по-перше, чітко регламентувати функції, права і відповідальність фінансових органів при погодженні кошторисів витрат і штатних розписів, внесенні змін до них;

по-друге, запровадити нові та вдосконалити чинні нормативи щодо планування видатків і використання бюджетних коштів та матеріальних цінностей;

по-третє, визначити предмет і обсяг фінансового контролю, який стосовно бюджетних коштів мають здійснювати головні розпорядники бюджетних коштів, підрозділи відомчого контролю, фінансові органи та органи Державного казначейства, встановити відповідальність посадових осіб за невиконання або неналежне виконання цих функцій.

Для подальшого розвитку і вдосконалення системи держав-ного фінансового контролю слід передбачити:

- прийняття низки законодавчих і нормативно-правових актів, що регулюватимуть організаційну побудову системи дер-жавного фінансового контролю, її функціонування і розвиток;

- забезпечення ефективного формування і використання фінансових ресурсів державного сектору економіки і досягнен-ня на цій основі економічного зростання;

- формування координаційних інститутів у складі системи державного фінансового контролю для встановлення ефектив-ної взаємодії між суб'єктами контролю, що запобігатиме ви-никненню неконтрольованих частин фінансової сфери, а також паралелізму і дублювання при здійсненні контролю;

- чітке окреслення підконтрольних об'єктів та забезпечен-ня повного їх охоплення контролем;

- розроблення і затвердження державних стандартів, що врегульовують здійснення фінансового контролю в різних сек-торах економіки;

- урізноманітнення форм, видів фінансового контролю, впровадження новітніх методик здійснення фінансового конт-ролю.

Для контролю за виконанням законів України, постанов, прийнятих Верховною Радою України, виконанням Державного бюджету України, поквартальним розподілом доходів і видатків бюджету, в тому числі видатків з обслуговування внутрішнього й зовнішнього боргу України, витрачанням органами виконавчої влади бюджетних коштів, коштів цільових і позабюджетних фондів, у тому числі і за їх призначенням, виконанням рішень Верховної Ради України про надання Україною позик і економічної допомоги, передбачених у Державному бюджеті України, інвестиційної діяльності органів виконавчої влади, перевірки законності й ефективності використання фінансових ресурсів Державного бюджету України, здійснення різних експертно-аналітичних оцінок створена і діє протягом десяти років Рахункова палата [36, c.49].

Під час формування цілісної нормативно-правової бази державного фінансового контролю в Україні слід вирішити такі завдання:

визначити понятійний апарат державного фінансового контролю;

розробити методологію державного фінансового контролю (цілі, завдання, принципи тощо) та здійснювати цю діяльність на наукових засадах;

визначити (сформувати) організаційну структуру всієї системи державного фінансового контролю; органи нормативно-правового регулювання державного фінансового контролю, їх права й обов'язки; суб'єкти права державного фінансового контролю; предмет, відносини регулювання, цілі й завдання системи нормативно-правових актів державного фінансового контролю; основні джерела права державного фінансового контролю (нормативно-правові акти) й рівні нормативно-правового регулювання; порядок побудови системи нормативно-правових актів державного фінансового контролю, її структуру (частини, розділи, підрозділи тощо, їх розташування в певній послідовності) та зміст;

розробити порядок систематизації нормативно-правових актів державного фінансового контролю;

узгодити основні напрями взаємодії правових актів державного фінансового контролю з актами інших підгалузей (сфер) фінансового права, а також з іншими галузями права.

Вся система нормативно-правових актів державного фінансового контролю має вибудовуватися з урахуванням таких основних вимог:

відсутність у нормативно-правових актах державного фінансового контролю суперечностей (у тому числі невідповідності у назвах, термінології тощо), дублювання один одного. Виконання цього принципу в цілому має бути забезпечене чіткою концепцією і правилами побудови системи правового регулювання державного фінансового контролю;

чітке визначення того, які конкретні питання державного фінансового контролю розглядаються на тому чи тому рівні нормативного регулювання, як відбувається процес взаємодії з іншими рівнями, які види нормативно-правових актів належать до того чи того рівня;

з'ясування обов'язковості застосування, порядку розроблення йузгодження нормативно-правових актів державного фінансового контролю [36, c.50].

Можлива неефективність державного втручання не перекреслює доцільності такого втру-чання в необхідних випадках у принципі, а свідчить про необхід-ність зробити його більш ефективним, так і надмірна інколи заформалізованість чи громіздка процедура приймання рішень не означає їх непотрібності, а лише створює привід до їх раціоналізації.

Громадянське суспільство в сучасних демократичних право-вих державах світу забезпечує для контрольних органів умови транспарентності. Транспарентність — прозорість (гласність, відкритість) для громадськості інформації про результати діяльності, функції і структуру органів державного управління, зміст бюджетної політики і стан бюджету. Під громадськістю розуміються всі особи, організації, засоби масової інформації, яких цікавлять питання бюджету, оподаткування, фінансової по-літики, функціонування системи державних фінансів загалом.

Суспільні вигоди прозорості очевидні. Вона посилює підзвіт-ність посадових осіб та створює політичні ризики для тих урядо-вців, які працюють неефективно і/або здійснюють нераціональну політику. Прозорість сприяє зростанню довіри, що, у свою чергу, забезпечує ширшу підтримку уряду. І навпаки, непрозорість зни-жує ефективність діяльності державних установ, є чинником де-моралізації й дестабілізації суспільства [25, c.680].

Тому в сучасних умовах є необхідність в транспарентності і контролю ефективності.

Міжнародний стандарт вимог до транспарентності був при-йнятий Радою керуючих Міжнародного валютного фонду (МВФ) у 1998 р. у формі «Кодексу (декларації принципів) щодо забезпе-чення прозорості в бюджетно-податковій сфері.

Відкритість підготовки і виконання бюджету та бюджетної звітності:—

Разом із бюджетом необхідно подати документ про перспе-ктиви розвитку бюджетної сфери й економіки в цілому, в тому числі про пріоритети та кількісну оцінку обґрунтованості бю-джетної політики.—

Необхідно опублікувати розрахунки середньострокової макроекономічної основи бюджету, а також макроекономічні прогнози.

Треба визначити адміністративну відповідальність за збір і витрачання державних коштів.—

У бюджетній документації показати загальне сальдо з ана-літичною таблицею, складеною на основі бюджетних оцінок.—

Разом із бюджетом слід подати дані про стандарти бухгал-терського обліку.—

Необхідно дотримуватися правил щодо періодичності та своєчасності звітності.