ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ КУРСУ «ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМНИЦТВА»

Об’єкт, мета, предмет вивчення курсу.

Ринкові економічні відносини, їх характеристика і діяльність підприємства в умовах ринку.

Підприємництво як сучасна форма господарювання.

Об’єкт, мета, предмет вивчення курсу.

Економіка – походить від грец. слова «керування домашнім господарством».

Найважливіша сфера суспільних відносин, виробництва, розподілу, обміну і використання результатів господарської діяльності.

Поняття економіка вперше ввів Аристотель. Розумів ведення домашнього господарства.

З розвитком суспільства розширювалось поняття економіки. На сьогодні економіка підприємства – галузь с/г, економічного територіально-структурного підрозділу і області, країни в цілому.

Економіка підприємства в умовах ринкової економіки вивчає господарство і господарську діяльність підприємства незалежно від форм власності і підпорядкування.

Економіка підприємства як конкретна галузь економічної науки й навчальна дисципліна базується на пізнанні та свідомому використанні економічних законів і закономірностей функціонування та розвитку суспільного виробництва. Саме виявлення конкретних форм прояву цих законів і закономірностей у господарській діяльності підприємства правомірно вважається загальним предметом згаданої дисципліни.

Предметом є вивчення теорії і практики в умовах господарювання на рівні підприємства; конкретних форм і методів господарювання, принципів формування й використання виробничого потенціалу; взаємодії всіх видів ресурсів; організації та ефективності господарсько-комер-ційної діяльності підприємства.

Об’єктом вивчення є конкретне підприємство.

Метою є вивчення питань економічної діяльності підприємства, ефективне використання обмежених виробничих ресурсів і управління ними в умовах виробничої діяльності конкретного підприємства з метою отримання прибутку.

Основні цілі, які стоять перед національною економікою.

З метою дотримання вимог, що стоять перед національною економікою країни:

Економічне зростання – забезпеченість виробництвом більшої кількості і кращої якості товарів і послуг

Повна зайнятість

Економічна ефективність –отримання максимальної віддачі при мінімальних затратах обмежених виробничих ресурсів

Стабільний рівень цін

Економічна свобода – керівникам підприємства, працівникам і споживачам має бути забезпечена свобода вибору

Справедливий розподіл

Економічне забезпечення – необхідно забезпечити рівень існування хворих, недієздатних, непрацездатних та інших категорій населення, які не можуть себе забезпечити

Торговий баланс.

Для забезпечення виконання цілей необхідно враховувати 5 фундаментальних питань:

Скільки необхідно виробляти;

Яку частку виробничих ресурсів потрібно використовувати;

Що необхідно виробляти;

Як цю продукцію виробляти

Хто повинен отримувати цю продукцію

Чи здатна система пристосовуватися до змін.

Ринкові економічні відносини, їх характеристика і діяльність підприємства в умовах ринку

Ринок – це сфера товарного обігу і пов’язана з ним сукупність товарно-грошових відносин, які виникають між виробниками (продавцями) та споживачами (покупцями) у процесі купівлі-продажу товару.

Основними елементами ринку є ціна, попит, пропозиція, конкуренція.

Ринок виникає і функціонує на основі суспільного розподілу праці та спеціалізації виробників, розвитку товарного виробництва.

Основна формула ринку:

Т-Г-Т‘ при сплаті готівкою

Т-З-Г-Т‘ – при сплаті кредиту.

Т - товар, З – зобов’язання, Г – гроші.

Щоб задовольнити свою потребу в певному товарі, треба реалізувати свій товар, оволодіти певною сумою грошових ресурсів.

Таким товаром є здатність до робочої праці.

Командно-адміністративна система управління і зміст підприємства в умовах цієї системи.

Ця система базується на командно-адміністративній організації і функціонує на основі адміністративних рішень, команд, наказів, постанов вищестоячих органів управління. Це стосується планування виробництва продукції, розподілу матеріально-сировинних ресурсів і готової продукції.

При командно-адміністративній системі управління підприємства обмежені у своїй діяльності.

При цій системі не враховуються вимоги ринку – попит, пропозиція і конкуренція.

Відмінності ринково-економічних відносин від командно-адміністративної системи.

Ринкові відносини сприяють і фактично базуються на вільній конкуренції, чим сприяють і спонукають до розвитку своїх систем. При командно-адміністративній системі – це недопустимо, що сприяє застою.

В ринково-економічних відносинах ціна формується на основі попиту і пропозиції. При командно-адміністративній системі ціна формується на основі затрат

При командно-адміністративній системі плани виробництва, постачання і реалізації продукції плануються централізовано. При ринкових відносинах – на основі вивчення ринку –попиту, пропозиції та конкуренції.

При командно-адміністративній системі виробники відокремлені від власності на засоби виробництва. При ринково-економічних відносинах кожен через акції може стати власником засобів виробництва, що посилює інтерес до ефективного використання ресурсів, розвитку регіону і охорони навколишнього середовища.

Існує таке поняття як товарно-грошовий фетишизм – це означає обожнювання, а саме товарів і грошей. Шляхом подолання цього є виховання людей в християнській моралі і національній гордості.

Ринкова інфраструктура – це сукупність установ, організацій та інших суб’єктів сфери обігу, що забезпечують функціонування ринкової економіки країни чи окремого регіону. Залежить від видів ринку: ринку капіталу, засобів виробництва, праці чи іншого.

Наприклад, ринок засобів виробництва обслуговується такими елементами: товарною біржею, торговими будинками, торгово-посередницькими фірмами, комерційними фірмами, аукціонами, ярмарками, державними резервними та страховими фондами, державною інспекцією з контролю за цінами та стандартами, антимонопольним комітетом.

Деяка частина ринку створюється за рішенням уряду, а інша – підприємницькими колами.

Підприємництво як форма господарювання.

Термін підприємництво – запозичений з Франції. В економічний лексикон був введений з початку 18 ст французьким економістом Рішаром Катіоном, який характеризував самостійного підприємця як індивідуального виробника і власника, діяльність якого пов’язана з певним господарським ризиком.

Необхідно відрізняти підприємство від менеджменту, а підприємця від управляючого або виробника.

Підприємець – це самостійний агент ринку, який діє на свій острах і ризик під особисту відповідальність за результатами бізнесової діяльності.

Менеджер – це найманий працівник, який організовує реалізацію завдань, поставлених підприємцем. Він як правил не несе майнової відповідальності за свої дії.

Підприємець завжди є власником капіталу, а також у тій чи іншій мірі є менеджером.

Отже, підприємництво – це самосійна, ініціативна, господарсько-фінансова діяльність громадян, яка спрямована на отримання прибутку (доходу) і здійснюється від свого імені на власний ризик та під свою особисту майнову відповідальність або від імені і під майнову відповідальність юридичної особи і підприємства.

Якщо діяльність фізичної або юридичних осіб не пов’язана з отриманням прибутку, то вона не вважається підприємницькою. Вирізняє підприємця серед