удосконалення законодавства та нормативних документів державних органів, які стосуються виплат страхового відшкодування, можливості страхування підприємствами власних працівників за рахунок витрат та неоподаткування коштів фізичних осіб, отриманих ними у вигляді страхового платежу, який сплачується підприємством страховим компаніям; прийняття законів, які б сприяли інвестуванню страховиками вільних коштів у пріоритетні галузі економіки, запроваджували податкові пільги на такі інвестиційні операції та обов’язкове медичне страхування за участю страхових компаній тощо;

напрацювання чіткої політики щодо формування позитивного іміджу страхового ринку в економіці. Власне, ринок є віддзеркаленням тієї ситуації, яка склалась. Тому треба боротися не з наслідками, а з причинами: створити економічно сприятливе середовище для розвитку реального страхування;

прийняття системи фінансових показників страхових компаній, аналіз який давав би можливість визначити майбутні фінансові проблеми страховиків, унеможливлював би порушення ними законодавства, проводив би поточний моніторинг фінансового ринку. Ситуація, яка на сьогодні склалася з аналізом фінансової звітності та термінами її оприлюднення, є неприпустимою;

створення національної системи рейтингування страхових компаній, яка б давала можливість проводити правильну оцінку платоспроможності, ліквідності, стійкості страхових компаній для потенційних страхувальників та інвесторів;

усунення нерозвиненості обов’язкового страхування, без чого не може активно розвиватися ринок добровільного страхування, обмеження конкуренції в деяких секторах ринку страхових послуг і на територіях, зокрема шляхом створення афілійованих і уповноважених страхових організацій;

запобігання необґрунтованому відпливу значних сум страхової премії за кордон через низький рівень капіталізації страхових організацій, невідповідні світовим стандартам вимоги до платоспроможності страхових організацій, а також нерозвиненість національного перестрахувального ринку, що призводять до неможливості страхування значних ризиків без помітної участі іноземних перестрахувальних компаній;

врегулювання діяльності такої важливої категорії учасників страхового ринку, як страхові брокери. Їхні платежі до страхових компаній у загальній структурі платежів станом на 01.01.2004 року становлять менше 5 %. Треба терміново розробити комплекс заходів із підвищення ефективності страхової брокерської діяльності;

усунення розбалансування страхового ринку (надходження платежів зі страхування життя є мізерними, у майновому страхуванні домінує страхування фінансових ризиків тощо), адже поповнення страхових портфелів досить часто відбувається не за рахунок розширення страхового ринку, а за рахунок перерозподілу клієнтів;

підвищення рівня платоспроможності, попиту та страхової культури юридичних осіб на страхові послуги, на що впливають інвестиційний «голод» підприємств, недостатній обсяг обігових коштів, макроекономічна нестабільність тощо.

Отже, найважливішими інструментами якісного перетворення ринку страхування на найближчі роки, є розробка та впровадження стратегії розвитку страхового ринку в Україні на 2005-2010 роки. Вона має визначати такі актуальні питання в галузі страхування:

напрямки удосконалення законодавчої та методологічної бази ринку страхових послуг;

створення ефективного механізму нагляду та контролю Держфінпослуг за ринком і забезпечення розвитку саморегулювання у страховій галузі;

посилення надійності страхового ринку й забезпечення його прозорості, стимулювання капіталізації страхового ринку та створення інвестиційного клімату діяльності страховиків;

підходи до удосконалення структури страхового сектору економіки, активізацію розвитку обов’язкового та добровільного видів страхування;

розвиток довгострокового страхування життя, яке дасть змогу трансформувати заощадження населення в довгострокові інвестиції;

інтеграцію страхового ринку до європейського та світового фінансового простору;

заходи щодо підвищення довіри населення та юридичних осіб до страхових компаній, створення позитивного іміджу страхового ринку серед страхувальників.

Проведені розрахунки за перспективами розвитку страхового ринку в Україні на найближчі 10 років на основі таких показників, як ВВП, реальне та номінальне зростання ВВП, інфляція, страхові платежі, частка страхового ринку у ВВП засвідчують, що протягом цього періоду ринок постійно зростатиме (правда, не такими темпами, як нині), і в 2013 році страхові платежі можуть становити близько 40 млрд.грн. Приріст страхового ринку в цей період становитиме лише близько 9-10% порівняно з попереднім 2012 роком.

На ринку в майбутньому домінуватимуть великі капіталізовані страхові компанії, кількість яких буде в межах 100 підприємств. При цьому більшість із них будуть кептивними. Вони входитимуть до складу фінансово-промислових груп, обслуговуватимуть їхні інтереси та розвиватимуть напрямки страхування, не пов’язані з групою, яку вони представляють. Переважна більшість компаній будуть універсальними і надаватимуть увесь спектр послуг клієнтам на ринку. Великою часткою надходжень у страхових платежах компаній будуть платежі від населення (в середньому 30-50%). Понад 50% ринку припадатиме на автотранспортне страхування та види страхування, пов’язані з транспортом.

ВИСНОВКИ

У роботі наведене теоретичне узагальнення розвитку страхового ринку України, його структурної будови та нове вирішення проблеми формування та подальшого розвитку вітчизняного страхового ринку. Результати дослідження дозволили зробити такі висновки теоретичного та практичного характеру.

Найважливішими економічними категоріями, які є базовими для даного дослідження, визначено „страхування” та „страховий ринок”. Страхування відіграє важливу роль у відтворювальному народногосподарському процесі: саме страхування може значною мірою забезпечувати економічні можливості для безперервного відтворювального процесу в народному господарстві. Для страхового ринку характерні замкнуті перерозподільчі відносини, що існують між його суб’єктами і які пов’язані із солідарним розподілом ризику одного суб’єкту на всіх суб’єктів, залучених до страхування і які є суттєвими, значимими для розвитку ринкової системи в цілому.

Страхування є невід’ємним елементом ринкової економіки, де воно представлено страховим ринком, функції якого досить різноманітні, в т. ч. інвестиційна, інтеграційна, міжнародна тощо. Особливо важливою є інтеграційна функція страхового ринку. Держава є основним визначальним фактором середовища, в якому формується та функціонує страховий ринок, оскільки саме вона визначає правове, організаційне, економічне та соціальне поле, в якому існує ринок страхових послуг.

Сьогоднішній стан нормативно - правової бази страхового ринку України, як про це свідчить проведений аналіз, є доволі складним та таким, що потребує подальшого розвитку. Основним недоліком нормативно – правової бази українського страхового ринку є відсутність системності існуючих законодавчих