Якщо за інших умов, то застосовується порядок, як і при ризикових видах страхування, тобто оподаткування здійснюється за ставкою 3

Доходи від інших видів діяльності, що не пов’язані із страхуванням – інвестиційної; від реалізації основних засобів чи нематеріальних активів, що вибувають; від операцій з борговими зобов’язаннями; штрафи тощо – оподаткування здійснюється на загальних умовах, тобто за ставкою 30

Інші обов’язкові платежі, такі як до цільових позабюджетних державних фондів, місцеві податки та збори, інші податки та збори здійснюються на загальноприйнятих засадах господарюючого суб’єкта відповідної організаційної форми.

Біржа є універсальним регулятором ринкових відносин. Біржова страхова діяльність в Україні в чистому виді відсутня, так як і пряма біржова страхова діяльність в сучасних умовах не здійснюється практично ні в одній країні світу. Проте, роль біржі у світовому масштабі виконує страховий ринок „Ллойд”, який здійснює продажу полісів за такими основними напрямками: страхування морських, не морських, авіаційних, автомобільних ризиків.

Основним інструментом страхового ринку являється договір страхування, який повинен відповідати вимогам, що закладені в ст. 16 Закону про страхування. А саме:

повинен укладатись відповідно до правил страхування;

повинен містити чітко зазначені вимоги щодо назви документу, назви та адреси страховика й страхувальника, зазначенню об’єкта страхування, розміру страхової суми та страхових виплат, переліку страхових випадків, розміру страхових внесків, величини страхового тарифу, терміну дії договору та порядку припинення його дії, умов здійснення страхових виплат, переліку причин відмови у страховій виплаті, прав та обов’язків сторін, тощо.

Валюта страхування обмежується дією валютного законодавства та валютними застереженнями в Україні: страхові платежі вносяться лише у грошовій одиниці України, а нерезиденти – окрім зазначеного можуть і у вільно конвертованій іноземній валюті. Страхова виплата здійснюється у тій валюті, яка передбачена договором страхування.

Законодавством України встановлені певні вимоги щодо припинення дії договору страхування та умов визнання його недійсності.

Іншим інструментом на страховому ринку України є страховий поліс, який підтверджує факт укладання договору страхування, в деяких випадках замінює сам договір (страхування від нещасних випадків школярів, майна громадян, цивільної відповідальності власників транспортних засобів тощо) тобто, там, де застосовуються загальні правила та умови страхування чи страхові тарифи обмежені державою.

1.5. Страхові послуги та страхові продукти, їх реалізація

Важливе значення у з`ясуванні природи страхового ринку має чітке визначення сутності його “продуктивної” спрямованості. При цьому слід зазначити, що сьогодні відсутнє однозначне трактування цього чинника функціонування страхового ринку. На думку одних фахівців, страховики виробляють і продають страхові послуги, інших – страхові продукти. Більше того, існують точки зору, які чи ототожнюють поняття “страховий продукт” і “страхова послуга”, чи відокремлюють кожне з них.

О. Зубець вважає, що “страховий продукт – це набір основних і допоміжних послуг”, що надаються страхувальнику при укладанні договору страхування”.

Р.М. Хайкін і В.В. Перемолотов підкреслюють, що страховий продукт “може позначати об`єкт – ідею, комплекс документів, над якими працює страхова компанія, які, проходячи етапи обробки спеціаліста, перетворюються в страхову послугу. Таким чином, продукт – це проміжна “сировина” для формування страхової послуги”. Причому ці ж автори визначають, що “під продуктом страховки найчастіше розуміють той комплекс документації, який ліцензовано, плюс рекламні буклети для даного виду страхування. Стисло можна сказати, що продукт - це маркетинг поля, комерціалізація документації плюс система набору, підготовки агентів й управління агентською мережею. Якщо ж узагальненіше поглянути на ці дії, то їхню сукупність можна йменувати ще простіше – технологія продажу. Інакше кажучи, продаючи страхування, страховик виконує певну технологію – технологію страхування, яка і є страховим продуктом”.

Унаслідок відсутності єдиного визначення поняття “страхового продукту” немає однакового трактування його особливостей. Переважно українські, російські і польські економісти виділяють дві основні особливості страхових продуктів, а саме:

1) нематеріальність (відсутність натурально-речового вмісту), похідними від якої є: неоднаковість (індивідуальний характер одного і того ж продукту стосовно різних об`єктів); неподільність на частини з метою передачі на споживання іншим; неможливість зберігання (нагромадження, складування); відсутність переходу прав власності; складність оцінки якісних показників.

2) неналежність страхових продуктів до послуг першої необхідності, наприклад, медичних чи транспортних, унаслідок чого їх реалізація ускладнена.

Польські економісти вважають, що “потреба в страхуванні легко виштовхується зі свідомості, бо вона пов`язується з негативними відчуттями або уявленнями. Відсутність бажання усвідомити потребу в ньому і його нематеріальний характер обумовлюють спеціфику страхового продукту. Але, як стверджує С. Тихонов, головна відмінність страхового продукту від матеріальних благ у тому, що він, за своєю суттю, є юридично оформленою обіцянкою. Інакше кажучи, страховик дає слово, що він заплатить певну суму, необхідну для компенсації прогнозованого битку.

Коли йде мова про страховий продукт, в першу чергу, звісно, мають на увазі правила страхування, ліцензію, яку має страховик. Сюди ж можна віднести й інші типи документів, без яких неможлива страхова діяльність. Все це звичайно є додатками до правил: зразки заяв, договорів та ін. Наведена частина продукту майже не відрізняється у більшості вітчизняних страховиків.

З іншого боку, страхування можна віднести до послуг, оскільки, по-перше, воно має вартість (сплата премії) і споживчу вартість (страховий захист); а по-друге, є дією, що дає клієнтам компанії задоволення у вигляді стану захищеності; по-третє, є дією, що спричиняє певний корисний ефект – забезпечення захисту майнових інтересів фізичних, юридичних осіб і держави. По-четверте, у процессі страхування не створюється жодного матеріально-речового продукту. На цій підставі можна зробити висновок, що страхування