Удосконалення фінансових відносин є питання про встановлення раціонального спiввiдношення мiж централізованими i децентралізованими фінансовими ресурсами. Високий рівень податків та інших обов'язкових внесків приводить до зростання фінансових ресурсів держави i зменшення, відповідно, фінансових ресурсів підприємств, що негативно відображається на результатах їхньої діяльності, підриває матеріальну зацікавленість у досягненні кращих показників, а також сприяє відтоку коштів у тіньовий бізнес.

Удосконалення системи фінансового вирівнювання територій

Однією із спроб виходу з ситуації, що склалася у фінансовому вирівнюванні місцевих бюджетів, є застосування математичної формули, що дозволяє об’єктивно підійти до визначення обсягів місцевих бюджетів.

Проведені за допомогою цієї формули розрахунки дозволяють привести видатки відповідних місцевих Рад до рівня середніх по місцевих Радах, а також визначити обсяги коштів, що передаються до районного бюджету з урахуванням середніх по місцевих Радах доходів на душу населення та коефіцієнту податкоздатності відповідної Ради.

Розділ І

Теоретичні аспекти формування бюджету розвитку регіону

1.1.Сутність та класифікація фінансових ресурсів регіону

Термін «ресурси» походить від французького слова ressource – допоміжний засіб і означає грошові кошти, запаси, можливості, джерела засобів доходу.

В залежності від рівня, на якому проходить формування i використання фінансових ресурсів, їх поділяють (так як i всі фонди грошових коштів) на:

1) централізовані — які утворюються на рівні держави, окремих адміністративно-територіальних одиниць, об'єднань, міністерств;

2) децентралiзованi — створюються окремими суб'єктами господарювання.

Обсяг фінансових ресурсів залежить від ступеня розвитку економіки країни, методів господарювання. Найважливiшi елементи фінансових ресурсів та чинники, що впливають на їх розмір.

Головним джерелом фінансових ресурсів є національний дохід, тобто заново створена в суспiльствi вартість.

Напрями використання фінансових ресурсів держави:

1) значна частина загальнодержавних коштів спрямовується на розвиток народного господарства, будівництво нових підприємств, структурну перебудова галузей, перш за все тих, які потребують оновлення виробничої бази;

2) за рахунок централізованих фінансових ресурсів утримується розгалужена сітка соціально-культурних установ: лікувальних, освітніх, культурних, спортивних і т.п. закладів. Держава фінансує дані організації і установи оскільки вони не мають достатніх доходів і у своїй більшості надають послуги, виконують роботи безкоштовно або за символічну плату. Отже соціально-культурна сфера, яка знаходиться на бюджетному фінансуванні, існує за рахунок перерозподілу коштів, який здійснюється за допомогою бюджету, податків, дотацій, субвенцій;

3) достатньо великі за обсягами державні кошти спрямовуються на соціальний захист населення, т.д. виплату пенсій, допоміг у випадках втрати працездатності, інвалідності, при догляді за хворою дитиною, при вагітності та пологах, допоміг малозабезпеченим верствам населення, багатодітним сім'ям, дітям сиротам тощо. Важливість використання загальнодержавних коштів на вказані потреби значно зростає в сучасних умовах перехідної економіки;

4) фінансування міжнародної діяльності передбачає утримання представництв, консульств за кордоном, участь в роботі міжнародних організацій, фондів, союзів тощо, здійснення міжнародного співробітництва, підтримка міжнародних культурних, наукових та інформаційних зв'язків;

5) видатки держави по охороні навколишнього середовища включають затрати, пов'язані з раціональним використанням водних, лісових, земельних, мінеральних та інших видів ресурсів. Такі витрати слід розглядати як обов’язкову умову для повноцінного функціонування сучасного індустріального суспільства;

7) створення матеріальних та фінансових резервів, необхідних для забезпечення безперервного процесу суспільного відтворення;

8) видатки пов'язані із управлінням країною, утримання загальнодержавних органів законодавчої, виконавчої і судової влади, апарату Президента України, фінансових, фіскальних, митних та інших органів;

9) оборона країни, утримання Збройних сил, закупівля озброєння та військової техніки, мобілізаційна підготовка галузей народного господарства та ін. [30, c.42]

Напрями використання фінансових ресурсів підприємств, організацій i установ:

10) розширене відтворення i розвиток підприємств: придбання обладнання та інвентарі, капітальне будівництво, ремонт основних фондів, здійснення реконструкції, оновлення виробництва, автоматизація, механізація виробничих процесів тощо;

11) вирішення соціальних проблем трудового колективу: утримання соціально-культурних об'єктів (баз відпочинку, будинків культури, дитячих садків, профілакторіїв), будівництво житла;

12) матеріальне стимулювання працюючих за досягнення кращих індивідуальних та колективних результатів: премії, персональні надбавки, компенсації;

13) створення фінансових резервів, необхідних для забезпечення безперервного виробничого процесу на підприємствах;

14) задоволення інших потреб.

Актуальним питанням вдосконалення фінансових відносин є питання про встановлення раціонального спiввiдношення мiж централізованими i децентралізованими фінансовими ресурсами. Високий рівень податків та інших обов'язкових внесків приводить до зростання фінансових ресурсів держави i зменшення, відповідно, фінансових ресурсів підприємств, що негативно відображається на результатах їхньої діяльності, підриває матеріальну зацікавленість у досягненні кращих показників, а також сприяє відтоку коштів у тіньовий бізнес.

В сучасних умовах дефіциту фінансових ресурсів як на державному рiвнi, так i на рiвнi підприємств важливим є пошук нових видів доходів (проведення прискореної амортизації, випуск цінних паперів, приватизація, здача майна в оренду та ін.) [22, c.101-103]

Як економічна категорія фіскальні ресурси виражають відносини між державою та іншими учасниками суспільного відтворення з приводу податкового вилучення частки доходів економічних суб’єктів, їх трансформації у державні доходи і видатки та користування останніх державою при виконанні регулюючих функцій.

Починаючи свій рух у формі податків, фінансові ресурси надходять до зведеного бюджету держави, де, зливаючись з доходами з інших джерел, стають складовою бюджетних ресурсів і утворюють реальне економічне підґрунтя витратної частини бюджету. У подальшому вони трансформуються у державні видатки, у формі яких і повертаються у реальний економічний оборот . Фінанси об'єднань, підприємств і галузей являють собою систему економічних взаємозв'язків, пов’язаних із кругообігом ресурсів, утворенням, використанням грошових прибутків, контролем за виробництвом, розподілом, використанням національного продукту.

Функціонування фінансово-кредитної системи безпосередньо залежить від ступеня використання товарно-грошових відносин у керуванні й організації господарських відносин. Подія, що сталася у минулому і стосувалася згортання товарно-грошових відносин негативно позначилася на стані економіки. Незважаючи на спроби економічних реформ 1965-го,1979-го, 80-хроків, практично тільки зараз розроблюються рішучі кроки, щоб