Доцільно стимулювати угоди, за якими зарубіжний партнер поставляє машини, устаткування, технології, комплектні заводи в обмін на зустрічні поставки сировини і напівфабрикатів, вироблених на такому устаткуванні.

На сьогодні спостерігається висока нестабільність українських податків, постійна зміна їх видів, ставок, порядку сплати, податкових пільг тощо. Це об’єктивно породжує значні труднощі в організації виробництва і підприємництва, в аналізі і прогнозуванні фінансової ситуації, визначенні перспектив.

Часті часткові зміни свідчать про відсутність стрункої концепції податкової системи в країні.

У результаті компанії, що бажають працювати в Україні з дотриманням законів, змушені витрачати значні зусилля і ресурси на те, щоб відстежувати всі зміни законодавства.

Тому для забезпечення прозорості впливу податкових стимулів необхідно насамперед максимально спростити податкову систему України. Цьому має сприяти встановлення граничного переліку податків і зборів і скасування великої кількості податків.

Податкова реформа має бути орієнтована на встановлення оптимального балансу між стимулюючою і фіскальною функціями податків за рахунок зниження і вирівнювання податкового тягаря, спрощення податкової системи, посилення податкового адміністрування.

Зниження податкового тягаря можна досягти, насамперед, за рахунок ліквідації податків з обороту, зниження ставок податку на прибуток і додану вартість та внесення значних змін у правила розрахунку бази оподаткування прибутку, що стимулюють інвестиційну діяльність.

Необхідним є внесення змін до податку на прибуток підприємств: слід врахувати численні пільги щодо підприємств для інвалідів; переглянути існуючу шкалу амортизаційних відрахувань з метою застосування механізму прискореної амортизації; надання прямої фінансової підтримки приватному бізнесу шляхом звільнення від податків на прибуток, зарахований у різного роду інвестиційні фонди і резерви. Необхідно знизити ставку ПДВ. Це має зумовити збільшення інвестиційних потоків, що, у свою чергу, сприятиме збільшенню обсягів виробництва, робіт і послуг. Зменшення податкових надходжень можна компенсувати підвищенням акцизів на окремі види продукції, що є предметами розкоші. З метою активізації інвестиційного процесу варто поступово переносити податкове навантаження зі сфери виробництва у сферу споживання.

Іноземне позикове інвестування являє собою регламентовані цивільним законодавством та іншими нормативно-правовими актами і засновані на угодах відносини, інвесторами в яких виступають юридичні особи (в тому числі фінансові установи), держави (їхні об’єднання), міжнародні фінансові організації. Зміст їх полягає у передачі інвестором реципієнту грошей та інших майнових цінностей на засадах зворотності, строковості, платній або на безоплатній основі для реалізації інвестиційних проектів (програм), повернення яких може бути забезпечено цивільно-правовими, а також специфічними майновими засобами у вигляді урядових гарантій; зміст їх також може полягати у відстроченні кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент за передані товари (виконані роботи, надані послуги) в рамках реалізації інвестиційних проектів (програм).

Обґрунтовано пропозицію щодо необхідності врегулювання відносин з приводу іноземного інвестування, метою якого є досягнення суто соціального ефекту, нормами законодавства, що регулює договірні відносини у сфері некомерційної діяльності.

Визначено ознаки інвестиційного позикового кредитного договору:

стороною договору, яка є інвестором, може виступати як фінансова

установа, так і юридична особа, яка за своїм правовим статусом не є

такою;

предметом договору можуть бути як гроші, так і інше майно;

термін користування наданими коштами має становити не менше п’яти років;

способами забезпечення виконання договірних зобов’язань, окрім традиційних цивільно-правових, можуть бути і гарантії Кабінету Міністрів України.

При інвестуванні, яке здійснюється в підприємницькій формі, не можна говорити про невизначеність прибутку – адже, у відповідних інвестиційних угодах чітко визначається доля прибутку, яку має отримати інвестор-співзасновник або сторона договору про спільну інвестиційну діяльність. В свою чергу, кредитним договором, який укладається з метою реалізації інвестиційного проекту передбачається сплата боргу після введення певного об’єкта в експлуатацію і отримання прибутку від його функціонування – тому не можна говорити про відсутність зацікавленості кредитора в реалізації проекту. По-друге, недостатність надійних і дієвих гарантій повернення прибутку має місце при будь-якій формі вкладення коштів на підставі цивільно-правових договорів, тим більше – коштів іноземного походження. По-третє, при здійсненні прямого інвестування кошти передаються до статутного фонду суб’єкта підприємницької діяльності, співзасновником якого є інвестор, тобто відбувається передача коштів підприємству, яке утворюється з метою здійснення певної підприємницької діяльності, і, власне, отримання прибутку (тобто для досягнення мети інвестування). Так, згідно зі статтею 12 Закону України “Про господарські товариства” товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність. З іншого боку, в результаті кредитування, відбувається вкладення коштів в економіку держави, сторона якої їх отримує. У разі, якщо кредитні кошти надаються з метою реалізації певних інвестиційних проектів, борги, як обумовлено вище, повертаються позичальником після введення об’єкту в експлуатацію (наприклад, при проектному фінансуванні, яке, як відомо, характеризується підвищеним ризиком для кредитора). Ступінь контролю за діяльністю об’єктів інвестування безумовно різний при здійсненні інвестування в підприємницькій та позиковій формі, але і в останньому випадку він обов’язково присутній. Зокрема, мова йде про те, що іноземний кредитор має право визначити в кредитному договорі, яким передбачається надання коштів з метою будівництва, особу генерального підрядника, який виконує роботи на обумовлених об’єктах. Крім того, в деяких угодах передбачається спільна відповідальність кредитора та генерального підрядника за дотримання термінів введення об’єктів до експлуатації та якість виконання проектних робіт, робіт з будівництва та реконструкції об’єктів, що фіксується безпосередньо в будівельних контрактах. Така умова досить часто зустрічається в інвестиційних договорах, що фактично відповідає статті 1 Закону України “Про режим іноземного інвестування” щодо здійснення іноземним інвестором інвестиційної діяльності на території України.

Аналіз питання щодо учасників договорів, які укладаються у сфері іноземного