ВСЕСВІТНІЙ ПОШТОВИЙ СОЮЗ

План:

1. Вступ.

2. Історія заснування Всесвітнього Поштового Союзу (ВПС).

3. Організація Союзу.

а. Головні документи.

б. Членство в Союзі.

в. Органи ВПС.

д. Мова.

е. Обмежені союзи.

4. Основні програми діяльності ВПС.

а. ВПС, як спеціалізована установа ООН.

б. Співробітництво заради покращення поштових послуг.

в. Якість обслуговування.

г. Технології.

д. Філателія.

е. Безпека.

ж. Приділення більше уваги клієнтові та розвиток ринку.

Всесвітній Поштовий Союз (Universal Postal Union).

Штаб-квартира: Берн, Швейцарія.

Всесвітній Поштовий Союз (ВПС) є спеціалізованою установою ООН. Метою його діяльності є організація та поліпшення поштової служби в усьому світі та забезпечення міжнародного співробітництва в цій сфері. Головними принципами діяльності Союза є наступні:

1. Формування єдиної поштової території.

2. Уніфікація поштовах тарифів та одиниць ваги.

3. Гарантія свободи транзиту.

4. Врегулювання спорів шляхом арбітражу.

5. Встановлення центральної установи, Міжнародного Бюро, утримання якої фінансується всіма країнами-членами.

6. Періодичні збори Конгресу.

7. Сприяння розвитку міжнародних поштових послуг та поштова технічна допомога країнам-членам ВПС.

ВПС об’єднує країни-члени в єдину поштову територію з фіксованими міжнародними поштовими тарифами. Кожен його член погоджується передавати пошту інших країн найкращими з доступних засобів. Україна є членом Всесвітнього Поштового Союзу.

Історія заснування.

Перша спроба встановити деякі загальні принципи, які б регулювали міжнародну поштову службу, відбулась на міжнародній конференції в Парижі в 1863 р. До цього часу міжнародний поштовий обмін регулювався безліччю двосторонніх договорів. Через 11 років, 9 жовтня 1874 р., на першому Міжнародному Поштовому Конгресі представники 22 країн підписали Бернську угоду, створивши Загальний Поштовий Союз (General Postal Union). Тепер 9 жовтня весь світ святкує Міжнародний Поштовий День. Членство в Союзі зростало так швидко, що у 1878 назву “Загальний Поштовий Союз” було змінено на “Всесвітній Поштовий Союз (Universal Postal Union)”. Бернській угоді 1874 р. вдалося об’єднати плутанину поштових служб та договорів в єдину поштову територію для взаємного обміну поштою. Вона також встановила єдиний поштовий тариф замість 1200 різних тарифів, що існували між 22 країнами, які зустрілись у Берні. Бар’єри та кордони, що заважали до цього часу вільному міжнародному обміну поштою та його зростанню, було нарешті скасовано.

Організація Союзу.

Головні документи.

Головним документом Всесвітнього Поштового Союзу є його Конституція, яка містить мету діяльності та загальні положення. Вона є дипломатичним документом, який має бути ратифікований компетентними органами кожної країни-члена ВПС. Доповнення до Конституції можуть вноситись лише Конгресом, і також підлягають ратифікації.

Загальні правила, що регулюють міжнародні поштові послуги, а також положення, що стосуються відправки листів, втілені у Всесвітній Поштовій Конвенції. Цей документ, так само, як і Конституція, має обов’язкову юридичну силу для всіх країн-членів ВПС.

З метою чіткого, простого та гнучкого регулювання діяльності у сфері міжнародних поштових послуг, на Сеульському Конгресі у 1994 році було внесено доповнення до двох головних документів. Тепер дозволяється вносити зміни до положень щодо міжнародних поштових послуг, не звертаючись до Конгресу.

Окремі угоди, які є обов’язковими лише для країн, що їх уклали або приєднались, регулюють операції з поштовими посилками та поштовими фінансовими службами.

Членство у ВПС.

Кожна країна-член Організації Об’єднаних Націй може приєднатись до Всесвітнього Поштового Союзу. Незалежні держави, які не є членами ООН, також можуть вступити до ВПС, якщо на це дасть згоду щонайменше дві третини країн-членів ВПС. На кінець 1996 року ВПС налічував 189 країн-членів.

Органи ВПС.

Всесвітній Поштовий Конгрес (Universal Postal Congress), куди делегуються представники всіх країн-членів, є головним органом Союзу. Як правило, він збирається кожні п’ять років.

Хоча головною функцією Конгресу є законодавча, останнім часом в ньому намітилась тенденція передавати регулятивні повноваження двом Радам ВПС, зосереджуючись практично на загальних політичних питаннях. На останніх конгресах велика увага надавалась Загальним Дебатам, де обговорюються та вирішуються ключові питання, що постануть перед ВПС на наступні п’ять років.

Внаслідок Загальних Дебатів на Сеульському Конгресі у 1994 р. ВПС прийняв план змін у поштовій сфері під назвою Сеульська Поштова Стратегія. Вона має чотири ключові напрямки:

Рівень втілення в життя Сеульської Стратегії буде визначальним фактором того, яку частку на ринку комунікацій буде мати поштова служба на початку наступного століття.

До інших функцій Конгресу належить вибір Генерального Директора та його заступника, так само, як і членів Виконавчої Ради та Ради Поштових Операцій; Конгрес також встановлює бюджет на наступні п’ять років.

Виконавча рада (Executive Council) складається з Голови та представників 40 країн-членів та збирається кожного року у штаб-квартирі ВПС в Берні. Вона забезпечує непреривність роботи ВПС між Конгресами, здійснює нагляд над діяльністю ВПС та вивчає регулятивні, законні, адміністративні, та законодавчі питання роботи Союзу. Виконавча Рада також має право здійснювати дії в межах своєї компетенції, які, на її думку, необхідні для вирішення тимчасових справ. Рада затверджує бюджет та рахунки ВПС, а також щорічно доповнює Програму діяльності Союзу. Вона також відповідальна за сприяння та координацію технічної допомоги між країнами-членами.

Обов’язки голови Виконавчої Ради автоматично надаються країні, де проходив останній Конгрес.

Рада Поштових Операцій (Postal Operations Council) є технічним та оперативним органом ВПС та складається з представників 40 обраних країн-членів. Вона має справу з практичними, економічними та комерційними аспектами діяльності міжнародної поштової служби. Метою програми діяльності Ради є перш за все допомога поштовим установам модернізувати, поліпшувати та уніфікувати їх поштові продукти. Голова Ради Поштових Операцій обирається її членами.

Міжнародне Бюро