Фінансовий контроль.
Фінансовий контроль відображає практичну реалізацію притаманної фінансам контрольної функції.
Фінансовий контроль - це цілеспрямована діяльність уповноважених органів по забезпеченню виконання господарськими суб’єктами встановлених форм і методів реалізації фінансових відносин, аналізу їх ефективності і розробці пропозицій по їх вдосконаленню.
Фінансовий контроль являє собою контроль з боку держави за процесом створення і руху фінансових ресурсів усіх ланок фінансової системи.
Сферою діяльності фінансового контролю є процес формування, розподілу і використання фондів грошових коштів.
Принципи фінансового контролю:
- незалежність (виключення матеріальної чи моральної зацікавленості перевіряючого);
- гласність (результати перевірок публікуються для широкого відома);
- превентивність (попереджувальний характер фінансового контролю);
- дієвість (за результатами контрольної перевірки завжди приймаються певні міри);
- регулярність (контроль проводиться з певною періодичністю);
- об’єктивність (контроль проводиться згідно з вимогами діючого законодавства);
- всеохоплюючий характер (по можливості фінансовий контроль повинен охоплювати всі сторони фінансово-господарської діяльності).
Фінансовий контроль проводиться на макро- та мікрорівнях.
Об’єктом фінансового контролю на макрорівні є державні фінанси. Суб’єктами фінансового контролю є державні органи влади і управління.
Фінансовий контроль на мікрорівні - це контроль на рівні суб’єктів господарювання всіх форм власності. Об’єктом контролю на цьому рівні є фінансово-господарська діяльність підприємств, організацій і установ. Предметом контролю є фінансові показники (прибуток, собівартість, податки, відрахування). Фінансовий контроль на даному рівні здійснюється економічними службами підприємства, окремими його спеціалістами. Для цих цілей залучаються також незалежні аудиторські організації.
В перехідний період від адміністративних до ринкових форм управління фінансовий контроль був значно послаблений. Була зроблена ставка на те, що в умовах ринку економічні важелі стануть найкращими контролерами. Зараз цілком очевидним є те, що така позиція була помилковою.
Схематично класифікацію фінансового контролю можна зобразити наступним чином (рис. 3):
Рис. 3. Класифікація фінансового контролю.
В залежності від суб’єктів, що здійснюють фінансовий контроль, розрізняють наступні його види.
Державний фінансовий контроль проводять органи державної влади і управління. Державний фінансовий контроль поділяється на загальнодержавний і відомчий.
Загальнодержавний контроль здійснюють Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів, Державна податкова адміністрація, Державна контрольно-ревізійна служба, Державна митна служба, місцеві державні адміністрації та інші структури. Від того, як організовано загальнодержавний контроль в країні, залежать шляхи економічного розвитку суспільства, рівень добробуту населення, масштаби тіньової економіки тощо.
Відомчий фінансовий контроль застосовується тільки по відношенню до підвідомчих підприємств і організацій та проводиться контрольно-ревізійними підрозділами міністерств і відомств. В останні роки в зв’язку з ліквідацією великої кількості міністерств, виникненням нових форм власності, масштаби відомчого фінансового контролю значно скоротилися.
Громадський фінансовий контроль при адміністративно-командній системі був наймасовішим видом фінансового контролю. Його здійснювали партійні органи і комітет громадського контролю (більше 10 млн. чол.). Реально громадський контроль не виконував своїх функцій через непрофесійність та незацікавленість виконавців. Зараз цей вид контролю в Україні здійснюють:
громадські організації (партії, рухи, профспілки, що стежать за виконанням умов трудового договору);
засоби масової інформації;
окремі фахівці (фізичні особи) на основі добровільності та без жодних матеріальних відшкодувань.
Аудит - відносно новий для України вид фінансового контролю. Це незалежний зовнішній фінансовий контроль, заснований на комерційних засадах. Поява і розвиток аудиту в Україні обумовлені:
- відмиранням неефективного відомчого контролю;
- наявністю підприємств нових форм власності, для яких немає поняття “вищестояща організація”, яка б здійснювала контроль за їхньою діяльністю;
- неможливістю загальнодержавними органами фінансового контролю охопити регулярними і глибокими перевірками всі суб’єкти господарювання (що і покладається на аудиторські фірми).
В залежності від часу проведення виділяють наступні форми фінансового контролю:
- попередній, що проводиться до здійснення фінансових операцій (наприклад, бухгалтерія підприємства перед тим, як виписати документи на витрачання коштів, перевіряє доцільність витрат, їх відповідність потребам згідно норм);
- поточний, що проводиться в процесі здійснення фінансових операцій (наприклад, перерахування податків, здійснення виплат);
- наступний, що проводиться після закінчення певних періодів (по підсумках місяця, кварталу, року).
Основним методом проведення попереднього і поточного контролю є візуальні перевірки, що не оформляються ні актами, ні довідками. Вся справа зводиться до розпорядження, наказу в письмовій чи усній формі про недопущення чи призупинення незаконної фінансово-господарської операції. А за результатами наступного фінансового контролю складаються акти чи довідки.
Методи фінансового контролю - це конкретні прийоми проведення фінансового контролю. Вони поділяються на:
- натуральні, коли контроль проходить не по документах, а перевіряється наявність товарно-матеріальних цінностей (інвентаризація, лабораторний аналіз, контрольний замір, контрольний запуск сировини у виробництво, перевірка фактично виконаних робіт тощо);
- документальні, коли контроль проходить по документах (ревізії і перевірки).
При документальній перевірці спочатку здійснюється формальна перевірка - наявність реквізитів, підписів, печаток, відсутність виправлень, підчисток. Потім документи вивчають хронологічним або систематизованим методом.
Хронологічний метод - це вивчення документів без їх попередньої класифікації в тій послідовності, в якій відбувалися операції. Даний метод важко застосовувати на великих об’єктах, оскільки він не дозволяє охопити всі фінансово-господарські операції. Тому, здійснюючи ревізію на таких об’єктах, документи вивчають за певною системою, тобто по окремих операціях. Такий метод вивчення документів називається систематизованим.
Ревізія - це метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи чи організації на предмет дотримання законодавства з фінансових питань, достовірності обліку і звітності; а також це є спосіб документального викриття недостач, витрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, спосіб попередження фінансових зловживань.
За результатами ревізії складається акт. Від юридично грамотно складеного акту в значній мірі залежить результативність ревізії. Адже акт - це не просто перелік допущених порушень, а документ, який повинен послужити основою для правильних висновків щодо наступної діяльності підприємства.
Види ревізій:
- планові і позапланові;
- повні і часткові (перевіряються всі або окремі