Сервіс після продажу – передбачає забезпечення гарантійного технічного обслуговування реалізованого товару протягом визначеного умовами експлуатації строку та експлуатаційне впровадження протягом нормативного строку служби реалізованого товару. Післяпродажний сервіс охоплює пусконалагоджувальні роботи у сфері експлуатації (використання) куплених на ринку товарів, їхнє гарантійне технічне обслуговування протягом певного терміну, забезпечення необхідними запасними частинами і проведення ремонтів під час нормативного строку служби, консультативне забезпечення, комп’ютерна та інформаційна підтримка тощо. Він є важливим джерелом інформації для продуцентів про надійність і довговічність виготовлених технічних засобів, а також про потрібні експлуатаційні витрати. Ця інформація використовується продуцентами для вдосконалення продукції, оптимізації строків оновлення її номенклатури та асортименту.

Зовнішньоекономічна діяльність – проводиться підприємствами, продукція яких є конкурентоспроможною на зовнішньому ринку, забезпечує розширення сфери збуту продукції, проте потребує додаткових зусиль і знань щодо просування товарів.

Соціальна діяльність – має бути спрямована на забезпечення додаткових стимулів працівникам підприємства через отримання ними певних соціальних благ.

Правові аспекти функціонування підприємства

Правовими основами функціонування підприємства є сукупність законів та нормативних документів, які визначають і регулюють порядок створення та реєстрації підприємства, їх організаційно-правові форми, систему оподаткування, ліцензування та патентування.

Порядок організації господарської діяльності – відносини між підприємствами і державою, суб’єктів господарювання між собою.

Основними законодавчими актами, які регулюють діяльність підприємства є:

Цивільний кодекс

Господарський кодекс

ЗУ «Про підприємництво»

ЗУ « Про господарське товариство»

ЗУ «Про державну реєстрацію фізичних осіб підприємців та юридичних осіб»

ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»

ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність»

ЗУ «Про інвестиційну діяльність»

ЗУ «Про цінні папери і фондову біржу»

ЗУ «Про захист економічної конкуренції»

ЗУ «Про систему оподаткування»

ЗУ «Про ПДВ»

ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств».

Створення і реєстрація підприємців в Україні відбувається у певній послідовності: після визначення мети і цілей діяльності підприємства необхідно обрати організаційно-правову форму його існування та здійснити державну реєстрацію.

Створюючи підприємство необхідно зважити на деякі юридичні нюанси, ігнорування яких може завадити нормальному веденню господарської діяльності та реалізації поставлених перед підприємством завдань.

На вибір організаційно-правової форми впливають чинники:

Запланований види діяльності

Законодавчі вимоги до організаційно-правових форм як умови здійснення певного виду діяльності

Наявність коштів на момент реєстрації підприємства

Кількість замовників

Форма власності

Ступінь відповідальності засновників за зобов’язаннями майбутнього підприємства.

Найменування підприємства має містити відомості про його організаційно-правову форму та назву.

Місце розташування підприємства можу бути місцем перебування (проживання) одного з його засновників або інше місце розташування підтверджене відповідними документами.

У разі, коли підприємство реєструється у формі товариства, воно формує статутний (капітал) фонд. Він формується шляхом внесення вкладів учасниками і може поповнюватися за рахунок прибутку від діяльності підприємства, а у разі потреби і додаткових вкладів учасників.

Статутний капітал є підставою для державної реєстрації та стартовим капіталом підприємства.

Внеском до статутного капталу можуть бути майно, грошові кошти, права на користування об’єктами інтелектуальної власності та інші майнові права. Чим більший обсяг статутного капіталу, тим вищий рівень довіри до нього.

Обсяг статутного капіталу для акціонерних та ТзОВ не можу бути меншим, ніж встановлений обсяг законодавством. Для АТ – еквівалентний 1250 мінімальних заробітних плат відповідно до ставки на момент реєстрації, для ТзОВ – 100 мінімальним заробіткам.

До моменту державної реєстрації учасники товариства повинні сплатити не менше 50% суми своїх вкладів, а частина статутного капіталу, що не сплачена підлягає сплаті протягом 1 року діяльності товариства.

Крім того існують вимоги до мінімального обсягу статутного капіталу залежно від виду діяльності. Для банківських установ, які здійснюють свою діяльність на території України – не менше 10  євро, страхові компанії – 1  , страхові компанії, які займаються страхуванням житла – 1500 000, торгівці цінними паперами для отримання дозволу – 1000 неоподаткованих мінімумів громадян, фондова біржа – 10 мінімумів, ломбардів – 10 євро.

Якщо учасники ТзОВ протягом першого року його діяльності не сплатили суму, передбачену статутом своїх вкладів товариство повинно оголосити про зменшення статутних вкладів і внести відповідні зміни в статут і зареєструвати в установленому порядку або прийняти рішення про ліквідацію товариства, при заснуванні АТ всі його акції мають бути розподілені між засновниками.

Реєстрація підприємств в державних органах влади.

Державна реєстрація проводиться державним реєстратом, виключно у виконавчому адміністрації за місцем знаходження юридичної особи.

Для реєстрації підприємства до необхідних органів необхідно подати документи:

Заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації юридичної особи, яка одночасно є заявою

Установчі документи, які поряд з нормами чинного законодавства становлять правову основу діяльності підприємства, зокрема – це рішення засновників про створення юридичної особи – засновницький договір (для повного та командитного товариств) та статут (Для АТ, ТзОВ, ТзДВ).

Засновницький договір – це цивільно-правовий договір, який засвідчує волевиявлення фізичних або юридичних осіб щодо заснування підприємства, для реалізації конкретної підприємницької мети. По суті, є цивільно-правовою угодою, укладаючи яку учасники товариства за власним бажанням беруть на себе певні зобов’язання.

В засновницькому договорі обов’язково мають бути дані про найменування і місцезнаходження юридичної особи, розмір частки в статутному капіталі кожного з учасників товариства.

Статут підприємства – це офіційно зареєстрований документ, на підставі якого діє підприємство. Статут не є угодою, проте виконує функцію внутрішньо правового акта юридичної особи. Він містить обов’язкові правила, що регулюють діяльність підприємства і взаємовідносини з іншими суб’єктами господарювання.

Статут затверджується власником майна, а для державних підприємств власником майна за участю трудового колективу.

Будь-яке підприємство (добровільне об’єд-нання підприємств) діє на підставі власного статуту, тобто певного зібрання правил, що регулюють сукупну його індивідуальну (їхню сукупну) діяльність, взаємовідносини з іншими суб’єктами господарювання. Статут має відповідати