Спільні підприємства. Для створення юридичної особи необхідна участь, як мінімум, двох осіб (принаймні на початку). Коли ці особи походять з різних країн (наприклад громадяни різних країн або підприємства, зареєстровані в різних країнах), така організація підпадає під спеціальні норми, що встановлюють:

- особливі вимоги до таких юридичних осіб. Наприклад, у багатьох державах, що розвиваються, іноземці не можуть мати більше визначеного відсотка акцій (зазвичай — 49 %) у місцевих підприємствах;

- додаткові права таких юридичних осіб. Це часто відбувається в країнах із перехідною економікою, щоб залучити іноземні інвестиції.

Інші об’єднання

Світовій практиці відомі й інші форми поєднання зусиль людей і підприємств. У одних об'єднаннях відносини мають лише договірний характер, в інших — частина майна переходить у спільну власність учасників. Не всі з цих об'єднань є юридичними особами. Іноді підприємства просто укладають договір про координацію своїх зусиль у тій або іншій сфері. Вклад у спільну діяльність може бути не тільки у вигляді майна, але й в інших формах — наприклад, передача ліцензії на технологію, франчайзинг . Прикладом об'єднань зусиль людей можуть бути кооперативи для придбання квартир.

Деякі підприємства з обмеженою відповідальністю і товариства створюються для благодійних цілей, і їхня діяльність регулюється спеціальним законодавством.

Раніше могли створюватися і такі об'єднання, як картелі — договірні асоціації підприємств, що регулюють поведінку своїх учасників на ринку, але на сьогодні їх створення заборонено.

Прикладом об'єднання є також і консорціум — тимчасова угода між декількома банками або промисловими підприємствами для спільного розміщення позики або здійснення єдиного капіталомісткого промислового проекту. Відносини в консорціумах будуються на договірних основах, майно або кошти не передаються у спільну власність.

Державні торгові підприємства

У більшості країн держава займається торгівлею тільки у виняткових випадках.

Державні підприємства стали виникати внаслідок бажання держав взяти на себе відповідальність за розвиток деяких важливих галузей економіки, що мають суспільне необхідний характер (наприклад, електроенергетика, дороги, пошта). З іншого боку, характер цих галузей такий, що приватні особи не зацікавлені ними займатися.

Тому держави почали створювати підприємства, майно яких, як і самі підприємства, є власністю держави.

На відміну від приватних об'єднань, одержання прибутку для державних організацій не головне. Тому їхні менеджери не завжди прагнуть працювати з найменшими витратами і з найбільшим прибутком. Через це державні підприємства нерідко збиткові, і їх необхідно субсидіювати. Все це спотворює економічну діяльність у країні.

У двадцятому столітті під впливом марксистських і соціалістичних ідей роль держави в економіці багатьох країн значно зросла. Мова йде, насамперед, про так звані соціалістичні держави, але не тільки. В багатьох країнах були націоналізовані деякі галузі промисловості. На сьогодні існує зворотна тенденція — до денаціоналізації.

У будь-якому випадку, щоб займатися торгівлею, необхідно залучати спеціалістів, які мають знання і досвід у торгівлі. Чиновники, що працюють у міністерстві, мерії і т. ін., не завжди володіють достатніми знаннями і досвідом в комерційній діяльності. Крім того, багато питань у діловому житті потрібно вирішувати оперативно, що неможливо, якщо підприємством безпосередньо керує державний чиновник, у якого є ще й інші обов'язки.

II Аналіз організацій бізнесу в Україні. Їх переваги і недоліки

2.1 Створення і розміщення нового підприємства.

Існують такі основні способи входження у бізнес: створення нової фірми; придбання фірми; яка вже функціонує.

Відправним моментом, з якого починається коне нове підприємство, є ідея, покладена в його основу. Саме можливість реалізувати свою власну ідею належить до переваг цього способу організації бізнесу.

Ця ідея має такі переваги: оригінальність концепції бізнесу; повна свобода вибору і виду бізнесу; відсутність ризику придбати фірму з поганою репутацією; можливість реалізації творчого потенціалу підприємця.

Серед прогнозованих недоліків можна виділити такі:

відсутність сформованого попиту на товари фірми; відносно великі витрати на придбання факторів виробництва; відсутність досвіту роботи з постачальниками; банками та іншими суб’єктами ринку, повільний темп входження в бізнес; відсутність „ імені” в момент виходу на ринок і, як наслідок, інертне відношення споживачів до товару фірми.

Тому початковий етап діяльності пов’язаний з ризиками, вимагає від підприємця значних зусиль, організаторського хисту, кмітливості та оперативності проходження всіх етапів та налагодження ділових контактів.

Вирішувати початківцю проблему пошуку приміщень під офіс і для операції діяльності можна такими методами: звернутися до агентства з нерухомості; знайти приміщення з допомогою знайомих і родичів; самостійно телефонувати керівникам підприємств, які мають вільні приміщення; орендувати приміщення через районні житлово-комунальні контори.

Окрім приміщень потрібно вирішити проблеми меблів, оргтехніки, комп’ютерної техніки та іншого майна.

Виробнича та організаційна структури можуть бути визначені керівником підприємства, у залежності від виду діяльності, його цільової орієнтації. Для малих підприємств обов’язковою умовою є наявність таких спеціалістів:

виконавчий директор, який має організаторські здібності, знає основи бух обліку, маркетингової і рекламної діяльності;

головний бухгалтер з досвідом роботи у комерційних структурах;

менеджер з рекламної діяльності та маркетингу;

менеджер з реалізації товарів і послуг.

Серед принципових факторів, які впливають на розміщення підприємства, є: забезпечення робочою силою; сировиною і матеріалами; транспортом; сервісним обслуговуванням, наявність певних пільг, близькість ринку.

Після вибору регіону розміщення підприємства необхідно визначити, де розмістити його всередині цього регіону. При цьому доцільно керуватися такими критеріями:

Місто. Має високу вартість земельної ділянки, достатньо кваліфікованої робочої сили з високим попитом на неї. Як результат - значний оборот робочої сили, хороші транспортні потужності, високий рівень послуг, але є труднощі з отриманням земельної ділянки.

Приміська зона. Середня за рівнем вартість землі, середні податкові платежі, достатні умови для відпочинку, менші проблеми із