та сільської місцевості України у 2000 р. Левова частина споживчих витрат домогосподарств (майже 70%) йде на придбання продовольчих товарів. По двох інших статтях існує певна диференціація. В містах витрати на непродовольчі товари та оплату послуг розподіляються майже однаково, а в сільській місцевості більше витрачається на непродовольчі товари. В цілому ж структура споживчих витрат домогосподарств міської та сільської місцевості майже однакова, про що свідчить значення коефіцієнта подібності структур h, яке наближується до 1:
h = 1 – – У |dj – dk| = 1 –––––––––––––––––––– = 1 – 0,06 = 0,94.
Отже, існуюча структура споживчих витрат свідчить про неблагополучний матеріальний стан населення України незалежно від виду поселення, хоча в містах середній розмір споживчих витрат домогосподарств у 1,6 раза вищий, ніж У селах (462 : 290).
Табл. 5
Споживчі витрати | Середній розмір витрат у розрахунку на одне домогосподарство місцевості, грн. | Порівняння середніх витрат у домо-господарствах міської та сільської місцевості, разів | Структура витрат у господарствах місцевості, % | Зрушення в структурі витрат в розрізі місце- вості, + п. п.
Міської | Сільської | Міської, d j | Сільської, d j
Продовольчі товари | 312 | 195 | 1,6 | 68 | 67 | 1
Непродовольчі товари | 69 | 60 | 1,2 | 15 | 21 | - 6
Оплата послуг | 81 | 35 | 2,3 | 17 | 12 | 5
У цілому | 462 | 290 | 1,6 | 100 | 100 | 0
Розглянемо розподіл населення України за розміром середньодушових грошових витрат на місяць (табл. 6).
Табл. 6
Середньодушові грошові витрати на місяць, грн. | Частка населення, % d j | Кумулятивна частка населення, % Sd j | xj | xj dj
До – 30 | 2 | 2 | 15 | 30
30 – 60 | 10 | 12 | 45 | 450
60 – 90 | 16 | 28 | 75 | 1200
90 – 120 | 17 | 45 | 105 | 1785
120 – 150 | 15 | 60 | 135 | 2025
150 – 180 | 11 | 71 | 165 | 1815
180 – 210 | 9 | 80 | 195 | 1755
210 – 240 | 5 | 85 | 225 | 1125
240 – 270 | 4 | 89 | 255 | 1020
270 – 300 | 4 | 93 | 285 | 1140
300 і більше | 7 | 100 | 315 | 2205
Разом | 100 | Х | Х | 14550
Середньодушові грошові витрати населення за місяць обчислюються за середньою арифметичною зваженою:
х= -1—— = ———— =145,5 грн.
Отже, в 2000 р. у середньому на душу населення витрачалось 145,5 грн. за місяць, що лише в 1,2 раза перевищувало існуючу межу малозабезпеченості (145,5 : 118,3) і на 46,1% нижче за прожитковий мінімум (270,1 грн.).
СТАНОВЛЕННЯ СЕРЕДНЬОГО КЛАСУ В УКРАЇНІ
Якщо в економічній сфері головним національним пріоритетом є створення сучасної ринкової економіки, то у соціальній сфері національним пріоритетом такої ж значущості є формування сучасного середнього класу як основного рушія та гаранта реформ у суспільстві. Середній клас — не тільки і не стільки якась окрема соціальна група населення. Це також і певний спосіб та якість життя, притаманні представникам різних верств населення.
В країнах із соціально зорієнтованою економікою до середнього класу належать як представники недержавного сектору економіки (дрібні та середні підприємці, особи, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю, власники приватного майна і капіталів), так і наймані працівники у приватній та державній сферах. Загалом, середній клас може складатися з найрізноманітніших верств суспільства: бізнесменів і комерсантів, наукової й технічної інтелігенції, державних службовців, працівників культури та мистецтва, кваліфікованих робітників та фермерів.
В країнах із соціально зорієнтованою економікою до середнього класу належать навіть так звані “вразливі верстви населення” — пенсіонери, інваліди, багатодітні та неповні сім’ї. До середнього класу, як за рівнем доходу, так і за якістю життя, їм дозволяє увійти існуюча розгалужена та диверсифікована система соціального забезпечення. Досить високий загальний рівень життя цих груп населення забезпечується, як високими розмірами їхніх пенсій за попередню трудову діяльність, так і наявністю недержавних пенсійних фондів, а також сприятливих умов для продовження трудової діяльності з урахуванням особливостей та специфіки даної категорії робочої сили. Надійні та розгалужені недержавні пенсійні фонди є важливим джерелом інвестиційних ресурсів для економіки.
Треба відзначити, що наявність розгалуженої та всеосяжної соціальної системи доступна лише стабільним та багатим країнам, оскільки постійне вдосконалення таких систем призводить до додаткового навантаження на економіку, відволікає значні кошти на її розвиток та суспільний прогрес. Крім того, країни з розвиненою економікою, входять до різноманітних міжнародних наддержавних організацій, угоди та договори, виконують певні зобов’язання щодо технічної та гуманітарної допомоги у вирішенні соціальних проблем країн, що розвиваються, надзвичайних ситуацій, зокрема соціальних конфліктів та соціальних наслідків іншого виду конфліктів та воєн.
Часто умовою надання такої допомоги з боку донора є виконання певних політичних, економічних та соціально пов’язаних умов реципієнтом допомоги. У період становлення незалежності Україна неодноразово стикалася з подібними вимогами щодо проведення певних заходів соціальної політики з боку Світового банку, Монетарного фонду та інших міжнародних організацій та окремих країн, як умови надання кредитів та виконання двосторонніх та міжнародних домовленостей. Частина таких умов донорів напряму стосувалася соціальної політики держави, рівня життя населення та соціальної поляризації українського суспільства — як