6. Запобігання проявам корупції, виявлення та припинення її проявів у сфері державних закупівель як замовниками, так і учасниками торгів шляхом розробки правових і організаційних методі. Замовник зобов’язаний відхилити тендерну або кваліфікаційну пропозицію у разі, якщо він має незаперечні докази того, що учасник пропонує, дає або погоджується дати будь-якій службовій особі замовника, іншого державного органу винагороду в будь-якій формі(пропозиція про найом на роботу, цінна річ, послуга тощо) з метою вплинути на прийняття рішення щодо визначення переможця процедури закупівлі або на застосування замовником певного виду процедури закупівлі. Замовник зобов’язаний відхилити тендерні або кваліфікаційні пропозиції в разі, якщо вони подані учасниками процедури закупівлі, які є пов’язаними особами.

Крім того, доцільно визначити ще й такі принципи.

Відповідальності, який означає, що уповноважені особи замовника несуть відповідальність за всі пункти контракту, які вони уклали, і ніхто не може чинити на них тиск. На думку більшості бізнесменів, на вітчизняному ринку важко працювати через необов’язковість партнерів, що є відображенням загальної низької правої та ділової культури контрагентів по бізнесу.

Недопущення дискредитації, тобто поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов’язаних з особою чи діяльністю суб’єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди його діловій репутації.

Таким чином, державні закупівлі - це механізм взаємодії між замовниками та учасниками щодо постачання товарів (робіт, послуг), необхідних для реалізації програм економічного та соціального розвитку України. Приєднання нашої держави до європейської спільноти, Світової організації торгівлі неможливе без вдосконалення вітчизняного законодавства щодо державних закупівель, узгодження його із нормами ЄС, дотримання яких дозволить забезпечити конкурентоспроможність цього ринку.

2.3Державна підтримка малого підприємництва

Для того, щоб мале підприємництво повною мірою виконувало свої економічні та соціальні функції, необхідна дієва політика, спрямована на його всебічну підтримку. Основними формами такої підтримки є : державна, Яка передбачає регулятивно-правові, організаційні та фінансові заходи, та інтеграційна, що здійснюється через кооперацію великих, середніх і малих підприємств, самоорганізацію та кооперування малого підприємництва.

Ключовою проблемою вітчизняних малих підприємницьких структур є недостатність фінансових ресурсів як для забезпечення поточної діяльності, так і інвестиційних - для подальшого розвитку. Фінансове забезпечення малих підприємств значною мірою залежить від зовнішніх джерел, мобілізація яких обмежується незацікавленістю вітчизняних комерційних банків у кредитуванні, оскільки позичальники не мають змоги виконати заставне зобов’язання, оперують значними потоками готівки, мають обмежену платоспроможність тощо. Отже, основну роль у фінансовій підтримці малого підприємництва має відіграти держава.

Класичні методи державної фінансово-кредитної підтримки малого підприємництва передбачають:

запровадження оптимальних розмірів податків і зборів;

Сприяння розширенню обсягів державних закупівель товарів(робіт, послуг) у суб’єктів малого підприємництва;

Здійснення фінансової підтримки населення в започаткуванні власної справи;

Спрощення доступу підприємців до інформації про фінансово-кредитні установи;

Введення системи пільгового кредитування для суб’єктів малого підприємництва.

Класифікацію форм державної підтримки малих підприємств наведено в таблиці 2.3.

Характерною рисою сучасного етапу є заміна місця та ролі держави в цьому процесі. Якщо у попередні роки держава розглядалась як головне джерело фінансових ресурсів для такої підтримки, то сьогодні вона займає активну позицію щодо створення умов для розвитку відповідних схем та установ.

Таблиця 2.3.Класифікація форм та видів державної підтримки малого підприємництва

Прямі | Непрямі

Організаційно-структурна підтримка

Ведення реєстрації малих підприємств

Спрощений порядок реєстрації:

Вилучення мінімальної плати за ліцензування діяльності та сертифікацію продукції;

Упорядкування системи контролю та перевірок малих підприємств, а також захист підприємців від свавілля чиновників;

Забезпечення соціальної безпеки (боротьба з кримінальним рекетом) | Стимулювання зв’язків між великими і малими фірмами на засадах франчайзингу, субпідряду та лізингу (нормативно-правове забезпечення, державне замовлення для великих фірм з обов’язковим залученням малих тощо).

Інформаційно-маркетингове забезпечення (центри з вивчення внутрішнього та зовнішнього ринків, організація ярмарків, виставок-продажів тощо).

Розгортання консалтингу(податкового, економічного, юридичного тощо) й аудиту.

Навчання та перепідготовка кадрів.

Пропагандистська підтримка(створення позитивного образу підприємця через засоби масової інформації тощо).

Організація роботи із зарубіжними донорськими структурами

Фінансово-податкова підтримка

Задіяння спрощеного порядку подання фінансової звітності та ведення бухгалтерського обліку.

Дозвіл на використання прискореної амортизації.

Введення спеціального (пільгового) режиму оподаткування.

Пільгове кредитування високоефективних інвестиційних проектів, пов’язаних із державними(регіональними, місцевими) інтересами.

Забезпечення державним замовленням.

Застосування пільгових митних тарифів та інші форми митної підтримки. | Стимулювання банків і страхових компаній до кредитування і страхування малих підприємств.

Надання додаткових субвенцій та дотацій регіонам і муніципальним утворенням в якості заохочення за високий рівень розвитку малого підприємництва.

Майнова підтримка

Встановлення пільгових умов надання в оренду приміщень й обладнання, що перебуває у державній власності, а також формування державних лізингових компаній.

Науково-технічна підтримка | Надання пільг лізинговим компаніям, які працюють з малими підприємствами.

Забезпечення гарантій по кредитах за рахунок державного майна

Формування фінансової інфраструктури підтримки розвитку малого підприємництва в Україні здійснюється відповідно до ст..10 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва» та на підставі заходів, затверджених Законом України «Про Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні», ці заходи щорічно затверджуються розпорядженням Кабінету Міністрів України.

Паралельно з активізацією державної політики підтримки підприємництва, досить активно відбувалося створення громадських об’єднань підприємців, як на національному так і на регіональному рівні. Із достатнім ентузіазмом створювались спілки та асоціації з високою активністю підприємців. Однак труднощі об’єктивного та суб’єктивного характеру, перший негативний досвід діяльності окремих громадських об’єднань підприємців призвели до того, що багато з них досить скептично та обережно почали ставитись до створення нових підприємницьких структур.

На регіональному рівні функції сприяння щодо створення та розвитку інфраструктури виконують регіональні органи державної