Зменшення статутного капіталу допускається тільки зі згоди кредиторів і проводиться методами:

1. Зменшення номінальної вартості акцій.

2. Зменшенням кількості акцій шляхом викупу частини акцій у їхніх власників з метою анулювання цих акцій.

Законодавством встановлено, що підприємство повинно покрити збитки акціонерів, пов’язані із зменшенням статутного капіталу. Проте дуже часто найбільші акціонери, власники контрольних пакетів передають свої акції для анулювання безкоштовно, що є їхнім внеском у фінансування санації. Зменшення статутного капіталу певною мірою підвищує платоспроможність підприємства.

Однак, як правило, досить часто при санації необхідним є залучення і зовнішніх джерел, таких як кредитні ресурси банків та капітал інвесторів, які можна залучити за допомогою збільшення статутного капіталу. Залучення коштів інвесторів через збільшення статутного капіталу є більш вигідним для підприємства в порівнянні з кредитами, тому що для залучення таких коштів не потрібні ні застава майна, ні гарантії третіх осіб. Крім того, ресурси, вкладені у статутний капітал підприємства, залишаються в його розпорядженні тривалий час.

Акціонерні товариства мають право збільшувати статутний капітал, якщо всі раніше випущені акції повністю оплачені за вартістю, не нижчою за номінальну. Збільшення статутного капіталу здійснюється такими методами:

1. Випуском нових акцій.

2. Збільшенням номінальної вартості акцій.

3. Випуском конверсійних облігацій, які в зарубіжній практиці оцінюються як найпридатніший санаційний інструмент.

Конверсійні облігації - це метод залучення капіталу, пов’язаний із випуском підприємством іменних облігацій, які через певний час можна обміняти на прості акції підприємства. Вкладаючи кошти в конверсійні облігації, інвестор досягає подвійної мети: з одного боку - відносної безпеки вкладень (облігації є менш ризикованими цінними паперами в порівнянні з акціями і, крім того, у разі банкрутства претензії власників облігацій задовольнятимуться одночасно з іншими кредиторами), з іншого - можливості збільшення капіталу, яку дають прості акції.

Конверсійні облігації випускають великі підприємства строком на 5-10 років.

Участь кредиторів у фінансовому оздоровленні боржника.

Фінансова участь кредиторів у санації боржників може здійснюватися:

1/ пролонгацією та реструктуризацією наявної заборгованості;

2/ наданням додаткових кредитних ресурсів;

3/ повною або частковою відмовою від своїх вимог.

Безперечно, активну участь кредиторів у фінансовому оздоровленні можна очікувати тільки тоді, коли внаслідок санації та збереження підприємства-боржника вони отримають повніше задоволення своїх вимог, ніж при його ліквідації. Кредитори можуть зважитися на матеріальний ризик в обмін на майбутню участь у прибутках даного підприємства, в обмін на великий пакет акцій боржника або з надією отримати гарантований ринок збуту своєї продукції тощо.

В законодавствах окремих країн (Німеччина, Польща, Росія, Казахстан, Україна) передбачено можливість укладення мирової угоди. Мирова угода - це процедура досягнення домовленості між боржником та кредиторами щодо пролонгації строків сплати належних платежів або щодо зменшення суми боргів. Ця угода може укладатися на будь-якому етапі провадження справи про банкрутство і набирає чинності тільки після її затвердження господарським судом.

Погашення боргу та надання цільового банківського кредиту здійснюється комерційним банком, який обслуговує підприємство. Оскільки надання такого кредиту пов’язане з високим рівнем ризику, то відсоткова ставка на нього є досить великою.

Надаючи фінансову підтримку способом відмови від своїх вимог, кредитори повинні пам’ятати, що відмова від претензій по кредитах прирівнюється до відмови від кредитного договору, тобто погашення боргів цьому кредитору буде здійснюватися за рахунок активів, які залишаться після задоволення вимог усіх інших кредиторів та членів трудового колективу.

Фінансова участь персоналу в санації підприємства.

Основною причиною фінансової участі персоналу в санації підприємства є надія зберегти робочі місця.

Фінансування санації персоналом може здійснюватися в таких формах:

- відстрочка або відмова від винагороди за виробничі результати;

- надання працівниками позик;

- купівля працівниками акцій даного підприємства.

Законом “Про банкрутство” та Законом “Про власність” передбачено, що трудовий колектив державного підприємства, щодо якого порушено справу про банкрутство, може брати підприємство в оренду або викуповувати у власність, створюючи певний вид господарського товариства за умови взяття на себе боргів та згоди на це кредиторів.

За наявності кількох претендентів на участь у санації державного підприємства господарське товариство, засноване членами трудового колективу, не має жодних переваг перед іншими претендентами і мусить пройти процес конкурсного відбору.

Державна фінансова підтримка санації підприємств.

Якщо мобілізованих фінансових ресурсів із децентралізованих джерел не вистачило для успішного проведення санації, то в певних випадках може бути прийнято рішення про надання державної фінансової підтримки (скажімо, коли держава визнає продукцію таких підприємств суспільно необхідною). Підтримка орієнтується передовсім на підприємства, які здатні її використати з максимальною віддачею та забезпечити збільшення виробництва продукції, що позитивно вплине на дохідну частину бюджету.

Централізована санаційна підтримка може здійснюватися:

а) прямим бюджетним фінансуванням;

б) непрямими формами державного впливу.

Пряме бюджетне фінансування відбувається на поворотних засадах (бюджетні позики) і безповоротних засадах (субсидії, дотації, повний або частковий викуп державою акцій підприємств, що перебувають на межі банкрутства).

Переважна більшість західних вчених притримується думки, що державне фінансування санації на безповоротній основі не тільки стимулює бюджетний дефіцит, а й спричиняє негативні побічні ефекти на макро- та мікрорівнях. Після краху концепції санації автогіганта “Брітіш Лейланд”, яка базувалась на прямому державному дотуванні (розмір дотацій становив близько 3 млрд. фунтів стерлінгів), у західних країнах майже повністю відмовилися від використання такого методу.

Держава може здійснювати санаційну підтримку шляхом повного або часткового викупу акцій підприємств, що перебувають у фінансовій кризі. У такий спосіб вона протидіє спаду виробництва і зростанню безробіття. Державу в даному випадку не можна розглядати як звичайного акціонера, оскільки отримання прибутку не є завданням її діяльності як санатора. Головною метою державних інвестицій є сприяння відновленню ліквідності підприємства. В Німеччині,