Оборотні активи підприємств.

Для виробничої діяльності підприємства, крім основних засобів, необхідні також предмети праці і грошові кошти, які охоплюються поняттям “оборотні активи”. В економічній літературі існують різні підходи до визначення сутності оборотних активів.

Оборотні активи – це грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом 12 місяців з дати Балансу.

Оборотні активи - це грошові ресурси, які вкладено в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервного виробництва та реалізації виготовленої продукції.

Оборотні активи - це активи, які протягом одного виробничого циклу або календарного року можуть бути перетворені на грошові засоби.

Оборотним активам властиві 3 стадії кругообігу: грошова, виробнича і товарна.

На першій стадії здійснюється придбання необхідних виробничих запасів.

На другій стадії в процесі виробництва створюється готова продукція.

На третій стадії – стадії реалізації – товарна форма знову перетворюється в грошову, яка одночасно і є початковою стадією наступного обороту активів.

Кругообіг оборотних активів відбувається за схемою:

Г - Т...В...Т? - Г?.

При цьому, мета функціонування оборотних активів буде досягнута лише тоді, коли буде виконуватися рівність Г?=Г+ДГ, тобто коли відбудеться приріст грошей в порівнянні з авансованою сумою.

До складу оборотних активів входять:

сировина;

основні матеріали;

покупні напівфабрикати;

оборотні допоміжні матеріали;

виробничі паливо;

фонди тара; нормовані

запасні частини;

малоцінні та швидкозношувані предмети;

незавершене виробництво;

витрати майбутніх періодів;

готова продукція на складі;

фонди готова продукція відвантажена;

обігу грошові кошти та їх еквіваленти

в національній валюті; ненормовані

грошові кошти та їх еквіваленти в

іноземній валюті.

На відміну від основних засобів, оборотні активи споживаються в одному виробничому циклі, і їхня вартість повністю переноситься на виготовлений продукт. При цьому одна частина оборотних активів в речовій формі входить у створюваний продукт і набирає товарної форми (сировина, матеріали), а інша частина також повністю споживається в процесі виробництва, проте в речовій формі в продукт праці не входить (паливо).

Структура оборотних активів - це питома вага окремих статей в загальній сумі оборотних активів. Структура оборотних активів має значні коливання в окремих галузях економіки. Вона залежить від складу витрат на виробництво, умов реалізації продукції, проведення розрахунків тощо.

Скажімо, у вугільній промисловості значну питому вагу займають витрати майбутніх періодів. Це пояснюється відносно великими підготовчими витратами, що передують видобутку корисних копалин (планування майбутніх розробок, розкривні роботи, облаштування шахт тощо).

Легка і харчова промисловість характеризується значною матеріаломісткістю продукції. Отже, тут значною є питома вага оборотних активів у запасах сировини і матеріалів.

Машинобудування та металообробка характеризуються трудомісткістю, складністю виробничих процесів, тривалістю виготовлення продукції. Тому тут високою є питома вага незавершеного виробництва.

У нафтохімічній промисловості вагомою є частка оборотних коштів, вкладених у відвантажені товари. Це пояснюється тим, що технологічно процеси у цій галузі є нетривалими і значна частина виготовленого продукту знаходиться на шляху до споживача.

А в цілому по народному господарству в структурі оборотних коштів українських підприємств значну частку займає дебіторська заборгованість. Тому підприємствам потрібно намагатися укладати угоди з покупцями продукції на умовах попередньої оплати або оплати за фактом поставки, а також ширше використовувати такий вид фінансових послуг як факторингові операції.

Усі оборотні активи класифікуються наступним чином:

1/ за функціональним призначенням:

- оборотні виробничі фонди (активи, які приймають безпосередню участь у процесі виробництва);

- фонди обігу (активи, які залучаються до сфери обігу і безпосередньої участі у виробничому процесі не приймають).

2/ за принципом організації:

- нормовані (для яких здійснюється розрахунок нормативу, тобто мінімальної потреби в оборотних активах, необхідних для безперебійного функціонування підприємства);

- ненормовані (для яких розрахунок нормативу не здійснюється).

3/ за джерелами формування:

- власні (частина статутного капіталу, спрямована на формування оборотних активів);

- прирівняні до власних (стійкі пасиви, нерозподілена частина прибутку). Ці активи за своєю природою є власними, але призначені для інших цілей і тому для формування оборотних активів можуть використовуватися лише тимчасово;

- залучені (банківські позики, кредиторська заборгованість).

4/ щодо ступеня ліквідності та ризику вкладення:

- високоліквідні (грошові кошти, ринкові цінні папери);

- середньоліквідні (товари відвантажені, дебіторська заборгованість);

- низьколіквідні (виробничі запаси, готова продукція не відвантажена, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів).

Ефективність використання оборотних активів можна аналізувати за допомогою таких показників:

1/ коефіцієнт обороту, який показує, скільки кругооборотів здійснили оборотні активи за рік і визначається за формулою:

Ко=ТП : ОК,

де ТП - товарна продукція за рік;

ОК - середньорічні залишки оборотних активів.

2/ оборотність оборотних активів, який показує тривалість одного обороту в днях:

О=360 : Ко=360 х ОК : ТП.

Розмір оборотних активів має відповідати потребам і можливостям підприємства зі створення і реалізації продукції.

Визначення потреби в оборотних активах здійснюється через їх нормування. Нормування - це розрахунок мінімальної потреби в оборотних активах, необхідних для забезпечення безперебійної роботи підприємства. Причому норми відображають запаси матеріальних цінностей в днях, а нормативи - грошову оцінку створених запасів.

На розмір нормативу (потреби в оборотних активах) впливають:

- обсяги виробництва;

- галузь економіки;

- тривалість виробничого циклу;

- умови реалізації продукції, постачання, форми розрахунків;

- сезонність виробництва тощо.

Норматив виробничих запасів визначається шляхом множення одноденних витрат матеріальних цінностей за цінами придбання на норму запасу в днях.

Важливим при цьому є встановлення оптимальної норми запасу в днях, яка залежить від частоти поступлень матеріальних цінностей, часу на транспортування та підготовку їх до виробництва. Тому для розрахунку норми запасу в днях прийнято визначати такі її складові:

- поточний запас - час знаходження матеріальних цінностей на складах. Він встановлюється у розмірі 50% від середньозваженого інтервалу між