Державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам

Інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам призначаються:

а ) державна соціальна допомоги

Призначається інвалідам з дитинства 1, II Пі груп та на дітей-інвалідів віком до 18 років з дня звернення за її призначенням на весь період інвалідності [4, 23].

Державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам

а) державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам

Допомога призначається особам, які досягли віку (чоловіки - 63 років, жінки — 58 років) або визнані інвалідами та не мають права на пенсію відповідно до чинного законодавства [5, 13].

Компенсація фізичним особам, які надають соціальні послуги

Призначається компенсація непрацюючим фізичним особам, які постійно надають соціальні послуги громадянам похилого віку, інвалідам, дітям-інвалідам та хворим, які нездатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги [16].

Житлова субсидія для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива.

Житлова субсидія населенню надається для відшкодування витрат на оплату користування житлом або його утримання та комунальних послуг (водо- тепло -. газопостачання, водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот), а також один раз на рік субсидії готівкою на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого нічного побутового палива.

Субсидії призначаються за наявності різниці між розміром плати за житлово-комунальні послуги, скраплений газ, тверде та рідке пічне побутове паливо у межах норм споживання з урахуванням пільг, які надаються відповідно до чинного законодавства і обсягом визначеного Кабінетом Міністрів України обов'язкового відсотка платежу. При цьому норма володіння чи користування загальною площею житла та нормативи користування комунальними послугами встановлюються виходячи з 21 кв. метра на наймача і кожного зареєстрованого у житловому приміщенні (будинку) та додатково 10,5 кв. метра на всіх зареєстрованих, а для громадян, які проживають в однокімнатній квартирі, - на загальну площу незалежно від розміру квартири [1, 20].

РОЗДІЛ 3. СУЧАСНИЙ СТАН ТА ОСОБЛИВОСТІ ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСЕЛЕННЯ В УКАЇНІ

3.1 Сучасний стан соціальної сфери України

01.01.04 в Україні з набуттям чинності Закону “Про недержавне пенсійне забезпечення” та прийняттям цілої низки відповідних законодавчих актів було започатковано пенсійну реформу, спрямовану на поступовий перехід до трьохрівневої системи пенсійного забезпечення, перехід від розподільчої ( солідарної) до змішаної, переважно накопичувальної системи пенсійного забезпечення.

Після закінчення реформи система пенсійного забезпечення в Україні має набути наступного вигляду:

1-й рівень – загальнодержавна солідарна ( діюча);

2-й рівень – загальнодержавна накопичувальна ( передбачалося ввести в дію з 2007 року);

3-й рівень – недержавна накопичувальна ( на підставі вищезазначеного Закону).

Перший рівень системи пенсійного забезпечення. Система загальнодержавного обов'язкового пенсійного страхування, згідно з якою держава зобов'язує зайняте населення (найманих працівників) або його роботодавців та деякі інші категорії фізичних і юридичних осіб сплачувати регулярні пенсійні внески (податки на заробітну плату), які зараховуються в загальнодержавний пенсійний фонд і використовуються державою для виплати поточних пенсій існуючим у країні пенсіонерам. Виплати з такого загальнодержавного пенсійного фонду є головним джерелом пенсійних доходів пенсіонерів, які мали низький рівень заробітної плати протягом трудового періоду, та є істотним джерелом пенсійного доходу для середньооплачуваних працівників. Як правило, перший рівень ототожнюють із солідарною пенсійною системою (або нефондованою пенсійною системою).

Другий рівень системи пенсійного забезпечення. Система загальнодержавного обов'язкового пенсійного страхування, згідно з якою держава зобов'язує зайняте населення (найманих працівників) сплачувати обов'язкові регулярні пенсійні внески (податки на заробітну плату), які зараховуються в накопичувальні пенсійні фонди, обліковуються на персоніфікованих пенсійних рахунках працівників і використовуються для виплати пенсій відповідним працівникам після досягнення ними пенсійного віку. В Україні передбачається створення загальнообов'язкового Накопичувального фонду, який акумулюватиме страхові внески, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках застрахованих осіб. Кошти, які спрямовуються до Накопичувального фонду будуть власністю застрахованих осіб і можуть використовуватись для виплати за рахунок цих коштів довічної пенсії, а у разі смерті застрахованої особи - передаватися у спадщину.

Третій рівень системи пенсійного забезпечення. Система добровільного приватного пенсійного страхування, згідно з якою особи мають право робити добровільні відрахування від отриманої заробітної плати (доходу) для накопичення сум (у формі, дозволеній законодавством країни), що виплачуватимуться таким особам після досягнення ними пенсійного віку у вигляді пенсійних виплат. Найпоширеніший тип заощаджень третього рівня системи пенсійного забезпечення - корпоративні (професійні) пенсійні фонди, які запроваджуються роботодавцями для своїх працівників і особисті пенсійні заощадження у формах, дозволених законодавством країни.

Необхідність пенсійної реформи обумовлена не тільки недосконалістю діючої державної системи пенсійного забезпечення, а й іншими об’єктивними факторами, серед яких, насамперед, тенденція старіння нації, рівень розвитку економіки країни, тощо.

Метою накопичувальної системи недержавного пенсійного забезпечення є акумулювання коштів добровільних учасників для їх подальшого інвестування та отримання учасниками додаткових до державної пенсії виплат. Тобто участь у недержавному пенсійному фонді надає фізичній особі-учаснику можливість диверсифіковано інвестувати пенсійні заощадження, що не тільки забезпечить дохідність пенсійних коштів, а й захистить ці кошти від інфляції та мінімізує ризики їх втрати .

Привертає увагу