? консорціуми — тимчасові статутні об’єднання промислового й банківського капіталу для досягнення загальної мети (наприклад здійснення спільного великого господарського проекту). Учасниками консорціуму можуть бути державні і приватні фірми, а також окремі держави (наприклад Міжнародний консорціум супутникового зв’язку). Використовують кошти, якими його наділяють учасники, після досягнення певної мети припиняє свою діяльність;

? концерни — це статутне об’єднання підприємств на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об’єднання з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльностей. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, в тому числі правом представляти їхні інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Після створення концерну суб’єкти господарювання втрачають свою самостійність, підпорядковуючись потужним фінансовим структурам. За сучасних умов значно розширюється мережа міжнародних концернів.

Інші об’єднання:

? картелі — договірне об’єднання підприємств (фірм) переважно однієї галузі для здійснення спільної комерційної діяльності — регулювання збуту виготовленої продукції;

? синдикати — організаційна форма існування різновиду картельної угоди, що передбачає реалізацію продукції учасників через створюваний спільний збутовий орган або збутову мережу одного з учасників об’єднання. Так само може здійснюватись закупівля сировини для всіх учасників синдикату. Така форма об’єднання підприємств є характерною для галузей з масовим виробництвом однорідної продукції;

? трести — монополістичне об’єднання підприємств, що раніше належали різним підприємцям, в єдиний виробничо-господарський комплекс. При цьому підприємства повністю втрачають свою юридичну і господарську самостійність, оскільки інтегруються всі напрямки їхньої діяльності;

? холдинги (холдингові компанії) — специфічна організаційна форма об’єднання капіталів: інтегроване товариство, що безпосередньо не займається виробничою діяльністю, а використовує свої кошти для придбання контрольних пакетів акцій інших підприємств, які є учасниками концерну або іншого добровільного об’єднання. Завдяки цьому холдингова компанія здійснює контроль за діяльністю таких підприємств. Об’єднувані у холдингу суб’єкти мають юридичну й господарську самостійність. Перевага пояснюється наявністю централізованого фінансово-економічного управління, можливістю знизити ризик інвестицій, можливість збільшення фінансового та податкового маневрування. Проте право вирішення основних питань їхньої діяльності належить холдинговій компанії.

? фінансові групи — об’єднання юридично та економічно самостійних підприємств (фірм) різних галузей народного господарства. На відміну від концерну на чолі фінансових груп стають один або кілька банків, які розпоряджаються капіталом підприємств (фірм, компаній), що входять до складу фінансової групи, координують усі сфери їхньої діяльності.

Управління підприємством, методи і моделі управлінням

Управління підприємством – це діяльність, яка спрямована а координацію роботи структурних підрозділів підприємства і персоналу, забезпечення гармонійної взаємодії з елементами зовнішнього середовища для ефективної роботи з ціллю досягнення мети підприємства.

Основними функціями управління підприємством є:

Планування – це процес визначення цілої діяльності підприємства та прийняття рішень щодо шляхів їх досягнення. Мета полягає у створенні системи планових документів, які визначають зміст та певний порядок для забезпечення тривалого існування підприємства

Організація – це функція, в межах якої здійснюється розподіл робіт між окремими працівниками та їх групами, а також узгодження їх діяльності

Мотивація – це процес спонукання працівників д діяльності для досягнення цілей підприємства. Функція мотивації будується на основі методів управління, які в свою чергу ґрунтуються на основ мотивів поведінки людей

Керівництво – здійснюється апаратом підприємства і передбачає спрямування та координацію діяльності підприємства, мотивацію персоналу, добір найефективнішого каналу мотивації, залагодження конфліктів тощо.

Контроль – це процес, забезпечення цілей підприємства шляхом постійного спостереження за його діяльністю та роботою персоналу та усунення відхилень, які при цьому виникають з метою забезпечення виконання планів.

Методи управління – це способи впливу на окремих працівників і трудових колективів в цілому, а через них і на виробництво для досягнення мети діяльності підприємства.

Згідно Господарського КУ управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо сер. використання свого майна участі в управління трудового колективу.

Методи управління класифікують:

Економічні – це такі методи, які реалізують матеріальні інтереси участі людини у виробничих процесах (будь-якій іншій діяльності) через використання товарно-грошових відносин. Ці методи мають два аспекти реалізації.

Перший аспект характеризує процес управління, зорієнтований на використання створеного на загальнодержавному рівні економічного сегмента зовнішнього середовища. Суть цього аспекту:

? формування системи оподаткування суб’єктів господарювання;

? визначення дійової амортизаційної політики, яка сприяла б оновленню (відтворенню) матеріальних активів підприємства;

? належне формування і здійснення митної політики;

? встановлення державою мінімального рівня заробітної плати та пенсій.

Другий аспект економічних методів управління зв’язано з управлінським процесом, орієнтованим на використання різноманітних економічних важелів, таких як фінансування, кредитування, ціноутворення, штрафні санкції тощо.

Соціально-психологічні - реалізують мотиви соціальної поведінки людини. Адже рівень сучасного виробництва, зростання загальноосвітнього і професійно-кваліфікаційного рівня працівників зумовлюють суттєві зміни в системі ціннісних орієнтацій та структурі мотивації трудової діяльності людей. Традиційні форми матеріального заохочення поступово втрачають свій пріоритетний стимулюючий вплив. Усе більшого значення набувають такі чинники, як змістовність і творчий характер праці, можливості для прояву ініціативи, суспільне визнання, моральне заохочення тощо. Тому розуміння закономірностей соціальної психології та індивідуальної психіки працівника є необхідною умовою ефективного управління виробництвом чи будь-яким іншим видом діяльності. Практична реалізація соціально-психологічних методів управління здійснюється за допомогою різноманітних засобів соціального орієнтування та регулювання, групової динаміки, розв’язання конфліктних ситуацій, гуманізації праці тощо.

Адміністративні (організаційні) - базуються на мотивах примусового характеру. Їхнє існування і практичне застосування обумовлене заінтересованістю людей у спільній організації праці.

Організаційні методи управління — це комплекс способів і прийомів впливу на працівників, заснованих на використанні організаційних відносин та адміністративній владі керівництва. Усі організаційні методи управління поділяють на регламентні й розпорядчі.

Зміст регламентних методів полягає у формуванні структури та ієрархії