це обстеження і вивчення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, орга-нізацій чи їх підрозділів. Результати перевірки оформляються доповідною запискою. Ревізія — це метод документального кон-тролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації, дотримання законодавства з фінансових питань, достовірності обліку і звітності; спосіб документального розкриття недоліків, розтрат, привласнень і крадіжок коштів та матеріальних цінностей, запобігання фінансовим зловживанням. За результатами ревізії складається акт. Ревізії бувають:
вибіркові (часткові);
фронтальні (повні);
планові і позапланові;
документальні і фактичні;
комплексні і тематичні.
До недержавних видів фінансового контролю належить:
внутрішньогосподарський фінансовий контроль;
громадський фінансовий контроль;
аудиторський фінансовий контроль.
Ревізія є методом контролю всієї фінансово-господарсь-кої діяльності підприємства, установи, організації за певний проміжок часу з метою встановлення законності здійснюва-них операцій, їхньої доцільності та ефективності, правиль-ності обліку й достовірності облікових і звітних даних. В умовах адміністративно-командної економіки ревізія була переважаючим методом фінансового контролю, тому що жорстка адміністративна підпорядкованість нижчої ланки управління вищій потребувала відповідної ревізійної діяльності для збору інформації про якість виконання команд кожною нижчестоящою ланкою [2, c.1].
Ревізія сприймалася як універсальний засіб, здатний по-долати всі вади функціонування фінансового та господарсь-кого механізмів. Проводилася ревізія, в основному, з метою встановлення порушень. За такої інтерпретації фінансо-вий контроль поставав у вигляді окремих ізольованих частин, порушувалося цілісне уявлення про контроль як окрему фун-кцію управління. Насправді поняття контролю значно шир-ше, ніж поняття ревізії. Наукову проблематику ревізії слід розглядати у складі фінансового контролю, який включає пи-тання теорії, організації контролю на будь-якому рівні ієрар-хії з усією різноманітністю видів, форм і методів контролю.
Тематична перевірка здійснюється за певним переліком питань або з однієї теми шляхом ознайомлення на місці з ок-ремими сторонами фінансової діяльності. Такі перевірки мо-жуть проводитися наскрізним методом за ознакою однотип-ності операцій чи за ознакою взаємного зв'язку між різними суб'єктами контролю.
До методів фінансового контролю також належить моніторинг.
Моніторинг - аудиторська процедура, яка полягає у безперервному відстеженні операцій на рахунках бюджетної установи, відкритих в органі Державного казначейства України, та показників її фінансової звітності з метою виявлення ознак, які можуть свідчити про можливість допущення фінансових порушень [6, c.1].
Обстеження являє собою ознайомлення на місці з окремими ділянками фінансової діяльності, в процесі якого виявляються її позитивні і негативні сторони. Характерним для обстеження є використання прийомів співставлення фактичного стану справ з нормативним, логічного аналізу різних факторів і обставин здійснення окремих фінансових операцій і дій посадових осіб.
Відстежування фінансової діяльності господарюючих суб'єк-тів має відбуватися у формі моніторингу, який передбачає постій-не здійснення фінансового контролю суб'єктів господарювання.
Використання всієї сукупності видів, форм і методів кон-тролю
має надзвичайно велике значення для ефективного функціонування системи фінансового контролю в цілому. Так, застосування всіх видів фінансового контролю є важли-вим з погляду запобігання втрати контролю за діяльністю певних секторів економіки та утворення неконтрольованих сегментів у фінансовій сфері, а також з погляду попереджен-ня паралелізму та дублювання при здійсненні контролю.
Стаття 2 Закону України «Про держав-ну контрольно-ревізійну службу в Україні» визначає, що перевірка - це обстеження і вивчення окремих ділянок фінансово-гос-подарської діяльності підприємств, уста-нов, організацій чи їх підрозділів. Результа-ти перевірки оформлюються довідкою чи доповідною запискою. Але, на нашу думку, обстеження - це самостійний метод фінан-сового контролю, який, як і перевірка, також охоплює окремі сторони діяльності підприємств, установ, організацій, але на відміну від перевірки проводиться за знач-но ширшим колом показників. Обстеження проводиться з метою вивчення фінансового стану господарюючих суб'єктів, а також перспектив їх розвитку, необхідності ре-організації чи переорієнтації [2, c.1].
У ході обстежень часто здійснюються опитування, анкетування. Обстеження мо-же здійснюватися за приписом законодав-чих або виконавчих органів.
До методів фінансового контролю нале-жать також інспекції та спостереження. Інспекції - це вивчення стану фінансів, під-приємств на місцях, що періодично здійс-нюються. Вони проводяться з метою за-гального ознайомлення із станом на місцях.
Спостереження - це метод фінансового контролю, який зводиться переважно до за-гального ознайомлення із станом фінансо-вої діяльності бюджетної установи, підпри-ємства, відомства. Спостереження буває за-гальним і спеціальним. Спостереженню пе-редує в часі застосування інших методів фінансового контролю.
Класифікація фінансового контролю має важливе значення, але із викладеного можна зробити висновок, що тут немає чіткості, адже твердження науковців є су-перечливими. Це, у свою чергу, свідчить про недостатню розробленість загальнотеоретичних питань фінансового контролю, а тому зумовлює багатозначні трактуваннями понять «вид», «форма», «метод».
Таким чином, існує необхідність подальшого вдосконалення основних категорій теорії фінансового контролю, що сприятиме в подальшому розвитку та вдосконаленню відповідного законодавства [31, c.130].
РОЗДІЛ II
РОЛЬ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ВИКОНАННЯ ДОХОДІВ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ
2.1. Методичні прийоми й способи контролю дохідної частини місцевих бюджетів
Будь-яка держава може виконувати притаманні їй функції ли-ше за наявності відповідних коштів. При цьому існує прямий зв'язок між обсягом функцій, які виконує держава, і обсягом кош-тів: розширення функцій потребує збільшення доходів, і навпаки, для того щоб істотно зменшити потребу держави в коштах, необ-хідно переглянути функції, які вона виконує.
Проблема забезпечення доходів на рівні, необхідному для нормального функціонування держави та надання високоякісних державних послуг населенню залишається актуальною як для державного, так і для місцевих бюджетів. Чи не найголовнішим завданням фінансової політики будь-якої держави є наповнення дохідної частини державного та місцевих бюджетів. Від рівня наповнення бюджетів залежать розвиток і стан економіки в цілому, соціально-економічний розвиток адміністративно-територіальних одиниць, добробут населення тощо. Самостійність місцевих бюджетів України поки що багато в чому є лише декларованою в законодавстві. Їхня дохідна частина в основному залежить не від зусиль місцевої влади в розвитку власної бази оподаткування, а від перерозподілу фінансових ресурсів через