Фінанси підприємств.

У фінансовій системі країни визначне місце займають фінанси підприємств, організацій, установ, і, в першу чергу, підприємств, які діють на засадах комерційного розрахунку.

Комерційний розрахунок знаходиться у тісному зв’язку з підприємництвом, яке діюче законодавство України визначає як самостійну, ініціативну, систематичну, здійснювану на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку.

Суб’єктами підприємницької діяльності виступають юридичні та фізичні особи. Але тут є певні обмеження. Скажімо, підприємницькою діяльністю не мають права займатися: військовослужбовці, службові особи органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного арбітражу, державного нотаріату, а також органів державної влади і управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств. Також не можуть бути зареєстровані як підприємці особи, які мають непогашену судимість за корисливі злочини.

Найважливішими принципами підприємницької діяльності є наступні:

- вільний вибір діяльності;

- залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних і фізичних осіб;

- самостійне формування програми діяльності та вибір постачальників і споживачів виробленої продукції, встановлення цін відповідно до законодавства;

- вільний найм працівників;

- вільне залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних ресурсів, використання яких не заборонене законодавством;

- вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, установлених законодавством.

Державне регулювання підприємницької діяльності в умовах ринку здійснюється через:

1/ податкову та фінансово-кредитну політику, включаючи встановлення:

- ставок податків і податкових пільг,

- відсотків по державних кредитах,

- цін і правил ціноутворення,

- цільових дотацій,

- валютного курсу,

- розмірів економічних санкцій,

- введення спрощеної системи оподаткування;

2/ науково-технічні, економічні і соціальні державні та регіональні програми підтримки підприємництва, зокрема через Український фонд підтримки підприємництва, Український державний фонд підтримки селянських (фермерських) господарств, Державний інноваційний фонд та 44 регіональні фонди;

3/ договори на виконання робіт і поставок для держзамовлення.

На певні види підприємницької діяльності встановлена державна монополія (це, зокрема, виготовлення зброї і вибухових речовин, виробництво і реалізація наркотичних виробів, охорона об’єктів державної власності).

В Україні також здійснюється ліцензування окремих видів підприємницької діяльності (ліцензія - “дозвіл”). Ліцензується в Україні біля ста видів діяльності.

Суб’єкти підприємницької діяльності працюють на засадах комерційного розрахунку, який передбачає :

- отримання максимального прибутку при мінімальних затратах;

- повну самостійність суб’єктів господарювання;

- невтручання держави у внутрішні справи підприємств;

- реальну відповідальність за результати роботи, своєчасне виконання зобов’язань, сплату податків.

Комерційний розрахунок передбачає наявність таких понять як самоокупність і самофінансування.

Самоокупність - це принцип господарювання, згідно якого підприємство за рахунок доходів від реалізації відшкодовує затрати, пов’язані з основною діяльністю. Найнижча межа самоокупності - беззбитковість, тобто ситуація, коли доходи дорівнюють видаткам і прибутку немає.

Самофінансування включає самоокупність, і, крім того, підприємство за рахунок своїх доходів має можливість здійснювати матеріальне стимулювання працюючих, вирішувати питання соціального розвитку і, головне, здійснювати розширене відтворення та розвиток підприємства.

В Україну повноправно прийшла категорія “малого бізнесу”. Головним критерієм при віднесенні підприємств до сфери малого бізнесу є кількість працюючих на підприємстві, зокрема:

- у промисловості і будівництві - до 200 чол.

- в інших галузях виробничої сфери - до 50 чол.

- в науці - до 100 чол.

- в галузях соціальної сфери - до 25 чол.

- в роздрібній торгівлі - до 15 чол.

У державах з розвинутою ринковою економікою підприємствами малого бізнесу виробляється понад 50 % валового внутрішнього продукту (в Німеччині - 64%, Великій Британії - 58%, США - 51%). В Росії ця частка становить 10%, в Україні - лише 7%.

На 1000 осіб населення Франції налічується 35 малих і середніх підприємств, Німеччини - 37, Великої Британії - 46, в Україні - лише 4.

Розподіл малих підприємств за галузями економіки України є вкрай нерівномірним. Близько 50 відсотків їх припадає на торгівлю і громадське харчування, 14% - на промисловість, 10% - на будівництво і тільки 2% - на сільське господарство.

Найперспективнішою у малому бізнесі України є приватна форма власності. Всі інші форми власності є поки що збитковими.

На жаль, малий бізнес не набув належного розвитку в Україні і не має вирішального впливу на стан національної економіки.

Основною організаційною ланкою в економіці держави є підприємство, яке являє собою самостійний господарюючий статутний суб’єкт, що має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу). Підприємство має самостійний баланс, розрахункові (поточні) та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, а також знак для товарів та послуг.

Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб. Воно здійснює будь-які види господарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України і відповідають цілям, передбаченим статутом підприємства. В Україні можуть діяти підприємства таких видів:

приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи;

колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу;

господарське товариство;

підприємство, яке засноване на власності об’єднання громадян;

комунальне підприємство, засноване на власності відповідної територіальної громади;

державне підприємство, засноване на державній власності.

В умовах ринкової економіки підприємства і організації для реалізації значних фінансових проектів об’єднуються, якщо це не заперечує антимонопольному законодавству, у промислові, промислово-фінансові та інші групи.

Згідно із Законом України “Про підприємства в Україні”, підприємства можуть об’єднуватися в асоціації, корпорації, консорціуми та концерни.

Асоціація – договірне об’єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатися у виробничу і комерційну діяльність будь-кого із учасників.

Корпорація – договірне об’єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників.

Консорціум – тимчасове статутне об’єднання промислового і банківського капіталу