Зростання обсягу інвестицій було б можливим у разі поліпшення урядом загального інвестиційного клімату в Україні. Якщо населення буде впевнене у стабільності вітчизняних грошей, воно спрямовуватиме власні інвестиційні ресурси не на придбання валюти, а в капітальні вкладення в економіку України. Вклади населення України в національній та іноземній валюті у комерційних банках на 01.12.99 становили лише 3089млн. грн., що майже в 1,5 раза менше, ніж сума грошових коштів, витрачена ним на придбання іноземної валюти. В масштабах країни це досить незначні обсяги – в середньому 61,66 грн. на душу населення.

Щойно уряд застосував ефективні інструменти стабілізації цін і грошей, як головний наш інвестор – населення України – примножив свої вклади в банках. За шість місяців 2000 року їх обсяги зросли: у національній валюті – 30,4%, в іноземній – на 20,5%. Нині цей інвестор починає працювати на економіку України. Водночас слід зазначити, що значний потенціал ресурсів мають домашні господарства. В економічно розвинутих країнах чверть національних заощаджень формується за рахунок цього джерела. Щоб пожвавити приплив надходжень на інвестиційний ринок необхідно підвищити довіру людей до кредитно – фінансових установ. Зауважимо, що питома вага строкових депозитів дуже незначна – 13,9% хоча це більше ніж в попередні роки (див. таблицю №2). Причому того, що населення повільно нарощує обсяг своїх вкладів у банках та в інших фінансових установах, є відсутність гарантій із боку держави, впевненості у сталих відсотках, тобто в отримані гарантованого доходу, та брак прозорої системи захисту вкладень населення.

Іншим джерелом внутрішніх інвестицій мали б стати тимчасово вільні кошти суб’єктів господарювання. 1998 року їх обсяг становив 5185 млн. грн., із яких лише 20% - строкові кошти(1039 млн. грн.), решта ж – кошти до запитання. При зміні ситуації інвестиційні ринки могли б поповнюватись за рахунок прибутку. Втім, слід зазначити, що нині у більшості суб’єктів господарювання грошові витрати превалюють над грошовими доходами. Останнім часом діяльність підприємств фінансується переважно за рахунок значної кредиторської заборгованості. В цілому по Україні на 01.12.1998 вона становила 148177,6 млн. грн. Ланцюг взаємних боргових зобов’язань усе довшає, взаємна заборгованість підприємств рік у рік зростає. Висока кредиторська заборгованість, яка значно перевищує дебіторську (на 39%), ускладнюючи роботу підприємств, водночас є джерелом безкоштовного кредитування їх діяльності. За умов фінансової нестабільності й непередбачуваності курсу валют підприємства вимушені створювати значні виробничі та матеріальні запаси, що знижує мобільність і гнучкість використання їхніх коштів. Так на при кінці 1998 року 28,4% оборотних коштів підприємств становили товарно-матеріальні запаси й цінності. Це позбавило можливості формувати необхідні фонди для здійснення інвестиційних програм. Поповненню обігових коштів перешкоджала значна вартість позикових коштів.

Амортизаційний фонд який мав би стати інвестиційним джерелом на виробництві, не може забезпечити навіть процесу простого відтворення внаслідок непродуманої амортизаційної політики держави. Значне заниження реальної вартості основних засобів не дає підприємствам змоги накопичити необхідну суму інвестиційних коштів. Прибуток, який у всіх країнах є засобом розширеного відтворення і одним з найменш ризикових джерел інвестицій, в умовах України також не виконує цієї ролі. Із двох його економічних функцій – стимулювання комерційної активності та розширення виробництва – на вітчизняних підприємствах виконується в кращому випадку лише перша, оскільки понад 55% вітчизняних суб’єктів економіки є збитковими, а 42% - низькорентабельними. У підсумку фінансовий результат діяльності економіки країни за 1998 рік становив 3419 млн. грн., за 1999 рік – 5976,3 млн. грн. за даними статистичної звітності, динаміка прибутку донедавна мала досить непривабливий вигляд(див. таблицю №3). Так у 1995 – 1998 роках прибуток скоротився на 15387 млн. грн., або майже в 5,5 раза. Постійно зростає кількість збиткових підприємств. Скажімо у 1998 році сума збитків становила 17343 млн. грн., що майже вдвічі більше порівняно з 1997 роком.(8546 млн. грн.). Крім того, негативно позначається надмірний податковий тиск на легально працюючі підприємства: навіть за умови одержання прибутків вони не в змозі формувати власні інвестиційні ресурси в потрібному обсязі.

У більшості країн світу держава є одним із головних інвесторів – за її рахунок формується значна частина інвестиційного потенціалу. В Україні ж при загальній сумі капіталовкладень 13958 млн. грн. у 1998 році на державні централізовані капіталовкладення припало лише 8,4% (з них з урахуванням кредиту – 20,5% від загальної суми). Тому розглядаючи державні інвестиції як реальне джерело створення інвестиційного потенціалу в Україні на доводиться. Це ж підтверджують дані таблиці №4. Ще однією нагальною проблемою є неефективне використання обмежених інвестиційних ресурсів, якими володіє держава. Перерозподіл грошових коштів відбувається не в напрямі підвищення ефективності виробництва з метою наповнення ринку споживчих товарів, а в основному спрямовуються на підтримку галузей проміжного споживання, що призводить до подорожчання кінцевого продукту та сповільнення темпів економічного розвитку.

Важливе джерело формування інвестиційного потенціалу країни – гроші іноземних інвесторів. Іноземні інвестиції можуть бути як централізованими, так і приватними. За даними журналу “Euro money”, 1997 року Україна посідала одне з останніх місць у Східній Європі за показниками FDI(8 доларів на людину). Нижчим цей показник був лише Туркменістані, Узбекистані, Вірменії та Македонії.