Фінанси являють собою досить складне суспільне явище, яке охоплює досить широку гаму обмінно-розподільних відносин, відображаючих різноманітні грошові потоки.

Фінансова система розглядається з двох сторін:

За внутрішньою структурою:

За організаційною будовою:

На підставі вищезазначеного більш детальніше зупинимося на внутрішній структурі фінансової системи, яка відображає об`єктивну сукупність фінансових відносин і є загальною для всіх країн. Вона складається зі сфер і ланок.

Сфери фінансів:

- мікрорівень - фінанси суб`єктів господарювання;

- макрорівень - державні фінанси;

- рівень світового господарства - міжнародні фінанси;

- узагальнюючий рівень - фінансовий ринок.

Фінансова система

Світове господарство

- міжнародні фінанси

Макроекономіка

- Державні фінанси Фінансовий ринок

Мікроекономіка

- фінанси суб`єктів

господарювання підприємств

Кожна з цих сфер має відповідне організаційне забезпечення, кожна рівнева сфера – певний склад доходів та видатків і свою специфічну схему організації фінансової діяльності, а фінансовий ринок – форми фінансових ресурсів та методи торгівлі ними [18, c.12-13]

Виділення ланок – ознака наявності відособленого фонду грошових коштів або специфічних форм і методів фінансових відносин.

Кожна сфера і ланка фінансової системи має відповідне призначення і специфічні ознаки.

Сфера фінансів суб`єктів господарювання – призначена для забезпечення діяльності підприємств, відображає рух грошових потоків підприємств. Оскільки вони мають загальні принципи організації і методи здійснення фінансової діяльності, то це сфера не поділяється на окремі ланки. Існують особливості пов`язані з формою власності та галузевою специфікою.

Обмінно-розподільні відносини, що характеризують фінанси підприємств поділяються:

1) внутрішні відносини – характеризують грошові потоки на підприємстві, відображають процеси формування розподілу і перерозподілу його доходів.

2) зовнішні відносини – характеризують зв`язки з іншими підприємствами та сферами і ланками фінансової системи, поділяються на вхідні та вихідні грошові потоки.

Мета господарської діяльності – виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг.

Мета фінансової діяльності – отримання прибутку.

Фінансова діяльність регулюється:

Внутрішні фінансові відносини в свою чергу поділяються на:

В процесі розподілу валового національного продукту у підприємств, органiзацiй, держави формуються доходи i грошові нагромадження, які називаються фінансовими ресурсами.

1.2. Класифікація місцевих фінансових ресурсів.

Термін «ресурси» походить від французького слова ressource – допоміжний засіб і означає грошові кошти, запаси, можливості, джерела засобів доходу.

В залежності вiд рівня, на якому проходить формування i використання фінансових ресурсів, їх поділяють (так як i всi фонди грошових коштів) на:—

централiзованi — які утворюються на рівні держави, окремих адміністративно-територіальних одиниць, об'єднань, міністерств;—

децентралiзованi — створюються окремими суб'єктами господарювання.

Обсяг фінансових ресурсів залежить вiд ступеня розвитку економіки країни, методів господарювання. Найважливiшi елементи фінансових ресурсів та чинники, що впливають на їх розмір.

Головним джерелом фінансових ресурсів є національний дохід, тобто заново створена в суспiльствi вартість.

Напрями використання фінансових ресурсів держави:—

значна частина загальнодержавних коштів спрямовується на розвиток народного господарства, будівництво нових підприємств, структурну перебудова галузей, перш за все тих, які потребують оновлення виробничої бази;—

за рахунок централізованих фінансових ресурсів утримується розгалужена сітка соціально-культурних установ: лікувальних, освітніх, культурних, спортивних і т.п. закладів. Держава фінансує дані організації і установи оскільки вони не мають достатніх доходів і у своїй більшості надають послуги, виконують роботи безкоштовно або за символічну плату. Отже соціально-культурна сфера, яка знаходиться на бюджетному фінансуванні, існує за рахунок перерозподілу коштів, який здійснюється за допомогою бюджету, податків, дотацій, субвенцій;—

достатньо великі за обсягами державні кошти спрямовуються на соцiальний захист населення, т.д. виплату пенсій, допоміг у випадках втрати працездатності, інвалідності, при догляді за хворою дитиною, при вагітності та пологах, допоміг малозабезпеченим верствам населення, багатодітним сім'ям, дітям сиротам тощо. Важливість використання загальнодержавних коштів на вказані потреби значно зростає в сучасних умовах перехідної економіки;—

фінансування міжнародної діяльності передбачає утримання представництв, консульств за кордоном, участь в роботі міжнародних організацій, фондів, союзів тощо, здійснення міжнародного співробітництва, підтримка міжнародних культурних, наукових та інформаційних зв'язків;—

видатки держави по охороні навколишнього середовища включають затрати, пов'язані з раціональним використанням водних, лісових, земельних, мінеральних та інших видів ресурсів. Такі витрати слід розглядати як обов’язкову умову для повноцінного функціонування сучасного індустріального суспільства;—

створення матеріальних та фінансових резервiв, необхідних для забезпечення безперервного процесу суспільного відтворення;—

видатки пов'язані із управлінням країною, т.б. утримання загальнодержавних органів законодавчої, виконавчої і судової влади, апарату Президента України, фінансових, фіскальних, митних та інших органів;—

оборона країни, т.д. утримання Збройних сил, закупівля озброєння та військової техніки, мобілізаційна підготовка галузей народного господарства та ін. [30, c.42]

Напрями використання фінансових ресурсів підприємств, органiзацiй i установ:—

розширене відтворення i розвиток підприємств: придбання обладнання та інвентарі, капітальне будівництво, ремонт основних фондів, здійснення реконструкції, оновлення виробництва, автоматизація, механізація виробничих процесів тощо;—

вирішення соціальних проблем трудового колективу: утримання соціально-культурних об'єктів (баз відпочинку, будинків культури, дитячих садків, профілакторіїв), будівництво житла;—

матеріальне стимулювання працюючих за досягнення кращих індивідуальних та колективних результатів: премії, персональні надбавки, компенсації;—

створення фінансових резервів, необхідних для забезпечення безперервного виробничого процесу на підприємствах;—

задоволення інших потреб.

Актуальним питанням вдосконалення фінансових відносин є питання про встановлення раціонального спiввiдношення мiж централізованими i децентралізованими фінансовими ресурсами. Високий рівень податків та інших обов'язкових