державний вплив на ціни та цінотворення;—

обов'язкове соціальне страхування в різних формах;—

пенсійне забезпечення;—

розвиток державного сектору економіки та виробництво суспільних товарів і послуг;

підготовка та перепідготовка кадрів;

організація оплачуваних громадських робіт;—

соціальне партнерство.

Державні соціальні стандарти — встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і норма-тиви або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

Державні соціальні гарантії — встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами мінімальні розміри опла-ти праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, які забезпечу-ють рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.

Соціальні норми і нормативи — показники необхідного споживання продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг та забезпечення освітніми, медичними, житлово-комунальними, соціально-культурними послугами.

Ринкова трансформація економіки України неможлива без створення надійної соціальної бази її здійснення.

Соціальна база ринкового реформування — соціальні вер-стви і групи, зацікавлені в проведенні реформ, які сприяють їхній реалізації шляхом трудової і політичної активності.

У широкому розумінні опорою реформування є середній клас. Його ключовими характеристиками є: особиста свобода, самостійна економічна діяльність, наявність власності, рівень доходів, про-фесія, спосіб і якість життя, роль у суспільстві [28].

Нормативно-правовим забезпеченням соціального захисту населення в Україні є закони України, зокрема Закон України „Про державний бюджет” (Додаток 4), Закон України „Про страхування”, Закон України „Про державну допомогу сім'ям з дітьми”, Закон України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям", Закон України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам", Закон України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам", Закон України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Закон України "Про психіатричну допомогу", Закон України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам"; постанови Кабінету Міністрів України, постанови та розпорядження Верховної Ради України, укази Президента України.

2.3. Реалізація соціальної політики в Україні

Система соціального захисту в Україні включає :

пенсії (ПФ, ФСС);

допомога по безробіттю (ФЗ);

система короткотермінових грошових допомог при хворобі, при народженні дитини (ФСС, ПФ).

Універсальні системи:

програма допомоги сім‘ям із дітьми (ПФ, ФСС, МБ+ДБ);

державні програми дотацій і житлових субсидій (ДБ);

допомога на поховання (ФСС, ПФ, ФЗ, МБ);

державна система охорони здоров‘я (МБ, ДБ, ЧФ);

державна система освіти(МБ, ДБ).

Соціальний захист осіб, котрі постраждали в результаті аварії на ЧАЕС

Система соціальних допомог

цільові допомоги (грошові, натуральні, безготівкові, тобто пільги по оплаті);

соціальне забезпечення (система інтернатних установ та територіальних центрів).

Соціальний захист через недержавні організації

Соціальна допомога з фондів підприємств [48, 51]

За даними Міністерства праці і соціальної політики України і пенсійного фонду, системою соціального страхування та пенсійного забезпечення охоплено приблизно 21 млн. застрахованих осіб та 14,4 млн. пенсіонерів.[33]

Державну соціальну допомогу, що надається в Україні, можна поділити відповідно до критеріїв відбору отримувачів:

- соціальна допомога, яка надається з урахуванням потреб, але без урахування майнового стану або доходу.

- адресна соціальна допомога, яка надається з урахуванням доходу або майнового стану [34].

В Україні у 2000 році було прийнято Закон “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” , у якому зазначено, що основні державні соціальні гарантії встановлюються з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень.

Державні соціальні гарантії – встановленні законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановленні законодавчо, що забезпечую рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.[44]

Основні соціальні гарантії в Україні :

мінімальний розмір заробітної плати

мінімальний розмір пенсій за віком

мінімальний розмір заробітної плати робітників різної кваліфікації в установах та організаціях, що фінансуються з бюджетів усіх рівнів

стипендії учням професійно-технічних та вищих навчальних закладів

індексація доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх доходів під час зростання цін

забезпечення пільгових умов задоволення потреб у товарах і послугах окремим категоріям громадян, які потребують соціальної підтримки [41].

Згідно з розрахунками Ради по вивченню продуктивних сил Національної академії наук, право на пільги відповідно до законодавства мають: за соціальним статусом – 31% населення, за професійною ознакою – 13,8% економічно активного населення. Загальний обсяг пільг потребує щороку понад 30 млрд. гривень.[46, 44]

В органах праці та соціальною захисту населення надаються такі основні види державної соціальної допомоги:

Допомога сім'ям з дітьми

а) допомога у зв 'язку з вагітністю та пологами

Надається жінкам, не застрахованим в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

6) одноразова допомога при народженні дитини

Надасться одному з батьків дитини (усиновителю чи опікуну), не застрахованому в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, в сумі, кратній 22,6 прожиткового мінімуму, на дітей віком до шести років.

в ) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Право на допомогу має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, бабуся, дідусь або інший родич), не застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, яка фактично здійснює догляд за дитиною.

г) допомога па дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням Допомога призначається, якщо середньомісячний розмір одержуваних на дитину аліментів і пенсії за попередні шість календарних місяців не перевищує прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку.

д) допомога на дітей одиноким матерям

Призначається на дітей віком до 18 років (учнів до 23 років). [2, 11]

Державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям

Допомога