її нарахування. Отже, за балансом дебіторська заборгованість визнається за сумою виставлених клієнтам рахунків за вирахуванням сумнівної заборгованості [11].
Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості за товари, роботи і послуги визначається за формулою: чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості дорівнює первісна вартість мінус резерв сумнівних боргів.
Довгострокова дебіторська заборгованість, на яку нараховуються відсотки, відображається в балансі за теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від виду заборгованості та умов її погашення. Частина довгострокової дебіторської заборгованості, яка підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, відображається на ту саму дату в складі поточної дебіторської заборгованості [11].
Оцінка за дисконтованою вартістю майбутніх платежів використовується наприклад, для дебіторської заборгованості за довгостроковою фінансовою орендою.
На дату балансу запаси оцінюються за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації. Використання такого підходу при оцінці запасів ще називають правилом нижчої оцінки [10].
За чистою вартістю запаси відображаються, якщо їх ціна знизилася порівняно з первісною, вони зіпсувались або втратили свої властивості.
Наприклад, якщо зросли очікувані матеріальні затрати на завершення виробництва, але вартість продажу готової продукції не збільшилася, то запаси, що використовуються для потреб виробництва, не принесуть за цієї умови більшу корисність і тому підлягають уцінці.
Чиста вартість реалізації визначається за кожною одиницею запасів вирахуванням з очікуваної ціни продажу, очікуваних витрат на завершення виробництва і збут. Недоцільно уцінювати запаси цілої галузі або усі наявні на підприємстві. Лише за деяких умов об'єднання запасів у групи для потреб переоцінки може бути доцільним. Однак, якщо за іншими видами готової продукції ціна даного продажу не зменшилася, запаси, які використовуються для виготовлення цієї продукції, переоцінці не підлягають.
Чиста вартість реалізації запасів повинна бути досить надійною їх оцінкою, яка базується, виходячи з можливої вартості їх реалізації за вирахуванням витрат на реалізацію. При цьому слід враховувати можливі коливання цін або собівартості, які можуть бути до моменту реалізації виготовленої із наявних запасів продукції. Основою для такої оцінки можуть бути дані прайс-листів підприємств-виробників запасів, спеціальні дослідження тенденцій коливання ринку, пов'язаних з цінами на певні види запасів, економічні прогнози аналітиків.
Чиста вартість реалізації запасів залежить від напряму їх використання підприємством та стану ринку. Уданому випадку можливі такі варіанти:
- якщо запаси використовуються для виготовлення продукції в звичайних умовах, то найкращою оцінкою запасів буде їх відновна вартість;
- якщо коливання цін вказують на те, що собівартість готової продукції буде перевищувати ціну продажу, виробничі запаси оцінюються за чистою вартістю реалізації;
- якщо готову продукцію можна продати за собівартістю або вище собівартості, переоцінка запасів не проводиться;
- якщо підприємство отримало спеціальне замовлення, яке визначає і ціну відвантаження готової продукції, то вартість запасів залежить від умов контрактних зобов'язань.
Для підприємств, що надають послуги, кожен вид послуг, за яким здійснюється нагромадження витрат і визначається ціна продажу, розглядається як окрема одиниця.
Переоцінка запасів за чистою вартістю реалізації необхідна за умов:пошкодження запасів, часткового старіння запасів, зниження ціни реалізації запасів,зростання очікуваних витрат на завершення виробництва або збут.
Якщо товари частково втратили свою первісну вартість або зовнішній вигляд і не користуються попитом у споживачів, а також товарно-матеріальні цінності, які протягом трьох місяців не можна використати для потреб виробництва через недоцільність такого виробництва, то їх переоцінка здійснюється відповідно до Положення про порядок уцінки і реалізації залежаної продукції з групи товарів широкого вжитку, продукції виробничо-технічного призначення і надлишку товарно-матеріальних цінностей, затвердженого наказом Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України від 15.12.1999 р. № 149/300.
Сума, на яку первісна вартість запасів перевищує чисту вартість їх
реалізації та вартість повністю втрачених запасів, списується на витрати
звітного періоду.
Якщо чиста вартість реалізащйних запасів, які раніше були уцінені та є активами на дату балансу, надалі збільшується, то на суму збільшення чистої вартості реалізації, але не більше суми попереднього зменшення, сторнується запис про попереднє зменшення цих запасів. Сума податкового кредиту з податку на додану вартість при цьому не відновлюється.
Суми нестач і втрат від псування цінностей до прийняття рішення про конкретних винуватців відображаються на за балансових рахунках. Після встановлення осіб, які мають відшкодувати втрати, належна до відшкодування сума зараховується до складу дебіторської заборгованості або інших активів і доходу звітного періоду.
Власний капітал є основою для початку і продовження гос-подарської діяльності і тому права учасників і засновників не| втрачаються через використання внесених ними активів до статутного капіталу, а залишаються і продовжують діяти протягом періоду існування підприємства.
Власний капітал виконує такі функції:
довгострокове фінансування, тому що перебуває у розпо-рядженні підприємства необмежено довго;
фінансування ризиків — використовується для фінансування ризикованих інвестицій, на що можуть не погодитися кредитори;
самостійність і влада — розмір власного капіталу визна-чає ступінь незалежності та влади його власників;
розподіл доходів і активів — частки окремих власників є основою при розподілі фінансового результату та майна у разі ліквідації підприємства.
Власний капітал — це власні джерела фінансування підприємства, які без визначення строку повернення внесені його засновниками та накопичені впродовж строку існування підпри-ємства за рахунок реінвестування прибутку [29].
Суми створених забезпечень визнаються витратами. Забез-печення створюються при виникненні внаслідок минулих по-дій зобов'язання, погашення якого ймовірно призведе до змен-шення ресурсів, що втілюють в собі економічні вигоди, та його оцінка може бути розрахунково визначена. Забороняється створювати забезпечення для покриття майбутніх збитків у ре-зультаті діяльності підприємства [29].
Забезпечення у вигляді майбутніх зобов'язань відобража-ється в балансі за умови коли: вони є дійсними, достовірна їх оцінка, ймовірність зменшення економічних вигід у майбутньому внаслідок їх
