Іноді страхову послугу характеризують як комплекс цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством.

У деякій літературі послуга трактується як “дії, вигоди чи засоби задоволення потреб, що пропонуються до продажу”. Також можна зустріти і таке визначення послуги: “Послуга – це будь-яка діяльність чи благо, яку одна сторона може запропонувати іншій” .

З точки зору С. Герасимової, послуги класифікуються за різними ознаками. Якщо ж розглядати класифікацію послуг за видами діяльності, то страховими можна назвати такі, що є системою заходів щодо створення страхових грошових фондів, призначених для повного або часткового відшкодування витрат суб`єктам господарювання від непередбачених обставин. Характерною ознакою послуги є одночасне виробництво та споживання.

Треба зазначити, що страхова послуга може набути матеріальних рис, якщо вона буде втілена в офіційний документ – страховий поліс.

Розглянувши всі запропоновані підходи, можна зробити висновок, що у більшості випадків саме комплекс зобов`язань страховика, передумови та обставини виконання цих зобов`язань формують поняття страхового продукту. І лише у разі настання страхового випадку страховий продукт перетворюється в страхову послугу, тобто конкретизується в ній. Момент виникнення страхового продукту співпадає з моментом першого страхового внеску страхувальником або з моментом підписання договору страхування, тоді як страхова послуга виникає та реалізується тільки у разі настання страхового випадку. Якщо ж страховий випадок не відбувся – страхова послуга не зможе реалізуватися. А без реалізації страхових послуг неможливе саме страхування. Виходячи з цього, можна зробити висновок, що поняття “страховий продукт” є значно ширшим, ніж поняття “страхова послуга”. Але все рівно необхідно розробити єдиний підхід для визначення чіткої різниці між ними.

Страхові послуги, здебільшого, реалізуються у такий спосіб:

прямий продаж;

продаж за допомогою посередників.

Прямий продаж здійснюється: в офісі страхової компанії; спеціально найманими працівниками – аквізиторами; за адресами у довідниках; поштовими відправленнями; по мережі Інтернет.

Продаж за допомогою посередників відбувається : через агентів; через брокерів; через інших посередників – банки, туристичні агенції тощо.

В Україні найбільшого поширення набули такі способи реалізації страхових продуктів, як в офісі страхової компанії, за допомогою страхових агентів.

Нещодавно з’явилась нова форма реалізації страхових послуг – через мережу Інтернет. Інтернет – це досить потужне новітнє середовище передачі інформації, розвиток якого призводить до суттєвих змін у всіх галузях підприємницької діяльності, в тому числі й страхуванні. Страхові компанії використовують зазначену інформаційну систему як з точки зору удосконалення діяльності страхової компанії, так і розробки самого сайту. Також створюється сайт- екстранет, орієнтований виключно на клієнтів та партнерів з метою забезпечення здійснення страхових продаж, надання інформації щодо страхових виплат, статистики і таке інше. У використанні Інтернету в страхуванні можна виділити такі основні проблеми:

мала чисельність та низька купівельна спроможність Інтернет-аудиторії;

стереотипи мислення, гіркий досвід з фінансовими аферами;

відсутність законодавчого регламентування механізму електронного підпису та документування, відсутність правових основ електронних страхових полісів;

не всі страхові послуги можна продавати по мережі Інтернет, тому, що є такі підвиди страхування, які вимагають огляду об’єкта страхування (наприклад, автокаско на умовах онлайн тощо).

В цілому, на страховому ринку України системи продажу страхових послуг постійно удосконалюються, застосовуються нові форми та методи.

РОЗДІЛ ІІ

АНАЛІЗ ПРАКТИКИ ФУНКЦІОНУВАННЯ СТРАХОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ

2.1. Виникнення та етапи розвитку страхового ринку України

Становлення України, як самостійної, незалежної та демократичної держави обумовлює створення та розвиток національних ринкових відносин. Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу та Світової організації торгівлі, прийняті Україною міжнародні зобов’язання визначають напрями та умови гармонізованого розвитку фінансового ринку в Україні, особливо його частини – страхового ринку.

Передумовами розвитку страхового ринку України є:

розвиток відносин власності;

побудова та створення ринкових умов господарювання, розвиток конкуренції;

ліквідації державної монополії у страхуванні;

необхідність забезпечення безперервного відтворювального процесу за допомогою відшкодування збитків у разі настання страхової події, тобто створення фактору стабілізації економіки;

можливість акумулювання значних фінансових ресурсів та необхідність їх інвестування в економіку держави тощо.

Страховий ринок України у своєму розвитку історично пройшов певні етапи . Поділ страхового ринку на етапи досить умовний.

Перший етап з 1991 по 1995 роки – це період створення і прийняття перших законодавчих актів із регулювання діяльності на страховому ринку. Розвитку страхових компаній сприяло прийняття Декрету Кабінету Міністрів України «Про внесення змін і доповнень у Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 26 квітня 1993 року № 38-93, що забороняє комерційним банкам діяльність у сфері страхування, та Декрету «Про страхування» від 10.05.1993 року.

Динаміка зростання чисельності страхових організацій в Україні на цей період характеризується такими показниками: 1991 р. – 28, 1992 р. - 171, 1993 р. - 455, 1994 р.- 616, 1995 р. – 655 страхових компаній.

Водночас кількісне зростання страхового ринку в Україні не перейшло на цьому етапі в якість, не були визначені чіткі напрямки розвитку ринку, не було відповідної методологічної бази та кваліфікованих кадрів. Не проводився ефективний державний нагляд і ліцензування (до 1993 року) страхової справи. Незважаючи на те, що в 1993 року було створено державну структуру у сфері регулювання страхового ринку - Укрстрахнагляд, переломного етапу в розвитку страхового ринку, контролі за діяльністю страховиків тощо не відбулося. Більшість страхових компаній була неплатоспроможною.

До 1995 року