Митна вартість товару - це специфічна величина, що визначається у встановленому законодавством порядку, і що використовується з метою митного обкладення, тобто як початкова розрахункова база для числення адвалорних (що обчислюються в процентах) платежів. Крім того, обчислення митної вартості прямо або непрямо необхідно також і для інших митних цілей, таких, як митна статистика, контроль за дотриманням вартісних квот, що встановлюються.

Введення правил визначення митної вартості дозволяє митним органам успішно реалізувати одну з основних своїх функцій - фіскальну, оскільки це забезпечує повноту надходжень прибутків від стягнення митних платежів в державний бюджет.

З іншого боку, наявність загальновстановленої методики і суворо встановлених правил визначення митної вартості ставить всіх учасників зовнішньоекономічної діяльності в рівні умови з точки зору розрахунку підлягаючих до сплати митних платежів, і дозволяє істотно підвищити міру визначеності при організації зовнішньоторгівельних операцій, заздалегідь прорахувати всі необхідні економічні параметри операцій.

Для визначення митної вартості встановлено шість методів:

1. По ціні операції з товарами, що ввозяться.

2. По ціні операції з ідентичними товарами.

3. По ціні операції з однорідними товарами.

4. Метод віднімання вартості.

5. Метод складання вартості.

6. Резервний метод.

Визначення митної вартості товарів повинно починатися декларантом з спроби застосування методу 1. І тільки в тому випадку, якщо не виконуються умови застосування методу 1, послідовно застосовуються методи 2-6. Виключення допускається тільки відносно методів 4 і 5, які можуть застосовуватися в будь-якій послідовності, тобто можливе застосування методу 5 після методу 3.

Основним методом визначення митної вартості товару є метод 1 (по ціні операції з товарами, що ввозяться ).

Досвід країн, що застосовують дану систему оцінки з 1981 року, свідчить, що 90-98% всіх експортно-імпортних операцій оцінюються в митних цілях по даному методу.

Суть методу визначення митної вартості по ціні операції з товарами, що ввозяться, полягає в тому, що митною вартістю товару, що ввозиться на митну територію України є ціна операції, фактично сплачена або що підлягає сплаті за товар, що ввозиться на момент перетину ним митного кордону України. У цьому випадку мова йде про продаж товару (сплата за товар, що ввозиться, що передбачає його переміщення з країни експорту в країну імпорту), тобто про зовнішньоторгівельну операцію купівлі-продажу, яка вимагає наявності продавця, бажаючого передати право власності на товари, що ввозяться в Україну за певну суму, і покупця, згідного отримати товари у власність за цю суму.[18]

При експорті товару, запропонованого для розрахунку в даній дипломній роботі, право власності на товар переходить від продавця до покупця, отже розрахунок митної вартості буде проводиться на основі методу 1.

ДЕКЛАРУВАННЯ МИТНОЇ  ВАРТОСТІ ТА  КОНТРОЛЬ ЗА  НЕЮ

Визначення митної вартості товарів, що є предметом зовнішьоекономічних угод, та контролю її чисельного значення довгі роки є предметом досліджень митних адміністрацій майже усіх країн світу.
Чисельне значення митної вартості є базою обкладання податками і сплата митних зборів з товарів, що підлягають декларуванню митним органам, а від об’єктивності її визначення залежить належне виконання митними адміністраціями державної фіскальної функції контролю її чисельного значення і є одним з головних факторів економічної безпеки держави.

Однією з найбільш складних і неоднозначних статей може розглядатися редакція статті 264, якою визначені права та обов’язки декларанта щодо декларування митної вартості товарів. Розглянемо основні особливості нової редакції даної статті Митного кодексу.

По-перше, зменшилася кількість гарантійних заходів, що можуть здійснюватися декларантом для випуску товару у вільний обіг за наявності розбіжностей між чисельним значенням митної вартості, визначеної декларантом, та значенням митної вартості, визначеної митним органом. До переліку гарантійних заходів віднесено гарантію уповноваженого банку, сплату податків і зборів (обов’язкових платежів) згідно з чисельним значенням митної вартості товарів, визначеного митним органом.

По-друге, визначена доля надміру сплачених податків і зборів, які повинні повертатися декларанту у термін 90 днів з дня прийняття рішення про застосування чисельного значення митної вартості, визначеної декларантом. У той же час лишилася не визначеною доля гарантії уповноваженого банку, яка також має вартісну оцінку. У випадку не повернення декларантом гарантії уповноважений банк продовжує стягувати «свій» відсоток за такий гарантійний документ.

По-третє, взагалі відсутній термін повернення митним органом гарантії уповноваженого банку декларанту, що потребує додаткового уточнення урядовим чи відомчим документом.

Четвертою особливістю є збільшення терміну дії гарантійних зобов’язань з 30 до 90 календарних днів з моменту випуску товарів у вільний обіг.

Наступна особливість полягає у наданні декларанту права оскаржувати рішення митного органу щодо визначення митної вартості товарів до митного органу вищого рівня або до суду.

Всесвітня митна організація у квітні 2004 року прийняла та оприлюднила Рекомендації щодо розвитку та використання національної оціночної бази даних як інструменту визначення ризику. Для перевірки достовірності вартісних показників зовнішньоторговельних угод за імпортними операціями повинна створюватися спеціальна база даних митної системи країни, де джерелом інформації мають виступати митні декларації. При цьому цінові показники товару слід виділити та систематизувати за певною сукупністю ознак. До таких ознак можна віднести середню митну вартість одиниці товару в залежності від країни походження. Такі ознаки, що виступають еталонами оцінки достовірності декларованої митної вартості товарів, слід періодично оновлювати, зважаючи на цінові зміни на зовнішніх товарних ринках, коливання валютних курсів тощо.

Сукупностями ознак наявності ризику у декларованій митній вартості товару можуть виступати такі фактори:

? надміру