Курсова робота

на тему: Організаційні структури бізнесу в Україні. Їх переваги і недоліки.

Зміст ст.

Вступ

I Правові основи бізнесу в Україні.

1.1 Правовий статус підприємства.

1.2 Основні форми організації бізнесу.

II Аналіз організації бізнесу в Україні. Їх переваги і недоліки.

2.1 Створення та розміщення нових підприємств.

2.2 Придбання існуючого бізнесу.

III Стратегії бізнесу.

3.1 Стратегії для слабкого бізнесу.

3.2 Стратегія відновлення для кризових ситуацій.

Висновки

Перелік використаних джерел

ВСТУП

Різноманітність форм власності зумовила різноманітністю форм ведення господарства, тобто кожній формі власності відповідає певна організаційна форма господарства. Проте організаційно-правові форми підприємницьких структур і форми підприємницької діяльності (бізнесу) — це не одне і те саме. Наприклад, організаційно-правова форма підприємницького бізнесу — фірма, а форма його підприємницької діяльності (бізнесу) — акціонерне товариство або організаційно-правова форма — спільне підприємство, а форма його підприємницької діяльності — товариство з обмеженою відповідальністю. Розглянемо поняття „форми організації" і „форми функціонування".

Форми організації виступають як зовнішні. Вони мають певну самостійність, але приховують зміст, спотворюють його.

Форми функціонування — змістовні процеси, приховані в глибинах економічного розвитку і на поверхні проявляються у вигляді відображення і не завжди дзеркального.

Форми бізнесу рухомі, вони взаємопов'язані та взаємодіють між собою; переходячи з одного стану в інший, тобто змінюють форму функціонування на організаційно-правову форму і навпаки.

Спосіб ведення господарства являє собою єдність організаційно-правових і господарських відносин, що виявляються в формах організації та функціонування, тому форми бізнесу в конкретній практиці сприймаються як цілісні. Тому не можна вибрати форму організації підприємства, не визначивши форму його функціонування.( Реглан Д., Лискан М. Современный бізнес в 2-х томах М:1995)

Предметом організаційних структур бізнесу в Україні виступають відносини , що виникають в порядку створення , організації діяльності та ліквідації різних структурних форм та видів підприємницької діяльності.

Об’єктом дослідження виступає підприємство – як самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності.

Моя курсова робота переслідує таку мету:

- визначення правового статусу підприємства, дослідження основних форм організації бізнесу, зокрема їх діяльності в Україні;

- з’ясування актуальних проблем їх створення та переваги і недоліки в функціонуванні форм і видів підприємств;

- дослідження застосування різного роду стратегій в бізнесі, зокрема перспективи їх застосування в послабленому бізнесі чи в період кризових ситуацій.

I Правові основи бізнесу в Україні 1.1 Правовий статус підприємства

Основними законодавчими актами , які регулюють підприємництво в Україні є Цивільний Кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 16 січня 2003 р. №435 – IV та Господарський Кодекс України прийнятий Верховною Радою України16 січня 2003 р., №436- IV (ст. 65 Управління підприємством, ст..62 Підприємство як організаційна форма господарювання, ст..64. Організаційна структура підприємства, ст..69. Соціальна діяльність підприємств, ст..70. Об’єднання підприємств, ст..71. Облік і здатність підприємства, ст..72. Законодавство про підприємства.), а також спеціальним законодавством, до якого відноситься податкове, митне, валютне, фінансове, інвестиційне та інше законодавство, що регулює окремі особливості, сторони та види діяльності підприємств Закони визначають загальні правові, економічні та соціальні засади здійснення підприємницької діяльності (підприємництва) громадянами та юридичними особами на території України, встановлює гарантії свободи підприємництва та його державної підтримки. Види і організаційні форми підприємств, правила їх створення, реєстрації, реорганізації і ліквідації, організаційний механізм здійснення ними підприємницької діяльності в умовах переходу до ринкової економіки. Створюють рівні правові умови для діяльності підприємств незалежно від форм власності на майно та організаційної форми підприємства. Спрямовані на забезпечення самостійності підприємств, визначають їх права і відповідальність у здійсненні господарської діяльності, регулює відносини підприємств з іншими підприємствами і організаціями, Радами народних депутатів, органами державного управління.

Підприємство - основна організаційна ланка народного господарства України. Підприємство - самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).

Підприємство має самостійний баланс, розрахункові (поточні) та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, а також знак для товарів і послуг. Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб. Підприємство здійснює будь-які види господарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України і відповідають цілям, передбаченим статутом підприємства. Підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством. Створення(заснування) суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи, а також володіння корпоративними правами не є підприємницькою діяльністю, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути: громадяни України, інших держав, особи без громадянства, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності; юридичні особи всіх форм власності, встановлених Законом України "Про власність"; об'єднання юридичних осіб, що здійснюють діяльність в Україні на умовах угоди про розподіл продукції. Щодо юридичних осіб та громадян, для яких підприємницька діяльність не є основною, цей Закон застосовується до тієї частини їх діяльності, яка за своїм характером є підприємницькою. Не допускається заняття підприємницькою діяльністю таких категорій громадян: військовослужбовців, службових осіб органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного арбітражу, державного нотаріату, а також органів державної влади і управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств. Особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідного