішніх чинників;

- дослідження кон'юнктури світових і регіональних товарних ринків, прогнозування її змін та розробка рекомендацій для суб'єктів ділової активності щодо запровадження ефективних маркетингових стратегій;

- розробка наукових рекомендацій щодо вдосконалення структури товарообміну та прогнозування розвитку зовнішньоекономічних процесів;

- дослідження сфери міжнародних фінансів, кредитних ринків, проблем міжнародних розрахунків, сучасних засобів захисту від зовнішньоекономічних "війн";

- дослідження та оцінка перспектив залучення іноземних інвестицій для технологічної модернізації економіки та її структурної перебудови;

- створення системи підготовки і перепідготовки фахівців з метою забезпечення сфери зовнішньоекономічної діяльності кваліфікованими кадрами;

- створення більш вигідних умов інвестування економіки України, особливо у пріоритетних напрямках розвитку її виробничої сфери [ 14, ст. 95 ].

Для забезпечення розвитку експортного потенціалу в умовах ринкової трансформації економіки необхідно:

- прийняти і реалізувати програми розвитку виробництва та розширення експортних можливостей у пріоритетних галузях і сферах структурної перебудови економіки (це програми розвитку чорної металургії, нарощування виробництва в галузях точного машинобудування та приладобудування, побутової радіоелектронної техніки, суднобудування, аерокосмічної техніки, надчистих і надтвердих матеріалів тощо), спрямовані на подолання вузькості традиційних ринків збуту та підвищення ефективності експорту за рахунок освоєння нових "ніш" на світовому ринку;

- створити спеціальні фінансово-інвестиційні компанії для фінансування програм розвитку експортного потенціалу, першочерговими об'єктами якого є охоплені конверсією підприємства ВПК та потенційно конкурентоспроможні наукомісткі виробництва, що забезпечують реалізацію науково-технічних досягнень (порошкова металургія, спеціальна зварювальна техніка, рідкоземельні елементи, надчисті і надтверді матеріали, малотоннажна хімія, мембранні технології, аерокосмічна техніка, технології подвійного призначення тощо);

- обмежити небажані види експорту за допомогою диференційованих ставок експортного мита з метою вилучення різниці між середньою ціною на світовому ринку даного товару і його середньою ціною на внутрішньому ринку;

- лібералізувати режим іноземного інвестування, включаючи мінімізацію його вхідного контролю, недопущення обмежень щодо питомої ваги іноземних інвестицій, за винятком стратегічно важливих галузей (енергетика, транспорт, зв'язок, ВПК, банківська та страхова сфери);

- використовувати системи пільг та інших економічних стимулів (особливо податкових пільг) залежно від пріоритетності напрямку і об'єкту інвестування;

- створити доцільні для інтересів держави спеціальні (вільні) економічні зони різних типів, насамперед локальні технопарки, технополіси, експортні виробничі зони, вільні порти (порто-франко), вільні митні зони з метою поліпшення умов залучення іноземних капіталовкладень для нарощування експортного потенціалу в пріоритетних напрямках його розвитку;

- вдосконалити системи валютного контролю з метою запобігання "втечі капіталу" за рахунок розробки і запровадження податкового і валютного регулювання, правових та інших заходів, спрямованих на повернення валютних коштів з-за кордону і створення системи економічних