Оцінка фінансових інвестицій на дату балансу залежить від виду інвестиції, часу утримання інвестиції та обсягу інвестування. За П(С)БО 12 "Фінансові інвестиції" рекомендується використовувати такі види їх оцінки: за справедливою вартістю, собівартістю з урахуванням зменшення корисності, амортизованою собівартістю, методом участі в капіталі.

За справедливою вартістю обліковуються на дату балансу всі інвестиції, для яких можливо її визначити (окрім інвестицій, які обліковуються за методом участі в капіталі). Необхідною умовою оцінки інвестиції за справедливою вартістю є її вільний продаж на фондовому ринку, і ціна можливого продажу й буде її ринковою (справедливою) вартістю. Тому цей вид оцінки частіше використовують для поточних інвестицій, придбаних для реалізації [32].

Як правило, поточні інвестиції, що обертаються на фондовому ринку, підприємство може легко продати, отримавши грошові кошти. Окрім того, окрема інвестиція є несуттєвою для підприємства і, отримавши кошти від реалізації однієї інвестиції, воно може реінвестувати їх в інший вид інвестицій. Сума збільшення балансової вартості інвестицій відображається у складі інших доходів, зменшення - у складі інших витрат [31].

За собівартістю на дату балансу відображаються фінансові інвестиції, справедливу вартість яких достовірно визначити неможливо. Як правило, це довгострокові інвестиції, придбані з метою отримання дивідендів від їх утримання. Якщо вартість інвестиції на балансі знижується, то підприємство повинне визнавати зменшення її корисності. Зменшення корисності відбувається внаслідок виникнення обмежень щодо розподілу прибутку об'єкта інвестування, зменшення руху грошових коштів відданої інвестиції та з ряду інших причин. Сума зменшення корисності відображається у складі інших витрат з одночасним зменшенням балансової вартості інвестиції [32].

Якщо пакет акцій емітента в інвестора перевищує 20 %, то за такими інвестиціями облік ведеться за методом участі в капіталі. За методом участі в капіталі відображаються фінансові інвестиції в асоційовані підприємства, в дочірні підприємства та у спільну діяльність зі створенням юридичної особи. Такі інвестиції на дату балансу відображаються за вартістю, що визначається з урахуванням зміни загальної величини власного капіталу об'єкта інвестування, крім тих, що є результатом операцій між інвестором і об'єктом інвестування.

Балансова вартість інвестицій збільшується (зменшується) на суму, що є часткою інвестора в чистому прибутку (збитку) об'єкта інвестування за звітний період із включенням цієї суми до складу доходів (втрат) від участі в капіталі. Одночасно балансова вартість інвестицій зменшується на суму визнаних дивідендів об'єкта інвестування.

Балансова вартість інвестицій в асоційоване підприємство зменшується на суму зменшення корисності інвестиції та зменшується (збільшується) на суму амортизації різниці між собівартістю фінансової інвестиції в асоційоване підприємство і часткою інвестора в балансовій вартості придбаних ідентифікованих активів і зобов'язань на дату придбання [15].

Зменшення балансової вартості інвестиції відображається лише до досягнення ними нульової вартості. При цьому вони не списуються з балансу, а відображаються за нульовою вартістю.

Фінансові інвестиції, придбані підприємством з метою утримання їх до погашення, обліковуються на дату балансу за амортизованою собівартістю (якщо вони були придбані не за номінальною вартістю). Різниця між собівартістю придбання інвестиції та її номінальною вартістю може бути у вигляді премії чи дисконту і залежить від співвідношення між оголошеною ставкою відсотків, які будуть сплачуватись емітентом боргових цінних паперів та ринковою ставкою відсотків [18].

Якщо ринкова ставка відсотків перевищує визначену (оголошену при емісії), то ціна емісії боргових цінних паперів не повинна перевищувати номінальну вартість для того, щоб принести інвестору дохід, який дорівнює ринковій ставці. Якщо ціна емісії, за таких умов, не дорівнює номінальній вартості боргових цінних паперів, то вони випускаються зі знижкою і будуть дисконтними.

Якщо ринкова ставка відсотків є нижчою від визначеної (оголошеної при емісії), то ціна емісії боргових цінних паперів повинна перевищувати номінальну вартість для того, щоб принести інвестору дохід, який дорівнює ринковій ставці. Ціна облігацій зростатиме до тих пір, поки дохід почне знижуватись по відношенню до ринкової ставки. Якщо ціна емісії, за таких умов, не дорівнює номінальній вартості боргових цінних паперів, то вони випускаються з надбавкою і будуть преміальними [15].

На дату визнання за балансом дебіторська заборгованість оцінюється за первісною або теперішньою вартістю [11].

Залежно від терміну погашення та впевненості підприємства у непогашенні дебіторської заборгованості на дату балансу вона оцінюється за: первісною вартістю, чистою реалізаційною вартістю,дисконтованою вартістю майбутніх платежів.

Оцінка за первісною вартістю застосовується для всіх видів дебіторської заборгованості, окрім заборгованості за товари, роботи і послуги та за угодами фінансової оренди. Первісна вартість дебіторської заборгованості за реалізовану продукцію (товари) наближена до її справедливої вартості.

Проте слід мати на увазі, що первісна вартість дебіторської заборгованості за реалізовану продукцію (товари, роботи, послуги) буде залежати від: надання покупцеві торговельної знижки або знижок з обсягу до дати реалізації, надання покупцеві знижок після реалізації,повернення товарів від покупців.

Оцінка за чистою реалізаційною вартістю здійснюється щодо поточної дебіторської заборгованості, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу). Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється резерв сумнівних боргів.

Зміст цієї оцінки полягає в тому, що з принципу обережності у складі активів визнається лише та дебіторська заборгованість, реалізація якої принесе майбутню економічну вигоду. Якщо підприємство не очікує оплати покупцем частини дебіторської заборгованості, вона визнається сумнівною.

У разі відстрочення платежу за продукцію, товари, роботи, послуги з утворенням від цього різниці між справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою грошових коштів або їх еквівалентів, що підлягають отриманню за продукцію, товари, роботи, послуги, така різниця визнається дебіторською заборгованістю за нарахованими доходами (відсотками) у періоді