Фінансова система України.

Фінансові відносини, що виникають при розподілі і перерозподілі валового внутрішнього продукту є надзвичайно різноманітними, але їх можна поділити за певними ознаками. Цей поділ знаходить своє відображення у побудові фінансової системи.

Фінансова система - це сукупність відокремлених, але взаємопов’язаних між собою сфер фінансових відносин, яким притаманні централізовані або децентралізовані фонди грошових коштів, є відповідний апарат управління та правове забезпечення.

Фінансову систему можна розглядати як за внутрішньою будовою, так і за організаційною структурою.

За внутрішньою будовою фінансова система являє собою сукупність відносно відособлених, але взаємопов’язаних сфер і ланок фінансових відносин, які відображають процеси розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту (рис.1.).

Рис. 1. Склад фінансової системи України.

Кожна сфера та ланка фінансових відносин характеризується особливими рисами і має певне призначення.

Особливістю фінансів комерційних підприємств є те, що вони працюють на засадах комерційного розрахунку, який передбачає отримання прибутку, відшкодування за рахунок власних коштів всіх затрат по основній діяльності, а також по її розширенню і розвитку. Такі підприємства працюють, головним чином, у сфері матеріального виробництва, торгівлі. Але в сучасних умовах переходу до ринку і в сфері нематеріального виробництва деякі організації будують свою діяльність на засадах комерції (лікувальні, видавницькі, навчальні заклади тощо). Комерційні підприємства є основними платниками податків в бюджет, а також внесків в державні цільові фонди.

До некомерційних належать установи, які надають послуги або виконують роботи безкоштовно чи за символічну плату, яка не відшкодовує їхніх затрат. Це - лікарні, школи, дитсадки, музеї, бібліотеки тощо. Тобто, метою діяльності таких установ не є отримання прибутку і, таким чином, платежі в бюджет у них є дуже незначними або взагалі відсутні. Головним джерелом фінансування видатків таких установ є бюджетні кошти, тому ці установи називаються бюджетними.

Громадські організації та доброчинні фонди являють собою добровільні об’єднання громадян за професіями, інтересами, захопленнями. Для фінансів громадських організацій і доброчинних фондів характерною є відсутність комерційної діяльності (а отже і доходів від такої діяльності) та відсутність державного фінансування. Головним джерелом доходів таких організацій є: вступні і членські внески, добровільні і спонсорські пожертвування. Хоча громадські організації не мають права займатися комерційною діяльністю, вони можуть мати у власності комерційні підприємства, які спрямовують їм частину отриманого доходу. Найбільш масовими і популярними серед громадських організацій є: політичні партії, професійні спілки, товариства діячів мистецтв, спортивні товариства тощо.

В сфері державних фінансів центральне місце посідають бюджети, сукупність яких утворює бюджетну систему. До неї входять: Державний бюджет України, бюджет Автономної республіки Крим та місцеві бюджети (обласні, міські, районні, селищні, сільські). Всього в Україні налічується понад 10 тис. бюджетів. За допомогою бюджетів перерозподіляється майже половина валового внутрішнього продукту України. Головним джерелом доходів бюджетів є податки і обов’язкові збори, а також неподаткові надходження (доходи від зовнішньоекономічної діяльності, доходи від конфіскованого майна та контрабанди, штрафи тощо). Використовуються бюджетні кошти на розвиток народного господарства, соціально-культурні заходи, оборону, управління, створення державних резервів.

Державні цільові фонди – це фонди грошових коштів, які мають цільове призначення і знаходяться в розпорядженні центральних та місцевих органів влади. В систему державних цільових фондів України входить біля 20 фондів. Найбільшими з них є: Пенсійний фонд; Фонд соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням; Фонд соціального страхування на випадок безробіття; Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; Державний інноваційний фонд; Фонд соціального захисту інвалідів; Фонд охорони навколишнього природного середовища.

Державний кредит - це сукупність відносин, у яких держава виступає в ролі позичальника коштів, кредитора і гаранта. Існування державного кредиту обумовлене постійним протиріччям між потребами держави і її фінансовими можливостями, хронічною нестачею централізованих фінансових ресурсів і, зокрема, бюджетним дефіцитом. Найважливішими формами державного кредиту є державні позики, грошово-речові лотереї, використання частини вкладів населення в ощадних установах. Існування державного кредиту веде до утворення державного боргу як сукупності зобов’язань держави перед населенням, юридичними особами, іноземними державами і міжнародними організаціями. Таким чином, державний борг є внутрішнім і зовнішнім. У видатковій частині Державного бюджету щорічно передбачаються видатки на обслуговування державного боргу.

Фінанси домогосподарств відображають рівень життя та фінансового забезпечення населення. В соціально орієнтованій ринковій економіці, до якої прямує Україна, стан розвитку та організації фінансів домогосподарств відображає ефективність функціонування фінансової системи в цілому.

Доходи домогосподарств формуються, в основному, із наступних джерел:

заробітна плата працюючих членів;

соціальна допомога та пенсії;

доходи від підсобних господарств і присадибних ділянок;

доходи від власного бізнесу;

дивіденди та відсотки по цінних паперах;

проценти по банківських вкладах тощо.

Основну частку видатків домогосподарств в Україні становлять видатки на житло, харчування, одяг та речі побутового вжитку, що свідчить про низький рівень життя. Обмеженість фінансових ресурсів домогосподарств не дає змогу реалізувати соціально-культурні потреби кожної людини, одержати якісне медичне обслуговування тощо.

До організаційного складу фінансової системи входять:

1) органи управління:

- Міністерство фінансів;

- Державна податкова служба;

- Державна контрольно-ревізійна служба;

- Державне казначейство;

- Пенсійний фонд;

- Рахункова палата Верховної Ради України;

- Аудиторська палата;

- Комітет з нагляду за страховою діяльністю.

2) фінансові інститути:

- Національний банк;

- комерційні банки;

- небанківські кредитні установи;

- страхові компанії;

- міжбанківська валютна біржа;

- фондова біржа;

- фінансові посередники на ринку цінних паперів.

Принципами побудови фінансової системи є:

- принцип єдності, який передбачає здійснення єдиної економічної і фінансової політики;

- принцип функціонального призначення ланок, який виражається в тому, що в кожній з них вирішуються свої завдання специфічними методами, існують відповідні фонди грошових коштів