Банки можуть також відкривати кредитні лінії для іноземних постачальників на оплату закуплених товарів чи послуг або проведення робіт. Виокремлюють міжнародні кредитні лінії загального призначення та спеціальні. Кредитні лінії загального призначення відкриваються на певну суму і дають можливість кредитувати різних імпортерів у країні, що отримала кредит. Механізм спеціальних ( або проектних ) кредитних ліній призначений для кредитування певних проектів [ 9, ст.168 ].

На ринку банківських кредитів вирізняють міжбанківський ринок, на якому кредитні організації різних країн розміщують тимчасово вільні ресурси, переважно у вигляді короткострокових позик, а також поточних рахунків і позик.

1.3. Ціна активу на міжнародному ринку банківських кредитів

На ринку банківських кредитів ціна активу, або процентна ставка, визначається на основі міжнародних ставок пропозиції за міжнародними депозитами: лондонської ставки пропозиції за міжнародними депозитами ЛІБОР ( LIBOR – London Interbank Offered Rate ); сінгапурської ставки пропозиції за міжбанківськими депозитами СІБОР ( SIBOR – Sigapour Interbank Offered Rate ); ставок інших світових фінансових центрів; американської “прайм-рейт” – базової ставки Сполучених Штатів Америки за кредитами небанківському сектору [ 9, ст.169 ].

Встановлення ціни кредиту на основі ставки ЛІБОР

Банки купують і продають короткострокові депозити, деноміновані в різних валютах. Оскільки невиконання умов кредитних договорів або ринкових угод трапляються вкрай рідко, то ставка ЛІБОР майже еквівалентна безризиковим ставкам кредитування і позик.

Позики із плаваючими ставками і депозити часто котируються у базисних пунктах перевищення ставки ЛІБОР. Базисний пункт дорівнює одній відсотковій частині процента. Наприклад, 6-місячний депозитний сертифікат із плаваючою ставкою може приносити додатково 10 базисних пунктів порівняно з одномісячною ставкою ЛІБОР, тобто інвестор щомісяця отримує на одну десяту процента більше, ніж ті, хто отримує за поточною ставкою ЛІБОР ( тією, що була на початок кожного місяця ). Процентні ставки переглядаються кожні шість місяців у відповідності до зазначених базових. До цих ставок додається величина маржі (спреду ), яка залежить від кредитоспроможності позичальника, характеру позики, ринкової кон’юнктури і становить від 0,50 до 2,5 %. Наприклад, якщо базова процентна ставка ЛІБОР дорівнює 7 %, а процент за єврокредитом має індекс, на 8 пунктів вищий за ставку ЛІБОР, то у цьому періоді процентна ставка дорівнюватиме 7,8 % [ 5, ст.242 ].

Встановлення ціни кредиту на основі ставки прайм-рейт

Американська ставка прайм-рейт з’явилася за часів “Великої депресії” 30-х років XX ст., коли найбільші банки встановили уніфіковану ставку за кредитом. Зараз ставка прайм-рейт – це ставка, яка визначається 30 провідними американськими банками, що відіграють роль ‘грошових центрів’. Ця ставка ще має назву базової, або довідкової.

Ставка за кредитом на основі прайм-рейт містить такі складові:

- прайм-рейт, включаючи бажану банком маржу понад операційні та адміністративні витрати;

- премія за ризик невиконання зобов’язань, яка сплачується непершокласними позичальниками;

- премія за ризик, пов’язаний з терміновістю, яка сплачується позичальниками довгострокових кредитів.

Суму премій за ризик зазвичай називають надбавкою. Скорочення або збільшення надбавок дає банкові можливість скорочувати або збільшувати власні кредитні портфелі. Розвиток ринків комерційних цінних паперів та депозитних сертифікатів, інфляція та мінливість процентних ставок зумовили появу плаваючої прайм-рейт. Ця ставка грунтується на ставках за 90-денними комерційними паперами та за 90-денними депозитними сертифікатами. Плаваюча прайм-рейт завжди на 1 % вища за поточну ставку за чотиритижневими депозитними сертифікатами і на 1/2 процентного пункта вища за ставку за комерційними паперами для найбільших корпоративних позичальників з високими кредитними рейтингами [ 9, ст.170 ].

Упродовж 70-х років прайм-рейт поступилися місцем ставці ЛІБОР через зростання використання євродоларів американськими банками й отримання іноземними банками доступу на внутрішні кредитні ринки Канади і США.

Пізніше на основі цих ставок появилися нові модифікації встановлення ставок за кредитами. Це ‘кеп’ – узгоджена верхня межа ставки за кредитом, яка не залежить від майбутньої динаміки процентних ставок. Крім того, багато банкірів розробили складні моделі встановлення ставок за кредитами, які дають можливість отримувати достатні кошти для покриття всіх витрат і ризиків.

1.4. Синдиковані єврокредити

Одним із сегментів міжнародного кредитного ринку є ринок єврокредитів.

Ринок єврокредитів – міжнародні позики, які надають євробанки за

рахунок кредитних ресурсів євровалютного ринку. Операції банків у євровалютах не підлягають юрисдикції країн розташування банку–кредитора, і на них не поширюються відповідні грошово-кредитні норми та обмеження, що діють у цих країнах [ 6, ст.231 ].

Для надання кредитних послуг євробанки використовують широкий спектр єврокредитних інструментів, таких як: синдиковані позики, поновлювальні кредити (роловерна позика), резервні кредити, програми випуску євронот, комерційні векселі та інші. Головне призначення євро кредитних інструментів полягає у тому, щоб при незмінній гнучкості і привабливості кредитних умов забезпечувати секютиризацію банківських активів, тобто процес формування пулів позик і випуску на їх базі цінних паперів: євронот і євробондів.

Євроноти – це короткострокові боргові зобов’язання (векселі або депозитні зобов’язання), що випускаються за межами країни–походження валюти терміном 3 або 6 місяців на умовах середньострокових кредитних програм із наданням банківських гарантій. Кредити можуть надаватися на період від 5 до 10 років. Протягом цього часу позичальник має можливість випускати серії євронот зі строком погашення через 3 або 6 місяців. Отже, якщо