Одним із найважливіших напрямів своєї програми Уряд назвав реформування податкової системи. Дійсно, саме вона є підґрунтям, на якому базується економічне зростання і, як наслідок, належне фінансування соціальної та гуманітарної сфери, охорони навколишнього природного середовища, зменшення кількості населення, що перебуває за межею бідності, відродження і підтримка вітчизняного виробника, підвищення якості життя народу. Серед положень, викладених у цих проектах можна виділити найголовніші позитивні зрушення, що сприятимуть виконанню поставлених Урядом завдань:

- поетапне зниження податку на прибуток до 20%,

- податку на додану вартість - до 15%,

- податку на доходи фізичних осіб - не більше 20%,

- спрощення процедури адміністрування податків,

- суттєве скорочення податкових пільг та розширення бази оподаткування,

- поетапне наближення до прожиткового мінімуму мінімального неоподатковуваного доходу,

- удосконалення механізму оподаткування та звітності суб‘єктів малого підприємництва.

Разом з тим, Уряд планує новий підхід до вирішення регіональних проблем через перерозподіл державних доходів на користь місцевих бюджетів. Передбачається передача частини доходів центрального бюджету до місцевих. Однак, нам відомий той факт, що на місцях, в регіонах, витрачання коштів є менш контрольованим. У зв’язку з цим повністю логічною є пропозиція Уряду про посилення фінансового контролю в регіонах та повне переведення місцевих бюджетів на казначейське обслуговування. Держава має піклуватися про свої регіони, але при цьому забезпечувати збереження державних коштів.

Реалізація плану ефективного використання потенціалу регіонів, окрім перерахованих вище заходів, передбачає:

- врегулювання питань власності територіальних громад,

- підготовку проекту закону щодо врегулювання питань адміністративно-територіального устрою,

- удосконалення законодавства щодо спеціальних економічних зон та територій пріоритетного розвитку з метою підвищення їх ефективності, забезпечення їх функціонування відповідно до міжнародних принципів, - укладення договорів між урядом та відповідними обласними радами щодо розвитку регіонів тощо.

Основні прогнозні макропоказники економічного і соціального розвитку, викладені в проекті Програми Уряду відповідають показникам, закладеним в Основних засадах грошово-кредитної політики на 2003р., Основних напрямах бюджетної політики на 2003 рік та Законі України “Про Державний бюджет України на 2003 рік”, ухвалених Верховною Радою України.

Усі перераховані заходи разом із запланованими напрямками боротьби з тінізацією економічних оборотів, захисту прав кредиторів, боротьби з відмиванням коштів допоможуть Україні зміцнити свою економіку та досягти запланованого рівня зростання. На цій основі можна бути впевненим у вирішення ряду соціальних проблем. Виходячи з викладеного, нам здаються повністю реальними завдання щодо підвищення заробітної платні. Випередження темпів її зростання у порівнянні з темпами інфляції означає підвищення саме реальної зарплати, а відтак, покращання добробуту населення. Звичайно, це не буде європейський рівень життя. Але досягти його в один момент неможливо. Лише поступове наближення в результаті реформування економіки країни забезпечить нам достойне майбутнє.

ВИСНОВКИ

Наведені вище характеристики соціального та демографічного розвитку України свідчать, що країна сьогодні перейшла межу припустимого зниження показників демографічного відтворення та життєвого рівня населення по всіх індикаторах для основної маси своїх громадян. Процеси демографічної деградації, погіршення соціальних умов відтворення безсумнівно позначаться на економічному реформуванні й загальмовують темпи його реалізації.

В останні роки в Україні зроблено вагомі кроки у напрямку забезпечення макроекономічної стабілізації та переходу до початку економічного зростання — зокрема, досягнуті низькі темпи інфляції та стабілізація курсу національної валюти. Однак, досягнення ряду принципових успіхів у зміцненні грошово–фінансової системи, державних фінансів, вирівнюванні платіжного балансу відбулося в основному за рахунок значного погіршення соціально—економічного становища українських громадян. Поставлене перед необхідністю самостійного пошуку засобів виживання, населення України масово поповнює лави нужденних, безробітних, зневірених, що вкрай негативно впливає на його відтворювальні плани та настанови.

Формування працездатної частини людського капіталу гальмують масові невиплати заробітної плати, закриття виробництв, затримка соціальних допомог та їхній вкрай низький розмір, що призводить до різкого падіння рівнів споживання населення, погіршення структури його харчування. Оскільки немає впевненості у завтрашньому дні, населення перебуває у стані постійного стресу, що ставить під загрозу його здоров’я, сприяє зниженню показників демографічного відтворення, і саме виживання значної частини населення, є серйозною загрозою для майбутнього України. Погіршення економічного становища більшої частини населення призводить до наростання зневіри в економічні реформи, економічна політика ризикує втратити свою соціальну базу, що призведе до різкого зниження її ефективності та значних соціальних втрат від реформ.

Як наслідок — сьогодні для розв’язання кризових явищ потрібні значно складніші заходи, аніж ті, які можна було вжити раніше.

Зрозуміло, що політичні та економічні трансформації самі по собі не призведуть до бажаного ефекту — створення демократичної, ринково зорієнтованої держави, якщо не буде враховано інтереси та не буде адаптовано до нових умов суб’єкта цих перетворень — населення.

Виходячи з багатовимірності людського розвитку, основними показниками людського капіталу можна вважати: тривалість життя при народженні, стан здоров’я населення, сумарний коефіцієнт плідності, рівень освіти населення та рівень його доходів. У динаміці ці показники відтворюють існуючі тенденції у стані людського капіталу країни. Очевидно, що соціальна сфера повинна бути адаптована до ринкових умов.

ПЕРЕЛІК ЗВЕРТАНЬ

1. Закон України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999р. № 966-XIV.

2. [6] [9]Стратегія подолання бідності: Указ Президента України від 15 серп. 2001 року № 637\2001.

3. Політична Економія – За заг. ред. Г.А. Огаяна – К.; МАУП 2003.

4. Політична Економія – О.О. Бєляєв, А.С. Бебело – К.; 2001.

5. А.М. Єріна, О.К. Мазуренко, З.О.Пальян – Економічна Статистика Практикум. К.:2002 р.

6. [10]Витрати