значення, суть і зміст проведених аналітиком робіт,методичні прийоми і типові моделі проведення аналізу балансу, порядок і приклад розрахунку типових показників, аналітичні записки до кожного об’єкта дослідження.
Отже сучасним авторам необхідно випустити єдиний посібник з предмету дослідження і досліджувати проблему комплексно.
1.3. Методи оцінки активів і пасивів балансу
Особливістю бухгалтерського обліку, яка відрізняє його від інших видів обліку, є відображення господарських засобів, їх джерел та господарських процесів у грошовому виразі, тобто у вартісному вимірюванні. Іншими словами, бухгалтерський облік відображає ті засоби, процеси та явища, які підлягають вартісному вимірюванню [30].
З цією метою використовують такий метод як оцінка.
Грошове вираження — це вимірювання господарських засобів, їх джерел та господарських процесів у грошовій одиниці (гривнях та копійках) [ 42].
Відповідно до статті чотири закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" єдиний грошовий вимірник є важливим принципом бухгалтерського обліку і фінансової звітності, який проголошує: вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства в його фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці, а саме у грошовій одиниці України — гривня.
У різних джерелах цей елемент методу бухгалтерського обліку визначено по-різному. Одні, визначають оцінку як спосіб вираження у грошовому вимірюванні господарських операцій, інші — як спосіб вирішення у грошовій одиниці витрат живої й уречевленої праці, вкладеної в окремі види засобів і процесів [22].
Теорія бухгалтерського обліку ставить до оцінки основні вимоги, що забезпечують правильність відображення об'єктів обліку та достовірність оцінки. До цих вимог належать: реальність (адекватність), єдність та цілеспрямованість оцінки [ 34].
Реальність (адекватність) оцінки забезпечує об'єктивну відповідність грошового вираження об'єктів обліку їх фактичній величині, відображення у грошовому вимірнику дійсної величини господарських засобів і операцій. Адекватність оцінки вимагає точного обчислення фактичної собівартості всіх об'єктів обліку шляхом проведення інвентаризації та переоцінки.
Єдність оцінки забезпечує однаковість і незмінність оцінки протягом тривалого часу і на всіх суб'єктах господарювання (підприємствах, організаціях, установах). Єдності оцінки досягають встановленням обов'язкових положень (стандартів), інструкцій, правил обліку і калькулювання.
Для того, щоб засоби підприємства відобразити в активі Балансу необхідно щоб вони відповідали таким ознакам:
це ресурс, який контролюється підприємством;
виникає в результаті минулих подій;
використання його приведе до отримання економічної вигоди [6].
Якщо ж актив не відповідає хоча б одній з цих ознак, то він не може бути відображений в Балансі.
Придбані або створені нематеріальні активи, основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною (фактичною) вартістю, яка складається з ціни придбання (крім отриманих торговельних знижок), мита, непрямих податків, що не належать відшкодуванню та інших витрат, безпосередньо пов'язаних з їх придбанням та доведенням до стану, в якому вони придатні до використання за призначенням [8,9].
Нематеріальні активи, основні засоби, отримані в результаті обміну на подібний об'єкт, оцінюються за залишковою вартістю переданого активу, а якщо актив обмінюється на неподібний об'єкт, то первісною визнається! справедлива вартість переданого засобу, збільшена або зменшена на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що були передані, отримані під час обміну [18].
За справедливою вартістю оцінюються активи, отримані безкоштовно або як внесок до статутного чи пайового капіталу. Якщо вартість активів була сплачена загальною сумою у групі необоротних активів, то первісна вартість кожного об'єкта визначається шляхом розподілу сплаченої суми пропорційно до справедливої вартості кожного об'єкта нематеріальних активів i основних засобів [ 38].
Підприємство має право здійснювати переоцінку за справедливою вартістю на дату балансу тих активів, щодо яких існує активний ринок. Якщо переоцінено окремий об'єкт, то на цю ж дату слід переоцінити всі об'єкти цієї групи (субрахунку). Такі активи підлягають в подальшому щорічній переоцінці. Переоцінена первісна вартість та сума зносу за певним видом нематеріального активу визначаються як добуток відповідної первісної, вартості або зносу та індексу переоцінки, який визначається діленням справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість [46].
Сума дооцінки залишкової вартості об'єкта нематеріальних активів
включається до іншого додаткового капіталу, а сума уцінки — до витрат
звітного періоду [9].
Залишкова вартість визначається різницею між первісною (справедливою) вартістю та сумою накопиченого зносу, що відповідає сумі нарахованої амортизації. Нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється протягом строку їх корисного використання, який визначається підприємством самостійно при зарахуванні їх на баланс [9].
Строк корисноного використання залежить: від строку корисного використання подібних активів; морального зносу, що передбачається; правові або інші подібні обмеження щодо строків його використання, від строку корисного використання інших активів підприємства [9].
Метод амортизації нематеріальних активів підприємство визначає, виходячи з умов отримання майбутніх економічних вигод, а якщо такі умови визначити неможливо, то амортизація нараховується з застосуванням прямолінійного методу. Як і за іншими необоротними активами, амортизація нематеріальних активів нараховується, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому нематеріальний актив став придатним для використання, а припиняється нарахування амортизації з місяця, наступного за місяцем вибуття.
Амортизація основних засобів нараховується відповідно до
затверджених П(С)БО 7 "Основні засоби" методів амортизації:
прямолінійний, зменшення залишкової вартості,виробничий, кумулятивний, прискореного зменшення залишкової вартості, податковий [8].
Амортизація інших необоротних матеріальних активів нараховується за прямолінійним або виробничим методом, а амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів, що обліковуються на субрахунку 112, та бібліотечних фондів (субрахунок 111), нараховується за одним з двох варіантів:
1) 100 % списання їх вартості на витрати в момент передачі в експлуатацію;
2) нарахування зносу в сумі 50 % їх вартості і включення її у витрати при передачі в експлуатацію, а решту 50 % — по закінченні
