Загальна сума прямих іноземних інвестицій у наслідок низької інвестиційної привабливості нашої країни також незначна (див. таблицю № 5). 2000 року на слуханнях у Сенаті Сполучених Штатів Америки помічник держсекретаря США Уейн у своїй доповіді про бізнесовий клімат у країнах Центральної та східної Європи не обминув увагою і нашу країну. “Реально Україна має один з найнижчих показників прямих іноземних інвестицій у цьому регіоні(Східна Європа) – 55 доларів на кожного мешканця, - сказав помічник держсекретаря США, - на долю яких припадає 570 млн. доларів із загальної суми 3 млрд. доларів, є найкрупнішим джерелом інвестицій в Україну. Ці цифри протягом декількох років залишаються незмінними і надзвичайно малими для країни, де мешкають 50 млн. громадян. Наприклад відповідні показники Польщі – країни із 40 млн. населення – становить 5.1 млрд. із 30 млрд. доларів. Але ж Польща постійно проводить реформи і не збирається їх припиняти.” Хрещатик. – 2000. – 17 серпня.

Структуру прямих іноземних інвестицій в Україну також можна розглянути на таблиці №6 Фінанси України 7. 2000 ст – 105. . Ці данні свідчать про збільшення прямих інвестицій в Україну в 4 рази за період 1995 – 1998років. Також можна розглянути галузеву структуру прямого іноземного інвестування в Україну на графіку №2. по цих даних можна зробити висновок що іноземні інвестори вкладають гроші в ті галузі які приносять найшвидший і найбільший прибуток, і набагато менше вкладають грошових коштів в розвиток таких галузей як машинобудування, металообробка та фінансові послуги. Але зараз навряд чи можна структуру прямих інвестицій вважати задовільною. Так на початок 1999 року їх загальна сума становила 2781.7 млн. доларів США і лише незначну їх частину – 13% було одержано у вигляді кредитів і позик. Несприятливі інвестиційний клімат призвів до значного зменшення капіталу нерезидентів. Із загальної суми зменшення капіталу 65.7% припадає на вилучення грошових, майнових та інших внесків і 33.9% - на скасування угод із резидентами України. Доступ до ринку приватних інвестицій в Україні дуже обмежений через низьку інвестиційну привабливість нашої країни. Брак стабільної та прозорої податкової бази, невисока купівельна спроможність громадян, невизначеність пріоритетів інвестиційної політики держави – все це не сприяє припливу іноземного капіталу.

Отже можна зробити висновок: формування інвестиційного ринку в Україні відбувається дуже повільно і явно в недостатньому для забезпечення нормального розвитку економічних процесів обсязі. Сприяти вирішенню цієї проблеми покликана насамперед банківська система, за допомоги якої можна спрямувати грошові кошти в необхідне для країни русло. Саме банківська система в змозі активізувати інвестиційний процес.

Обмеженість пропозиції інвестиційних коштів звужує можливості вирішення проблем інтенсифікації виробництва, що знижує конкурентоспроможність української продукції, гальмує ринкові перетворення в країні. Низька інвестиційна активність суб’єктів ринкової економіки не на користь ні банківській системі, ні економіці країни в цілому. Проблеми залучення інвестиційних коштів на етапі становлення ринкових відносин легше було б вирішити за допомогою фінансової оренди, до якої належить лізинг. У світі постійно зростають обсяги лізингових операцій, і банківська система могла б суттєво допомогти розвитку та становленню лізингу в Україні. На сьогодні це – одне з найреальніших джерел формування інноваційної політики в державі.

Загально відомо, що інвестиційна активність та економічне зростання – два взаємопов’язані процеси. Економічне зростання залежить від інвестиційної активності та навпаки. Ринкові перетворення в Україні неможливі без значних капіталовкладень. Водночас економічна криза зумовлює гостру нестачу фінансових ресурсів. У зв’язку з цим істотно зростає роль банківської системи як головного акумулятора інвестиційних ресурсів, важеля підвищення інвестиційної привабливості країни в цілому та окремих галузей народного господарства.

3. Внутрішні інвестиції, їх джерела фінансування, напрямки вкладення і місце у структурі інвестицій і Україні.

Одне з найважливіших завдань на найближчі роки полягає в тому, щоб кардинально змінити економічну ситуацію за рахунок відродження промислового виробництва. У промисловій політиці України час перейти до стимулювання інвестиційного процесу та структурної перебудови галузі. Необхідно розірвати замкнуте коло, що утворилося: недоінвестування економіки провокує додаткове падіння виробництва, а це, у свою чергу, веде до скорочення інвестиційних ресурсів держави та власних джерел інвестування суб’єктів господарювання. Виступаючи на Першому Українському Фінансовому форумі, голова правління КБ “Приватбанк” Дубілет А.В. зазначив. Що інвестиційна вмістимість нашої економіки складає 100 млрд. грн.. При цьому інвестиційний потенціал внутрішніх українських інвесторів складає близько 30 млрд. грн.. Підприємства народного господарства України отримали в 1996 році близько 3 – 4 млрд. грн. чистого прибутку, сумарний капітал банківської системи також складає 3 – 4 млрд. грн., а на руках у населення знаходилось близько 10 млрд. доларів. Таким чином, з метою забезпечення потреб нашої держави в інвестиціях на етапі реформування економіки слід більше приділяти уваги їх залученню, зокрема джерелом фінансування внутрішньої інвестиційної діяльності. Згідно зі ст. 10 “Закону України про інвестиційну діяльність” від 18.09.91 року інвестиційна діяльність маже здійснюватись за рахунок:

власних фінансових ресурсів інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошові нагромадження і заощадження громадян, юридичних осіб тощо);

позичкових фінансових коштів інвестора (облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити);

залучених фінансових коштів інвестора (кошти, одержані