11) єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у балансі в єдиній грошовій одиниці.

Значення балансу [15]:

1) це основа бухгалтерської звітності про результати господарської та фінансової діяльності підприємства за певний період;

2) основне джерело інформації про майновий і фінансовий стани суб'єктів господарювання;

3) інформаційна база для податкових органів, кредитних установ і органів державного управління майном;

4) інформаційне забезпечення для фінансового планування підприємства, контролю грошового потоку відповідно до отриманого прибутку.

Користувачі балансу (юридичні та фізичні особи) поділяються на зовнішніх та внутрішніх [32].

Внутрішні користувачі — це, насамперед, управлінський персонал, якому необхідно приймати обґрунтовані рішення щодо оперативного регулювання господарської діяльності підприємства та визначення стратегії розвитку компанії, а також працівники підприємства [32].

До зовнішніх користувачів належать: акціонери, постачальники, покупці, інвестори, судово-слідчі органи, ЗМІ., учасники біржових торгів [32].

Вищим органам управління звітність необхідна для контролю за діяльністю підприємств, виявлення і узагальнення передового досвіду чи недоліків у роботі, проведення аналізу їх господарської діяльності, для складання зведеної чи консолідованої звітності [32].

Звітність на підприємствах, в організаціях, установах використовується для контролю за виконання проектних завдань, планів, аналізу, формуванням прогнозів, складанням бізнес — планів.

За даними Балансу оцінюється автономність підприємства, його ліквідність, плато — і кредитоспроможність.

Робітники підприємства зацікавлені в стабільності та прибутковості роботи підприємства, здатності підприємства своєчасно розраховуватись із заробітної плати, додаткових виплат, можливості модернізації виробництва, придбання сучасних техніки і технологій для поліпшення умов праці [29].

Кредитори надають позики підприємствам і тому зацікавлені в інформації, за допомогою якої мають змогу оцінити платоспроможність боржника та можливість своєчасного погашення позик, знижуючи ризик неповернення боргу та підвищуючи ефективність розміщення коштів [44].

Інвестори, які вкладають свої кошти у підприємство, потребують інформації про його фінансовий стан для оцінки ймовірності банкрутства та потенційних характеристик щодо визначення перспективи отримання дивідендів на акції, відсотків за облігаціями і взагалі ефективності своїх капіталовкладень [29].

Для контрагентів підприємства фінансова звітність є основним інформаційним джерело, що підтверджує можливість та економічну доцільність співпраці з цим підприємством [26].

Постачальники зацікавлені в інформації, яка дає змогу оцінити платоспроможність підприємства для забезпечення гарантій своєчасної оплати поставок та запобігання збуту продукції неплатоспроможним покупцям [44].

Покупці та замовники потребують даних звітності для визначення стабільності роботи підприємства з метою оцінки доцільності укладання довгострокових контрактів на поставку продукції (товарів, робіт, послуг).

Аудитори отримують підказку для вибору правильного рішення в процесі планування своєї перевірки, виявлення слабких місць у системі обліку, а також можливих навмисних і ненавмисних помилок у зовнішній звітності клієнта [26].

Значення балансів для наукових досліджень полягає в тому, що вони дають у стислому викладі точні, систематизовані дані про майновий стан і господарську діяльність, статику й динаміку окремих господарств, їхніх об'єднань, цілих галузей промисловості. Без ретельного вивчення й усебічного дослідження таких балансів неможливе практичне опрацювання дійових засобів для розвитку та піднесення економіки України [30].

Громадськість зацікавлена у високих прибутках, ліквідності підприємства, привабливому іміджу компаній й організацій, що забезпечує стабільність суспільства. Дані про це можна отримати на основі аналізу балансу [26].

Кожному етапу розвитку суспільства властива своя побудова балансу, який поділявся за відповідними ознаками: джерела складання, строки складання, обсяг даних, зміст, форму [15].

1.3а джерелами складання розрізняють: інвентарні, книжні та генеральні баланси.

Інвентарні баланси складались тільки на підставі повного опису інвентарю і є його скороченим та спрощеним викладом. Такі баланси виконувались або за створення нового господарства на певній майновій основі, або за зміни господарством форми власності, або за впровадження в господарстві нової, більш раціональної системи обліку.

Книжні баланси складались на підставі записів у книгах, попередня перевірка яких з допомогою інвентаризації не проводилась. Такі баланси Рудановський називав пробними, попередніми.

Генеральний баланс, що його як виняток заміняли інвентарні та книжні баланси, був синтезом того й іншого. Він складався за рік і тільки на підставі опису інвентарю та пробного балансу.

2. За строками складання баланси поділяються: на вступні, операційні, ліквідаційні, поточний.

Поточний Баланс — складається протягом усього часу існування підприємства.

Вступний баланс складався на момент створення підприємства і був здебільшого балансом інвентарним.

Операційні баланси складались періодично протягом року і охоплювали окремі аспекти (як правило, виробничі,) діяльності підприємства.

Ліквідаційний баланс складався на день початку ліквідації підприємства, припинення ним свого нормального існування. Операційні баланси, які складалися протягом усього періоду ліквідації, називались ліквідаційними, а останній — завершальним ліквідаційним балансом.

3. Залежно від обсягу інформації баланси поділяли на прості, складні і зведені.

У простому балансі відображали майновий стан (а інколи й динаміку) простого господарства, тобто господарства, в якому немає структурних підрозділів, допоміжних виробництв та допоміжних підприємств із самостійним обліком. У таких господарствах провадиться єдине самостійне рахівництво і єдиний, простий баланс.

Складного балансу потребували складні господарства, що мали відділи, філії чи підприємства, які самостійно вели рахівництво і складали прості баланси. Простих балансів у цих структурах складалось стільки, скільки було окремих самостійних систем рахівництва. Із простих балансів в цілому складався складний (зведений) баланс, який отримували з допомогою механічного постатейного підсумовування даних з простих балансів і підбиття в особливій колонці загальних підсумків активу і пасиву. У такому балансі окремі колонки характеризують стан окремих самостійних одиниць господарства, а колонка «Усього» відображає загальний стан господарства в цілому. Якщо окремих одиниць забагато, їх можна згрупувати — «Філії», «Виробничі підприємства».

4. За змістом баланси поділялись на сальдові, оборотні,