Зараз поступово розпочинається новий, третій, етап приватизації. Він буде пов`язаний з переходом до грошової приватизації, якнайширшого проведення аукціонів за гроші, конкурсів, індивідуальною приватизацією стратегічно важливих підприємств, їх реструктуризацією.

Низка законів, Указів Президента України і відповідних нормативних актів, підготовлених ФДМУ останнім часом, націлена саме на це. Указ Президента України “Про конкурсний продаж пакетів акцій відкритих акціонерних товариств в процесі приватизації” регламентує умови проведення комерційних і некомерційних конкурсів.

Конкурс - це спосіб приватизації, при якому пакети акцій продаються покупцеві, який запропонував найвищу ціну (при проведенні комерційного конкурсу) або найкращі зобов`язання щодо подальшого розвитку об`єкта приватизації (при некомерційному конкурсі). Згідно Положення про застосування способів приватизації та Положення про підготовку, організацію та проведення конкурсів з продажу пакетів акцій, що належать державі конкурс відбувається в два етапи, переможець визначається конкурсною комісією.

Визначено, що для продажу на комерційних конкурсах передбачаються пакети акцій розміром не менш 26% статутного фонду (в окремих випадках, для підприємств з великою вартістю основних фондів, - не менш 15%).

Для некомерційних конкурсів передбачено виставлення для продажу пакетів акцій не менш ніж 51% статутного фонду. При цьому, для проведення таких конкурсів можуть залучатися фірми-радники.

Указ “Про прискорення перетворення державних підприємств у відкриті акціонерні товариства” передбачає корпоратизацію, тобто перетворення у відкриті акціонерні товариства, 100% акцій яких буде знаходитись у державній власності, всіх великих і середніх державних підприємств, крім тих, що увійдуть до переліку казених. Це дозволить значно прискорити процес приватизації, тому що зараз саме процес корпоратизації, який включає в себе оцінку підприємств, розробку його статутних документів, займає майже півроку.

І, нарешті, останній проект Указу з цієї низки - Указ “Про заходи щодо регулювання відносин заборгованості підприємств”. Цим Указом буде дозволено погашати прострочені борги державних підприємств та підприємств з державною часткою за рахунок продажу майна, що належить державі у цих підприємствах.

Які ж проблеми виникають в процесі приватизації зараз і які можливості є для інвесторів під час цього процесу.

Сьогодні ФДМУ доводиться одночасно вирішувати протилежні завдання: з одного боку - продавати об`єкти приватизації якомога дорожче, з метою наповнення державного бюджету, а з іншого - намагатись залучити максимальний обсяг інвестицій для українських підприємств.

Зрозуміло, що неконкурентні способи приватизації, такі як викуп або пільговий продаж акцій працівникам і керівництву підприємств, можна розглядати лише з точки зору їх подальшого перерозподілу. Неконкурентні способи продажу характеризуються продажем за номінальною вартістю або і зовсім безоплатною передачею майна. Беручи до уваги той факт, що більшість коштів, які надходять для сплати, становлять приватизаційні майнові та компенсаційні сертифікати, надходження до бюджету від неконкурентних способів продажу наближаються до нуля. Інвестиційний потенціал трудових колективів та інших категорій громадян, що мають пільги при придбанні акцій, є наймізернішим, якщо він є взагалі. З іншого боку, такі способи продажу забезпечують певний соціальний ефект, дозволяючи працівникам підприємств, більша частина яких ледь зводить кінці з кінцями, дешево (за номінальною вартістю) або безоплатно отримати частину акцій свого підприємства. Неконкурентні способи продажу створюють досить широке коло власників акцій, готових при слушній нагоді викинути їх на вторинний ринок цінних паперів з метою отримання “живих” грошей.

Крім того, деякі інвестори, користуючись нестачею коштів у робітників та керівництва підприємств, пропонують сплатити за них суму, необхідну для викупу акцій на пільгових умовах. При цьому такі інвестори мають можливість акумулювати пакет акцій підприємства за ціною, значно нижчою ніж при конкурентному продажу, працівники ж отримують або грошові кошти (тобто, фактично вже на цьому етапі відбувається процес вторинного продажу) або додаткову частку акцій.

Розділ ІІ

2.1. Оцінка платоспроможності підприємства та ліквідності його активів

Виділимо три рівні платоспроможності:

Основні показники з форм звітності Ф1 та Ф2, які

використовуються для подальших розрахунків

Форма звітності | Найменування показника | Код рядка

Ф1 | АКТИВ

Залишкова вартість основних засобів | 010

Знос основних засобів | 011

Первісна вартість основних засобів | 012

Виробничі запаси | 080

Незавершене виробництво | 110

Витрати майбутніх періодів | 120

Всього по розділу ІІ | 150

Короткострокові фінансові вкладення | 250

Каса | 260

Розрахунковий рахунок | 270

Валютний рахунок | 280

Інші грошові кошти | 290

Всього по розділу ІІІ | 320

Баланс | 330

ПАСИВ

Доходи майбутніх періодів | 450

Резерви наступних витрат і платежів | 460

Всього по розділу І | 495

Всього по розділу ІІ | 545

Всього по розділу ІІІ | 750

Ф2 | Виручка від реалізації продукції | 010

Податок на додану вартість | 015

Акцизний збір | 020

Результат від реалізації | 050

Прибуток або збиток звітного періоду | 100

Коефіцієнт грошової платоспроможності визначається як відношення суми залишків грошових коштів та короткострокових фінансових вкладень до суми залишків по непогашених кредитах та поточної кредиторської заборгованості:

де,

Грошові кошти – підсумок рядків 260-290 з Ф1

Короткострокові фінансові вкладення – рядок 250 з Ф1

П.р.II та П.р.III – відповідно підсумок другого та третього розділів пасиву балансу (545 та 750 рядки з Ф1)

Коефіцієнт розрахункової платоспроможності визначається як відношення суми залишків грошових коштів, товарів та готової продукції до суми залишків по непогашених кредитах та поточної кредиторської заборгованості:

де,

А.р.II та А.р.III – відповідно підсумок другого та третього розділів активу балансу (150 та 320 рядки з Ф1)

Запаси – рядок 080 з Ф1

Незавершене виробництво – рядок 110 з Ф1

П.р.II та П.р.III – відповідно