Оборотні активи підприємств.
Для виробничої діяльності підприємства, крім основних засобів, необхідні також предмети праці і грошові кошти, які охоплюються поняттям “оборотні активи”. В економічній літературі існують різні підходи до визначення сутності оборотних активів.
Оборотні активи – це грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом 12 місяців з дати Балансу.
Оборотні активи - це грошові ресурси, які вкладено в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервного виробництва та реалізації виготовленої продукції.
Оборотні активи - це активи, які протягом одного виробничого циклу або календарного року можуть бути перетворені на грошові засоби.
Оборотним активам властиві 3 стадії кругообігу: грошова, виробнича і товарна.
На першій стадії здійснюється придбання необхідних виробничих запасів.
На другій стадії в процесі виробництва створюється готова продукція.
На третій стадії – стадії реалізації – товарна форма знову перетворюється в грошову, яка одночасно і є початковою стадією наступного обороту активів.
Кругообіг оборотних активів відбувається за схемою:
Г - Т...В...Т? - Г?.
При цьому, мета функціонування оборотних активів буде досягнута лише тоді, коли буде виконуватися рівність Г?=Г+ДГ, тобто коли відбудеться приріст грошей в порівнянні з авансованою сумою.
До складу оборотних активів входять:
сировина;
основні матеріали;
покупні напівфабрикати;
оборотні допоміжні матеріали;
виробничі паливо;
фонди тара; нормовані
запасні частини;
малоцінні та швидкозношувані предмети;
незавершене виробництво;
витрати майбутніх періодів;
готова продукція на складі;
фонди готова продукція відвантажена;
обігу грошові кошти та їх еквіваленти
в національній валюті; ненормовані
грошові кошти та їх еквіваленти в
іноземній валюті.
На відміну від основних засобів, оборотні активи споживаються в одному виробничому циклі, і їхня вартість повністю переноситься на виготовлений продукт. При цьому одна частина оборотних активів в речовій формі входить у створюваний продукт і набирає товарної форми (сировина, матеріали), а інша частина також повністю споживається в процесі виробництва, проте в речовій формі в продукт праці не входить (паливо).
Структура оборотних активів - це питома вага окремих статей в загальній сумі оборотних активів. Структура оборотних активів має значні коливання в окремих галузях економіки. Вона залежить від складу витрат на виробництво, умов реалізації продукції, проведення розрахунків тощо.
Скажімо, у вугільній промисловості значну питому вагу займають витрати майбутніх періодів. Це пояснюється відносно великими підготовчими витратами, що передують видобутку корисних копалин (планування майбутніх розробок, розкривні роботи, облаштування шахт тощо).
Легка і харчова промисловість характеризується значною матеріаломісткістю продукції. Отже, тут значною є питома вага оборотних активів у запасах сировини і матеріалів.
Машинобудування та металообробка характеризуються трудомісткістю, складністю виробничих процесів, тривалістю виготовлення продукції. Тому тут високою є питома вага незавершеного виробництва.
У нафтохімічній промисловості вагомою є частка оборотних коштів, вкладених у відвантажені товари. Це пояснюється тим, що технологічно процеси у цій галузі є нетривалими і значна частина виготовленого продукту знаходиться на шляху до споживача.
А в цілому по народному господарству в структурі оборотних коштів українських підприємств значну частку займає дебіторська заборгованість. Тому підприємствам потрібно намагатися укладати угоди з покупцями продукції на умовах попередньої оплати або оплати за фактом поставки, а також ширше використовувати такий вид фінансових послуг як факторингові операції.
Усі оборотні активи класифікуються наступним чином:
1/ за функціональним призначенням:
- оборотні виробничі фонди (активи, які приймають безпосередню участь у процесі виробництва);
- фонди обігу (активи, які залучаються до сфери обігу і безпосередньої участі у виробничому процесі не приймають).
2/ за принципом організації:
- нормовані (для яких здійснюється розрахунок нормативу, тобто мінімальної потреби в оборотних активах, необхідних для безперебійного функціонування підприємства);
- ненормовані (для яких розрахунок нормативу не здійснюється).
3/ за джерелами формування:
- власні (частина статутного капіталу, спрямована на формування оборотних активів);
- прирівняні до власних (стійкі пасиви, нерозподілена частина прибутку). Ці активи за своєю природою є власними, але призначені для інших цілей і тому для формування оборотних активів можуть використовуватися лише тимчасово;
- залучені (банківські позики, кредиторська заборгованість).
4/ щодо ступеня ліквідності та ризику вкладення:
- високоліквідні (грошові кошти, ринкові цінні папери);
- середньоліквідні (товари відвантажені, дебіторська заборгованість);
- низьколіквідні (виробничі запаси, готова продукція не відвантажена, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів).
Ефективність використання оборотних активів можна аналізувати за допомогою таких показників:
1/ коефіцієнт обороту, який показує, скільки кругооборотів здійснили оборотні активи за рік і визначається за формулою:
Ко=ТП : ОК,
де ТП - товарна продукція за рік;
ОК - середньорічні залишки оборотних активів.
2/ оборотність оборотних активів, який показує тривалість одного обороту в днях:
О=360 : Ко=360 х ОК : ТП.
Розмір оборотних активів має відповідати потребам і можливостям підприємства зі створення і реалізації продукції.
Визначення потреби в оборотних активах здійснюється через їх нормування. Нормування - це розрахунок мінімальної потреби в оборотних активах, необхідних для забезпечення безперебійної роботи підприємства. Причому норми відображають запаси матеріальних цінностей в днях, а нормативи - грошову оцінку створених запасів.
На розмір нормативу (потреби в оборотних активах) впливають:
- обсяги виробництва;
- галузь економіки;
- тривалість виробничого циклу;
- умови реалізації продукції, постачання, форми розрахунків;
- сезонність виробництва тощо.
Норматив виробничих запасів визначається шляхом множення одноденних витрат матеріальних цінностей за цінами придбання на норму запасу в днях.
Важливим при цьому є встановлення оптимальної норми запасу в днях, яка залежить від частоти поступлень матеріальних цінностей, часу на транспортування та підготовку їх до виробництва. Тому для розрахунку норми запасу в днях прийнято визначати такі її складові:
- поточний запас - час знаходження матеріальних цінностей на складах. Він встановлюється у розмірі 50% від середньозваженого інтервалу між