Фінансові ресурси.

В процесі розподілу валового внутрішнього продукту у держави, підприємств, організацій формуються доходи і грошові нагромадження, які є основою фінансових ресурсів.

Тобто, фінансові ресурси - це грошові фонди, які створюються в процесі розподілу і використання валового внутрішнього продукту за певний період часу (макрорівень). Також фінансові ресурси визначають як акумульовані підприємством з різних джерел грошові кошти, які надходять в його обіг і призначені для покриття потреб підприємства (мікрорівень).

Джерелом утворення фінансових ресурсів є вироблений валовий внутрішній продукт. Із трансформацією вартості валового внутрішнього продукту у відповідні фонди фінансових ресурсів починається вплив фінансів на процес розширеного відтворення, і вони починають діяти як складова частина економічного механізму.

Загалом, фінансові ресурси являють собою сукупність доходів, надходжень, які перебувають у розпорядженні підприємств, організацій та держави, і спрямовуються на задоволення суспільних потреб з метою розширеного відтворення та зростання матеріального добробуту населення.

Фінансові ресурси держави охоплюють ресурси всіх секторів економіки: державного сектора, підприємницького сектора, а також приватного сектора.

В розпорядженні держави знаходяться ресурси бюджетної системи, централізованих і окремих децентралізованих фондів грошових коштів, а також державних фінансових інституцій (Національного банку, державних кредитних установ тощо).

Джерелами фінансових ресурсів підприємств є статутний капітал, прибуток, амортизаційний фонд, резервний фонд, фонди економічного стимулювання тощо.

Фінансові ресурси поділяють на власні і залучені. До власних фінансових ресурсів відносять грошові кошти, отримані в ході фінансово-господарської діяльності (статутний капітал, прибуток, амортизаційний фонд, інші фонди підприємства). Залучені ресурси - це грошові кошти, отримані в результаті кредитів і займів, і які набувають характеру заборгованості (кредити; фінансові ресурси, залучені шляхом випуску цінних паперів; кредиторська заборгованість).

Актуальним питанням вдосконалення фінансових відносин є питання про встановлення раціонального співвідношення між централізованими і децентралізованими фінансовими ресурсами. Високий рівень централізації податків та інших обов’язкових внесків приводить до зростання фінансових ресурсів державного сектора і зменшення, відповідно, фінансових ресурсів підприємств (див. табл. 1), що негативно відображається на результатах їх діяльності, підриває матеріальну зацікавленість у досягненні кращих показників, а також сприяє відтоку коштів у тіньовий сектор.

Таблиця 1.

Структура фінансових ресурсів у 1994-2000рр.

(%) |

1994 | 1995 | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000

Фінансові ресурси держави, всього | 100 | 100 | 100 | 100 | 100 | 100 | 100

в т.ч.:

бюджетні ресурси |

33,2 |

26,4 |

22,3 |

30,4 |

41,3 |

41,1 |

41,3

фінансові ресурси підприємницьких структур усіх форм власності | 61,2 | 61,9 | 63,4 | 60,6 | 46,2 | 45,0 | 45,2

фінансові ресурси державних цільових фондів | 5,6 | 11,7 | 14,3 | 9,0 | 12,5 | 13,9 | 13,5

Основними напрямами використання фінансових ресурсів, які знаходяться у розпорядженні держави є:

- розвиток народного господарства, структурна його перебудова;

- фінансування закладів соціальної сфери;

- соціальний захист населення;

- зовнішньоекономічна діяльність;

- охорона навколишнього середовища;

- управління;

- оборона країни;

- створення матеріальних та фінансових резервів тощо.

Напрямами використання фінансових ресурсів підприємств є наступні:

- розширене відтворення і розвиток підприємств;

- вирішення соціальних проблем;

- матеріальне стимулювання;

- створення фінансових резервів;

- задоволення інших потреб.

Одним із елементів фінансових ресурсів є фінансові резерви, які являють собою грошові кошти, що свідомо відволікаються з господарського обороту і призначені для використання у випадках збоїв у процесах суспільного відтворення.

Фінансові резерви створюються лише у грошовій формі і їх створення є необхідною умовою нормального розвитку економіки.

Основні методи формування фінансових резервів:

- бюджетний (створення в складі кожного бюджету резервного фонду. У Державному бюджеті України резервний фонд передбачається обов’язково. Рішення щодо необхідності створення резервного фонду місцевого бюджету приймає відповідна рада);

- галузевий (створення резервів на рівні міністерств, галузей, відомств. Утворюються резерви за рахунок відрахувань з прибутку підпорядкованих підприємств і витрачаються на допомогу цим же підприємствам);

- госпрозрахунковий (формування фінансових резервів підприємств, організацій, установ. Найпоширенішими такі резерви є в сільському господарстві. Держава законодавчо встановлює обов’язковий порядок формування резервного фонду для акціонерних товариств у розмірі 25% від величини статутного капіталу);

- страховий (утворення фондів страхових організацій. Страхові фонди створюються за рахунок внесків учасників страхування, і лише ці учасники можуть розраховувати на виплати із страхових фондів).

Одним із видів бюджетних резервів є резервний фонд Державного бюджету України. Його створення, на відміну від місцевих бюджетних резервів, є обов’язковим. Формується він для здійснення непередбачених видатків, що не мають постійного характеру і не могли бути передбаченими при складанні проекту Державного бюджету на відповідний рік. Цей фонд створюється у розмірі до 1% обсягу видатків загального фонду Державного бюджету і входить до складу видатків Державного бюджету.

Порядок використання коштів з резервного фонду бюджету визначається Кабінетом Міністрів України.

Головними напрямками витрачання коштів резервного фонду Державного бюджету України є:

- фінансування витрат, пов’язаних із надзвичайними ситуаціями;

- фінансування робіт по ліквідації наслідків стихійних явищ та аварій;

- непередбачені витрати, пов’язані з введенням нових законів;

- інші заходи, які не могли бути передбаченими під час затвердження Державного бюджету.

Одночасно встановлена вимога, згідно з якою кошти резервного фонду Державного бюджету України не можуть використовуватися на погашення боргів уряду та на збільшення сум по статтях видатків, передбачених у Державному бюджеті.

Кабінет Міністрів України щомісячно звітує перед Верховною Радою про витрачання коштів резервного фонду Державного бюджету.

Одним із видів фінансових резервів є золотий і валютний запаси країни.