Концерн – статутне об’єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі фінансової залежності від одного або групи підприємств.

Своєрідним об’єднанням підприємств є промислово-фінансова група. Промислово-фінансова група – це об’єднання, до якого можуть входити промислові підприємства, підприємства інших галузей економіки, банки, наукові і проектні установи та організації усіх форм власності, що мають на меті отримання прибутку, і яке створюється за рішенням Кабінету Міністрів України.

Характерними ознаками для всіх п’яти груп об’єднань підприємств є:

Тим не менше, при створенні господарських об’єднань підприємств - корпорацій, консорціумів, і особливо, концернів – слід враховувати, що кожній із груп притаманні особливості щодо представництва засновників, фінансової та адміністративної залежності підприємств - членів статутних об’єднань.

У ринковій економіці основною формою господарювання є господарські товариства. Ними визнаються підприємства, організації, установи, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об’єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою отримання прибутку. Товариства є юридичними особами і можуть займатися будь-якою підприємницькою діяльністю, що не суперечить законодавству України.

До господарських товариств належать акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Серед господарських товариств чільне місце належить акціонерному товариству, тобто товариству, що має статутний капітал, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства. Акціонери відповідають за зобов’язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій.

До акціонерних товариств належать: відкрите акціонерне товариство, акції якого можуть розповсюджуватись шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах; і закрите акціонерне товариство, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки і купуватися та продаватися на біржі.

Право власності на інвестований у товариство капітал в його майново-грошовому вираженні цілком і повністю належить акціонерному товариству як юридичній особі. Акціонери, за винятком випадків реорганізації або ліквідації товариства, не можуть вимагати від нього повернення вкладених ними сум.

Повернення вкладеного капіталу є можливим лише за умови продажу власних акцій.

У розвинутих країнах, не зважаючи на те, що акціонерні компанії становлять лише 10-15% загальної кількості підприємств, їм належить більше 80% вартості активів, продажу та обсягу прибутку.

В Україні значного поширення також набули товариства з обмеженою відповідальністю, тобто товариства, що мають статутний капітал, розподілений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Характерним для них є те, що учасники товариства несуть відповідальність у межах своїх вкладів.

Товариству з обмеженою відповідальністю законом не дозволяється випускати облігації та оголошувати відкриту підписку на частки в статутному капіталі товариства.

Остання обставина суттєво обмежує їх фінансові і, відповідно, виробничі можливості. З цієї точки зору такі товариства перебувають у менш вигідних умовах порівняно з акціонерними товариствами.

Товариством з додатковою відповідальністю визнається товариство, статутний капітал якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів. Учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками до статутного капіталу, а при недостатності цих сум – додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника. Граничний розмір відповідальності учасника передбачається установчими документами.

Повне товариство – це товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства усім майном. Ведення справ повного товариства здійснюється за загальною згодою усіх учасників.

Командитним товариством визнається товариство, в якому разом з одним або більше учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном, є один або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства (вкладників). Якщо у командитному товаристві беруть участь двоє або більше учасників з повною відповідальністю, то вони несуть солідарну відповідальність за боргами товариства. Управління справами командитного товариства здійснюється тільки учасниками з повною відповідальністю.

Матеріальною базою функціонування підприємства і здійснення ним виробничої та інших видів діяльності є майно підприємства (рис. 4).

Рис. 4. Основні складові майна підприємства.

Джерелами формування майна підприємства є: грошові та матеріальні внески засновника, а також внески у нематеріальній формі (об’єкти права інтелектуальної власності та ін.); доходи, отримані від реалізації продукції, та з інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів (управління корпоративними правами, операцій з цінними паперами); кредити банків та інших кредиторів; надходження майна інших підприємств, організацій; безоплатні або благодійні внески, пожертвування підприємств та громадян; інші джерела, не заборонені чинним законодавством України.

Першочергове формування майна починається в момент створення підприємства, тобто при формуванні статутного капіталу. Статутний капітал являє собою сукупність вкладів (в грошовому виразі) учасників або власників у майно при створенні підприємства для забезпечення його діяльності в розмірах, визначених установчими документами.

Внески у статутний капітал можуть бути зроблені в будь-якій формі, але завжди вони повинні мати вартісну оцінку. Такі внески можуть бути здійснені у вигляді будинків, споруд, транспортних засобів, предметів праці, цінних паперів, прав на користування природними ресурсами, прав інтелектуальної власності, грошових коштів. Тобто, внески можуть здійснюватися у формі матеріальних і нематеріальних активів.

Нематеріальний актив – це немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікованим та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу) для виробництва, торгівлі в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам. Іншими словами, нематеріальними активами є активи, що не мають фізичної