Оборотні баланси включали, крім сальдо, і обороти за рахунками. Відтак за формою вони були оборотними відомостями за певний період, а за змістом — давали уявлення не тільки про стан господарства, а й певною мірою і про динаміку його господарських оборотів.

Результатний баланс — це баланс прибутків і збитків або доходів і витрат господарства, що визначає своїм сальдо чистий прибуток або чистий збиток.

Проміжні баланси складали тільки за потреби. Це були особливої форми пробні баланси, які за формою, змістом і структурою наближались до кінцевого балансу.

Шаховий баланс, що отримав свою назву від своєрідної форми, яка нагадувала шахову дошку, можна називати й динамічним балансом, бо він відображав як стан господарства на початок і кінець звітного періоду, так і рух майна. При цьому обороти в шаховому балансі давалися в розрізі кореспондуючих рахунків, що уможливлювало визначення його економічного змісту, оскільки зрозуміло було, звідки надійшла сума на рахунок і на що саме її було витрачено. А тому шаховий баланс, складений за звітний період після річного звіту, можна вважати і сальдовим, і оборотним, і результатним балансом.

Шахові баланси є дуже наочними. Але їх доцільно застосовувати тільки на невеликих підприємствах, бо збільшення кількості використовуваних рахунків бухгалтерського обліку робить ці баланси громіздкими і незручними для практичної роботи.

Порівняльний баланс мав на меті порівняти статті звітного балансу з минулими періодами. Ці порівняння давались в абсолютних і відносних величинах, тобто статті активу й пасиву балансу показувались у відповідних сумах і відсотках на початок і кінець звітного періоду.

5. 3а формою розрізняють баланси двосторонні та односторонні.

Найбільш поширеними були двосторонні баланси, що в них ліворуч розміщувалися активи, а праворуч — пасиви.

Односторонні баланси відрізнялися від двосторонніх за зовнішнім виглядом — у них пасив розміщувався не поряд з активом, а після нього, під ним. Отже, ця форма балансу була менш наочною, бо вона ніби приховувала ідею протиставлення активу пасиву, яка характерна для самої природи балансу.

Перелічені види балансів існують і нині. Всі вони називаються бухгалтерськими, бо складаються на підставі даних бухгалтерського обліку.

Крім наведених вище видів балансів баланси ще класифікують: [31].

6. За суб’єктами складання баланси поділяються на:

Баланс підприємства — це Баланс юридичної особи або відокремленого підрозділу, які працюють на принципах самоокупності і самофінансування, і який характеризує його активи, капітал і зобов'язання.

Баланс бюджетної установи — це Баланс про виконання кошторисів видатків.

Баланс банку – це баланс кредитної установи.

7 За порядком складання баланси поділяються на

Баланс — брутто — це Баланс, в валюту якого включено сальдо як основних, так і регулюючих рахунків.

Баланс — нетто — це Баланс, в валюту якого не включено сальдо регулюючих рахунків.

Існують також:

Баланси основної діяльності — це Баланси юридичних осіб у межах статутної діяльності.

Баланси спільної діяльності — це окремий Баланс, який складається, тим. учасником, якому за угодою доручено ведення спільних справ учасників договору про спільну діяльність.

Отже, бухгалтерський баланс є найбільш інформативною формою для аналізу й оцінки фінансового стану підприємства.

1.2. Критичний аналіз літературних джерел з порядку складання балансу, його аудиту і аналізу

Існує без лічить посібників.

Підручники з обліку і звітності містять наступну інформацію:

- структуру і порядок складання балансу;

- оцінку статей баланс;

- взаємозв’язок окремих статей балансу між собою і з іншими формами звітності;

На мою думку вони мають відображати:

- подетальний опис джерел інформації необхідних для складання форми №1;

- користувачів балансу і його значення для них;

- загальні вимоги до складання, оприлюднення і подання балансу;

- відображати не тільки зміст кожної статті, а й порядок їх складання;

- відтворювати зміст господарської операції з моменту первинного обліку до Головної книги;

- відображати складання балансу за допомогою сучасних засобів обчислювальної техніки та інформаційних систем у розрізі кожної комп’ютерної програми;

- суть і значення оцінки в бухгалтерському обліку;

- оцінку статей активів і пасивів на дату балансу;

- розвиток балансу на кожному етапі розвитку суспільства;

- зміни нормативно – правової бази з порядку складання основної форми звітності;

- види балансів;

- розвиток і типи балансів, які існують у світі: спільні і відмінні риси між балансом України (див. додаток А).

Звісно кожний підручник у тій чи іншій мірі може забезпечити інформаційні потреби користувачів.

Інтернет ресурси містять різноманітну інформацію з порядку складання балансу, його аудиту і аналізу. Існує велика кількість веб - сайтів. Однак хотілося б, щоб ця інформація була більш стисла, конкретна, достовірна і давала повне уявлення користувачам щодо досліджуваної ними теми.

Наявний бібліотечний фонд містить наступну інформацію з методики і організації проведення аудиту:

- нормативно – законодавче регулювання аудиту в Україні;

- інформаційне забезпечення перевірок балансу підприємства;

- основні завдання;

- обов’язковість проведення аудиту фінансової звітності в Україні;

- методи і прийоми аудиторської перевірки;

- основні етапи проведення аудиту на конкретному об’єкті перевірки;

- розподіл і раціональне використання часу аудитора перед і під час проведення аудиту, а також план і програму аудиту;

- особливості проведення аудиту у комп’ютерному середовищі;

- значення аудиторської перевірки для керівництва і адміністративного персоналу;

- перелік помилок і шахрайства, які можуть бути виявленні аудитором під час перевірки балансу підприємства;

- рівень суттєвості помилки для прийняття управлінського рішення і подальший фінансовий стан підприємства;

- порядок і спосіб узагальнення результатів аудиту;

- види аудиторських висновків і причини, які спричиняють відмові від його надання.

Літературні джерела з аналізу балансу вміщують такі дані: завдання,