У статуті підприємства визначаються:

його точне найменування та місцезнаходження (місцезнаходженням найчастіше вважають місцезнаходження його постійно-чинних органів);

юридичний статус (можна продублювати статтю 1 ЗУ «Про господарські товариства», оскільки ця стаття чітко визначає юридичний статус підприємства). Крім цього необхідно вказувати, що товариство може бути позивачем у суді, господарському суді. Слід визначити ступінь відповідальності підприємства за своїми зобов’язаннями, а також ступінь відповідальності засновників за діяльність підприємства;

власник (власники) або засновник (засновники);

предмет, напрямок й цілі діяльності (метою діяльності підприємства (товариства) є здійснення будь-якої не забороненої законодавством підприємницької діяльності для отримання прибутку), максимально можливий перелік видів діяльності, доцільно прописати окремо перелік видів діяльності, якими підприємство, якими підприємство може займатися, отримавши ліцензію відповідно до ЗУ «Про ліцензування окремих видів господарської діяльності»;

вклад учасників товариств щодо АТ, особи, що безпосередньо створюють АТ називаються засновниками, а ті, що купують акції до реєстрації АТ – учасники товариства, крім того необхідно вказати порядок виходу і виключення учасників з товариства;

органи управління та порядок їхнього формування; компетенція (повноваження) трудового колективу та його виборних органів;

джерела та порядок утворення майна; умови реорганізації і припинення існування;

порядок формування статутного капіталу підприємства. Залежно від виду підприємства визначається обсяг його статутного капіталу (для АТ необхідно вказати кількість, вид і номінальну вартість капіталу, розмір частки вкладів в статутному капіталі кожного з учасників (у %), джерела і порядок формування статутного капіталу, порядок виділення частки у виробництві підприємства за несвоєчасне внесення своєї частки до статутного капіталу, порядок розподілу прибутку);

порядок припинення діяльності товариства – припинення діяльності товариства – необхідно вказати для реорганізації та ліквідації підприємства потрібно вказати порядок ліквідації та порядок розподілу коштів під час ліквідації.

У найменуванні підприємства треба відобразити його конкретну назву (завод, фабрика, майстерня тощо), вид (приватне, колективне, державне, акціонерне товариство) тощо.

У статуті має бути визначено орган, що має право репрезентувати інтереси трудового колективу (рада трудового колективу, рада підприємства, профспілковий комітет тощо). До нього можна включати положення, зв’язані з особливостями діяльності підприємства: про трудові взаємини, які виникають на підставі членства; про повноваження, порядок створення та структуру ради підприємства; про товарний знак тощо.

Статут і засновницький договір підписують усі учасники, підписує нотаріус, після чого його подають на державну реєстрацію. Відповідно до ЗУ «Про державну реєстрацію» державний реєстратор повинен внести до реєстраційної картки на проведення державної реєстрації фізичної особи ідентифікаційний код заявника відповідно до вимог єдиного державного реєстру осіб та організацій України запис про проведення державної реєстрації фізичної особи на підставі відомості цієї реєстраційної картки.

Дата внесення до єдиного державного реєстру є датою державної реєстрації юридичної особи.

Строк державної реєстрації не повинен перевищувати 3 робочих дні з дати надходження документів для проведення реєстрації.

Свідоцтво про державний реєстр юридичної особи має бути оформлене і видане засновнику не пізніше наступного робочого дня з дати реєстрації.

Разом із свідоцтвом повертається 1 примірник оригіналу установчих документів з відміткою державного реєстратора про проведення державної реєстрації юридичної особи.

Після зазначених процедур підприємство відкриває рахунок у банку. Подають документи: свідоцтво про державну реєстрацію, копію документа, що підтверджує взяття підприємства на облік в органах державного податкового відомства, дві картки з підписами (взірцями), засвідчені нотаріально, заява на відкриття рахунку, копії статутних документів.

Для одержання дозволу на виготовлення печаток і штампів підприємство надає до районного управління МВС копію свідоцтва про державну реєстрацію, 2 екземпляри затверджених засновниками взірців підписів, зразки печаток, платіжні відомості.

Орган МВС повинен видати протягом 5 робочих днів дозвіл.

Підприємству необхідно отримати дозвіл на господарську діяльність в органах Державного комітету з нагляду за робочою працею.

Оформити дозвіл або ліцензію на певні види господарської діяльності.

Ліцензія – це документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата = на здійснення зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов.

Ліцензіат – це суб’єкт господарювання, який отримав ліцензію.

Перелік видів господарської діяльності зазначений в ЗУ «Про ліцензування».

Класифікація підприємств.

Спосіб утворення та формування статутного капіталу:

Унітарне – це підприємство, що створене одним засновником, який виділяє необхідне майно, формує статутний капітал, затверджує статут, розподіляє доходи, керує підприємством (до унітарних належать державне і комунальне підприємства, засновані на власності об’єднання громадян).

Корпоративне – це підприємство, що утворили як правило 2 і більше засновників за їхніми спільними рішеннями, діє на основі об’єднання майна та підприємницької чи трудової діяльності засновників. На основі спільного управління справами на основі корпоративних прав участі засновників у розподілі доходів (господарське товариство, товариства засновані 2 і більше особами).

Форма власності:

приватне: індивідуальне; сімейне; приватне з правом найму робочої сили – це підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб’єкта господарювання (юридичної особи);

колективної власності – це підприємство, що діє на основі колективної власності засновників (учасників, які діють як один суб’єкт права колективної власності) – виробничі кооперативи, підприємства релігійних та громадських організацій. Право власника реалізується через юридичну особу.

Державне підприємство – це самостійна господарська одиниця з правами юридичної особи, яка функціонує на основі державної в різних сферах економіки.

Комунальне підприємство – це підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади.

Підприємство засноване на змішаній формі власності – сюди належать і спільні підприємства – це юридичні особи, які базуються на спільному капіталі суб’єктів господарської діяльності України та іноземних