? нетрадиційні маршрут перевезення та вид транспорту;

? наявність посередників при укладанні зовнішньоторговельних угод. При цьому посередники можуть бути як у країнах походження (виробництва) товару, так в інших;

? невірна класифікація товарів за національною версією товарної номенклатури;

? рух товару від продавця до покупця здійснюється через митні склади країн транзиту;

? товар є нетрадиційним для країн експорту чи виробництва;

? застосування нетрадиційної системи знижок, що загалом перевищує 25-30 відсоткову знижку з фактурної вартості одиниці товару;

? надані декларантом документи викликають обґрунтований сумнів щодо їх достовірності (відсутні відбитки штампів і печаток митних органів країн експорту та транзиту тощо);

? не виділена сума за транспортування товару тощо.

Особливу увагу доцільно звертати на ступінь небезпеки, яка може бути визначена конкретними економічними показниками, наприклад, сума можливих недоплат, обов’язкових при митному оформленні податків і зборів.

Підсумовуючи викладене, можна зазначити, що запровадження нових прав і обов’язків декларанта та митного органу стосовно контролю за правильністю визначення митної вартості, що внесені до відповідних статей Митного кодексу України, потребує перегляду існуючої практики декларування та контролю з боку митного органу за чисельним значенням митної вартості.

Разом з тим, впровадження у практику митного контролю системи управління ризиками декларованої митної вартості потребує визначення сукупності критеріїв ризику відповідно до вимог і рекомендацій Всесвітньої митної організації та розробки критеріїв управління виявленими ризиками на підставі визначених економічних показників.