Доходи і видатки підприємств.

В процесі фінансово-господарської діяльності суб’єкти підприємництва отримують різноманітні доходи, які об’єднують у 3 групи:

1/ виручка від реалізації продукції, виконання робіт та надання послуг;

2/ виручка від іншої реалізації (продукції підсобного господарства, зайвих товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів);

3/ позареалізаційні доходи (отримані штрафи, доходи від цінних паперів, від здачі майна в оренду, частина прибутку від створених спільних підприємств, доходи від покладених на депозит коштів, від валютних операцій тощо).

Тобто, доходи – це є збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Грошові надходження підприємств відіграють значну роль у процесі кругообігу коштів. Відшкодовуючи авансовані у виробництво вкладення, вони створюють економічні умови для нового циклу виробництва і реалізації продукції та розширення власного господарства.

Понад 90% всіх доходів підприємства складає виручка від реалізації, яка являє собою кошти, що надійшли за реалізовану підприємством продукцію, виконані роботи, надані послуги.

Виручка від реалізації визначається шляхом множення обсягу реалізації на ціну одиниці виробу.

На розмір виручки можуть впливати наступні фактори:

- обсяг реалізації продукції;

- асортимент виробів;

- стан платіжної дисципліни;

- форми розрахунків;

- рівень цін тощо.

Реалізація продукції є свідченням того, що вона за споживчими властивостями, якістю та асортиментом відповідає суспільному попиту і потребам покупців.

У світовій практиці використовується два основних методи визначення моменту реалізації продукції:

1/ коли продукцію відвантажено споживачу, тобто коли відбулася передача права власності;

2/ коли одержано кошти на рахунок постачальника за реалізовану продукцію.

Реалізація продукції завжди передбачає зміну форми вартості (“товар-гроші”). Тому бартер або прямий товарообмін (“товар-товар”) не можна вважати реалізацією продукції. За бартерного обміну товарів не відбувається руху коштів, нема надходжень виручки від реалізації, тобто не відбувається зміна форми вартості.

На жаль, у зв’язку з недостатнім розвитком ринкових відносин в Україні був період, коли бартерні операції включалися у звітність з реалізації продукції, що певною мірою викривляло реальний стан справ в економіці.

В процесі господарської та інших видів діяльності у підприємств виникають і певні витрати, які можна згрупувати наступним чином:

1/ поточні витрати - це витрати, пов’язані з основною діяльністю підприємства по випуску продукції, виконанню робіт, наданню послуг. Їх ще називають собівартістю продукції;

2/ капітальні витрати - це витрати по розширеному відтворенню на підприємстві. Джерелом їх фінансування є прибуток підприємства і частково амортизаційний фонд;

3/ фінансові витрати - це витрати, пов’язані з інвестуванням вільних коштів у цінні папери, на депозити, у статутні капітали змішаних або спільних підприємств. Джерелом фінансування цих витрат є прибуток підприємства.

Таким чином, витрати – це є зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його влучення або розподілу власниками).

Найбільшу питому вагу у витратах підприємств займають витрати, що виникають у зв’язку з його основною діяльністю, тобто собівартість продукції.

Собівартість продукції - це грошовий вираз всіх витрат, пов’язаних з використанням у процесі виробництва і реалізації продукції матеріальних, трудових, природних та інших ресурсів, а також включає в себе обов’язкові збори і податки згідно діючого законодавства.

За економічною ознакою собівартість включає в себе такі витрати:

1/ матеріальні витрати, пов’язані з підготовкою та освоєнням виробництва продукції:

- сировина і матеріали;

- куповані комплектуючі вироби і напівфабрикати;

- паливо;

- запасні частини;

- тара;

- придбана енергія усіх видів.

2/ витрати на оплату праці:

- основна і додаткова заробітна плата (в тому числі премії, відпустки);

- виплати, передбачені законодавством про працю (компенсаційні і гарантійні, пов’язані з індексацією заробітної плати);

- витрати, пов’язані з підготовкою і перепідготовкою кадрів.

3/ відрахування на соціальні заходи:

- на обов’язкове соціальне страхування;

- на обов’язкове пенсійне страхування.

4/ амортизація основних засобів і нематеріальних активів.

5/ інші витрати:

- витрати, пов’язані з управлінням виробництвом;

- витрати на перевезення працівників до місця роботи і назад;

- витрати по обов’язковому страхуванню майна і окремих категорій працівників;

- витрати на сплату процентів по кредитах та оплату послуг комерційних банків;

- витрати, пов’язані з емісією цінних паперів;

- витрати на реалізацію продукції (відшкодування складських, пакувальних, транспортних і страхових витрат, оплата експортного мита і митних зборів, реклама);

- податки, передбачені законодавством;

- орендна плата тощо.

Держава встановлює перелік певних видів витрат, які в обов’язковому порядку відносять на собівартість продукції.