В розрахунок коефіцієнту ліквідної платоспроможності входять всі активи другого та третього розділу балансу.

де,

А.р.II та А.р.III – відповідно підсумок другого та третього розділів активу балансу (150 та 320 рядки з Ф1)

П.р.II та П.р.III – відповідно підсумок другого та третього розділів пасиву балансу (545 та 750 рядки з Ф1)

Коефіцієнт критичної ліквідності розраховується як відношення величини поточних активів за мінусом запасів та незавершеного будівництва до величини поточних зобов’язань.

де,

А.р.II та А.р.III – відповідно підсумок другого та третього розділів активу балансу (150 та 320 рядки з Ф1)

Запаси – рядок 080 з Ф1

Незавершене виробництво – рядок 110 з Ф1

П.р.III – підсумок третього розділу пасиву балансу (750 рядок з Ф1).

Аналіз структури капіталу

Коефіцієнт фінансової стабільності визначається відношенням суми власних коштів до позикових та показує які кошти посідають головне місце в структурі капіталу: свої - чи запозичені.

де,

П.р.І-підсумок розділу І Пасиву балансу (рядок 495 з Ф1)

П.р.ІІ-підсумок розділу ІІ Пасиву балансу (рядок 545 з Ф1)

П.р.ІІІ-підсумок розділу ІІІ Пасиву балансу (рядок 750 з Ф1)

Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) обчислюється як відношення суми власних коштів до валюти балансу та показує долю власного капіталу в робочому капіталі.

де,

П.р.І - підсумок розділу І Пасиву балансу (рядок 495 з Ф1)

Валюта балансу - підсумок всіх розділів Активу (або Пасиву)

Балансу (рядок 330 з Ф1)

Коефіцієнт залежності від довгострокових зобов’язань визначається відношенням суми довгострокових зобов’язань до суми власних коштів та показує ступінь залежності підприємства від довгострокових зобов’язань.

де,

П.р.IІ - підсумок розділу ІI Пасиву балансу (рядок 545 з Ф1)

П.р.І - підсумок розділу І Пасиву балансу (рядок 495 з Ф1)

Розділ ІІІ

3.1. Проблеми залучення інвестицій в економіку України та шляхи їх рішення

Процеси глобалізації останнім часом набирають високих темпів і мають всеохоплюючий характер. На сьогодні для України важливо не залишатися на узбіччі світового розвитку, стати рівноправним партнером світового співтовариства, а не сировинним придатком високорозвинених країн. Україна має високий науковий і виробничий потенціал, однак майже не використовує його, наражаючи, таким чином, суспільство на економічну небезпеку та залежність у майбутньому від світової спільноти. Щоб не стати країною третього світу, вже сьогодні необхідно докласти значних зусиль, для побудови сильної, конкурентоспроможної національної економіки, таким чином забезпечивши незалежність і високий рівень життя суспільства.

Можливим шляхом вирішення цієї проблеми є використання досягнень технологічної революції, реалізація завдань структурно-інноваційної стратегії, які є найважливішою цільовою функцією інноваційного процесу. Інноваційний процес як процес, що спирається на науку, техніку, економіку, підприємництво й управління, можливий тільки на основі зростання й реалізації інвестицій. Інвестиції розглядаються як один з головних признаків початку стабілізації. Вони є основою та каталізатором економічного розвитку економіки. Без ефективного розвитку цих складових суспільство приречене на деградацію.

На сьогоднішній день інвестиційна політика в Україні є неоднозначною. Для зміни ситуації, що склалася, і залучення грошових коштів в інвестиційний процес виникає потреба у вдосконаленні регулювання інвестиційної діяльності і в забезпеченні на цій основі активізації інвестування.

Останнім часом над проблемами інвестиційних процесів України працює безліч вітчизняних вчених-економістів, серед яких можна виділити таких, як І.А.Бланк, В.С.Будкин, А.С.Гальчинській, Ю.В.Макогон, В.К.Мамутов і інші. Аналіз їх останніх публікацій і досліджень показує, що інвестиції сьогодні стали тим ресурсом, який у будь-якому вигляді може сприяти поліпшенню діяльності вітчизняних підприємств. Але деякі аспекти, зокрема зарубіжний досвід організаційної роботи по залученню інвестиції, розкриті не повністю. Одним з пріоритетів економічної політики України на сучасному етапі її розвитку є пошук шляхів поліпшення інвестиційного клімату.

Аналіз наукових джерел засвідчив, що невисока інвестиційна та інноваційна активність в Україні зумовлена низькою інвестиційною привабливістю країни.

За даними прес-служби ООН Україна займає 18-те місце у двадцятці країн, котрі являються привабливими для інвесторів. Це обумовлено наступними причинами: значний ринок з незадовільним попитом на товари та послуги, високий рівень освіти населення та кваліфікації персоналу, вигідне транспортно-географічне положення, порівняно легкий доступ до сировинних ресурсів та інше.

Виходячи з вищевказаного, можливо виділити такі причини недостатньої інвестиційної привабливості:

- в першу чергу, нестабільність політичної ситуації;

- збільшення монополізації ринків, ріст рівня інфляції;

- наявність зовнішнього та внутрішнього боргу;

- нестабільність законодавства, зокрема податкового;

- скорочення пільг для інвесторів;

- високий рівень податків, їх велика, необґрунтована кількість;

- відсутність інфраструктури, нерозвиненість банківської системи;

- нерозвиненість страхового та фондового ринків;

- криміналізація економіки, активність тіньового бізнесу;

- низький рівень конкуренції виробництва, інноваційної активності

та невисока платоспроможність підприємств;

- високі інвестиційні ризики та низька норма рентабельності більшості промислових підприємств;

- тривалість і громіздкість процедури реєстрації підприємств;

- відсутність сучасних інформаційних систем зв’язку з потенційними інвесторами та багато іншого.

Активізація процесів інвестування повинна передбачати розробку і реалізацію комплексу заходів як на макроекономічному рівні, так і на рівні окремих суб'єктів господарювання.

Так, для вирішення вищезгаданих проблем необхідно:

- стабілізувати політичну ситуацію в країні;

- надати іноземним інвесторам правові гарантії;

- удосконалити систему пільг для інвесторів;

- створити спеціалізовані інвестиційні банки із забезпеченням пільго - умов кредитування інвестиційних проектів;

- спростити податкові ліцензійні, сертифікаційні зовнішньоекономічні і митні процедури.

Проте цих заходів недостатньо. Особливої уваги вимагає робота з інвесторами в регіонах, оскільки майже в кожному п'ятому місті України інвестицій немає взагалі, а в багатьох містах їх обсяги нікчемно малі.

В залученні інвестицій велику роль грає приватизаційний процес. Його необхідно зробити прозорим, інакше не викоренити тенденцію до розповсюдження скандалів, відлякуючи інвесторів.

В Україні необхідно активізувати створення інформаційних мереж для інформаційної підтримки вітчизняного бізнесу і забезпечення його конкурентоспроможності.

Планування і регулювання інвестиційної діяльності і сьогодні залишаються