У період 1991-1996рр. малий бізнес в Україні під впливом різних процесів(гіперінфляція,бартеризація, зменшення обсягу внутрішнього ринку тощо) перебував у кризовому стані і практично не розвивався. Так, чисельність зайнятих на малих і середніх підприємствах в Україні у 1996р. була меншою, ніж у 1991р., хоча чисельність малих підприємств за цей час подвоїлась.

Зростання чисельності працівників на малих підприємствах почалося в Україні з 1997 року. Проте його темпи істотно відстають від темпів зростання кількості самих малих підприємств, що є виявом процесів, пов’язаних із «мікронізацією» малих підприємств. Це також може водночас бути свідченням зменшення ролі малого підприємництва як чинника зайнятості та соціального захисту населення. У цей час спостерігається й невпинне уповільнення темпів зростання чисельності малих підприємств (таблиця 1.1).

Таблиця1.1-. Стан розвитку малого підприємництва в країнах ЄС у 2005р. |

Кількість суб’єктів (SME),тис.шт | Кількість населення млн..осіб |

Кількість SME на 1000 населення

Мікро | Малих | Середніх | SME(в цілому)

Австрія | 195 | 26 | 5 | 225 | 8,1 | 28

Бельгія | 515 | 23 | 3 | 542 | 10,4 | 52

Велика Британія | 3301 | 158 | 25 | 3483 | 59,3 | 59

Іспанія | 2555 | 124 | 16 | 2695 | 40,7 | 66

Італія | 3938 | 168 | 16 | 4122 | 57,3 | 72

Німеччина | 3127 | 363 | 45 | 3535 | 82,5 | 43

Португалія | 638 | 38 | 6 | 682 | 10,4 | 66

Франція | 2318 | 142 | 24 | 2484 | 59,6 | 42

Швеція | 244 | 22 | 4 | 270 | 8,9 | 30

Украйна | 1917 | 337 | 2254 | 47,3 | 47

З огляду на те, що кількість малих підприємств на душу населення в Україні, принаймні, утричі відстає від показників країн Центральної і Східної Європи і удесятеро- від розвинених країн світу, таке уповільнення навряд чи можна розглядати як свідчення насичення відповідних ринкових ніш. Скоріше, це є тривожною ознакою відсутності належного поширення ефекту від економічного пожвавлення в усіх галузях національної економіки.

У 2003-2005рр.спостерігалася загрозлива тенденція до зниження частки малих підприємств у промисловому за видами економічної діяльності. Так,дані таблиці1.2 свідчать,що у 2005 р. не було практично жодної галузі промислового виробництва,де частка малих підприємств не зменшилась б порівняно з попереднім періодом.

Таблиця1.2- Галузева структура малих підприємств України у 2005 році,%

Галузі економіки | Кількість | Випуск продукції | Прибуток

Всього, у тому числі: | 100,0 | 100,0 | 100,0

Сільське господарство,мисливство,та лісове господарство | 3,6 | 5,8 | -2,7

Промисловість | 15,8 | 26,9 | -6,7

Будівництво | 8,4 | 14,5 | 5,8

Оптова та роздрібна торгівля | 46,4 | 24,1 | 73,9

Готелі та ресторани | 3,5 | 3,0 | -0,2

Транспорт | 3,9 | 7,1 | 3,6

Операції з нерухомістю | 12,1 | 13,1 | 22,1

Колективні та особисті послуги | 3,4 | 2,4 | 0,1

Відчутно зменшилася частка малих підприємств у таких економічно та соціально важливих галузях, як харчова та переробка сільгосппродуктів,легка, виробництво деревини та виробів з деревини, целюлозно-паперова,видавнича справа, виробництво коксу та продуктів нафтопереробки, електричного та електронного устаткування. Частка в підгалузі виробництва шкіри та шкіряного взуття зменшилася в кілька разів. Те, що вказані процеси відбуваються саме у початковий період відновлення економічного зростання. Свідчить, що між великим і малим підприємництвом в Україні не вдалося налагодити належного зв’язку ,що може стати перешкодою для подальшого зростання виробництва.

Досить тривожним показником є також уповільнення темпів зростання кількості малих підприємств в Україні. Це свідчить про втрату ними вкрай важливої інституційної ролі-формування конкурентного середовища, яке складається із стійких, кваліфікованих і активних економічних суб’єктів, спроможних повноцінно працювати в економіко-правових умовах ринкових відносин. Навряд чи є шанс доводити,що підприємці-фізичні особи практично не в змозі виконувати зазначені функції. Зміщення політики підтримки малого підприємництва до надання спеціальних умов для підприємців-фізичних осіб означає, що малий бізнес реалізує соціальні функції ,які не в змозі виконувати держава через бюджетні обмеження. Одночасно це є фактично відмовою від використання малого підприємництва як важеля структурного регулювання та модернізації економіки.

Розрахунок реальної рентабельності малих підприємств завжди був ускладнений значним рівнем «тінізації» діяльності малого підприємництва в Україні. «Тіньова» діяльність, на жаль, є деструктивною родовою ознакою малого бізнесу(підприємництва) на всьому пострадянському просторі. Відсутність дієвого внутрішнього контролю із недостатнім контролем за дотримання вимог законодавства з боку держави створили сприятливі умови для приховування частини доходів малих підприємств.

Слід зазначити, «тінізація» малого бізнесу в Україні спричинена, насамперед, надто високим рівнем податкового тиску на підприємства і населення та збереження загальних несприятливих умов для ведення бізнесу. Відтак «детінізація» цієї сфери в Україні нерозривно пов’язана із загальною стратегією підтримки розвитку малого підприємництва.

Уповільненість і диспропорційність розвитку малого підприємництва в Україні визначається наявністю суттєвих проблем і перешкод. Згідно з Національною програмою сприяння розвитку малих підприємств Україні. Основними чинниками , які заважають розвитку малого підприємництва, є:

відсутність чітко сформульованої в системі правових актів державної політики у сфері підтримки малого підприємництва;

збільшення адміністративних бар’єрів (реєстрація, ліцензування. Сертифікація, системи контролю і дозвільної практики, регулювання