Бюджетна система, бюджетний устрій і бюджетне право.
Під бюджетною системою слід розуміти сукупність окремих її ланок, юридично пов’язаних між собою, яка базується на загальноприйнятих принципах, що відповідають міжнародним стандартам.
Формування сучасної бюджетної системи своїм корінням сягає глибокої давнини. У IX-X століттях жодна держава, крім України, не змогла сформувати прототип сучасної бюджетної системи, яку тепер використовують більшість розвинутих країн світу. Суть такого підходу полягає в тому, що бюджет князівської сім’ї був відділений від держави. На місцях були створені відповідні служби, які забезпечували функціонування держави на низовому рівні.
З розпадом Київської Русі та завоюванням її монголо-татарами, бюджетна система в первісному її зародженні втратила свій зміст і форми існування.
Послідуючі історичні події супроводжувалися протиріччями в формуванні бюджетної системи України.
У червні 2001 року Верховною Радою України був прийнятий Бюджетний кодекс, який визначив основні засади бюджетної системи України, її структуру, принципи та правові аспекти функціонування.
Бюджетна система України являє собою сукупність Державного та місцевих бюджетів (їх в Україні є більше 10 тисяч), побудовану з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіального устроїв. В унітарних країнах бюджетна система складається з 2 ланок: центрального бюджету і місцевих бюджетів. В федеральних країнах (США, Німеччина, Росія) до цих ланок додаються ще бюджети членів федерації.
Бюджетна система України як унітарної держави складається з Державного бюджету України та місцевих бюджетів.
Сукупність всіх бюджетів, які входять до складу бюджетної системи України, є зведеним бюджетом України. Зведений бюджет використовується для реалізації засад державного регулювання економічного і соціального розвитку України.
Схематично структуру бюджету області можна зобразити наступним чином (рис. 12):
Рис. 12. Склад бюджетної системи України.
Бюджетний устрій - це організація і принципи побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв’язок між окремими ланками бюджетної системи. Бюджетний устрій України визначається з урахуванням державного устрою і адміністративно-територіального поділу України.
Бюджетна система України ґрунтується на таких принципах:
принцип єдності бюджетної системи України забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і звітності;
принцип збалансованості - повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період;
принцип самостійності забезпечується закріпленням за бюджетами відповідних джерел доходів, правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на визначення напрямів використання коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні бюджети;
принцип повноти – до складу бюджетів підлягають включенню всі надходження до бюджетів та витрати бюджетів, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування;
принцип обґрунтованості – бюджет формується на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку держави та розрахунках надходжень до бюджету і витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик та правил;
принцип ефективності – при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів;
принцип субсидіарності – розподіл видів видатків між державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами повинен ґрунтуватися на максимально можливому наближенні надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача;
принцип цільового використання бюджетних коштів – бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями;
принцип справедливості і неупередженості – бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами;
принцип публічності та прозорості – Державний бюджет України та місцеві бюджети затверджуються, а рішення щодо звіту про їх виконання приймаються, відповідно, Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим та місцевими радами;
11) принцип відповідальності учасників бюджетного процесу – кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.
Бюджетне право - це сукупність юридичних норм, що регулюють діяльність органів державної влади і управління по складанню, розгляду, затвердженню та виконанню бюджету.
Особливість бюджетних прав в порівнянні з іншими галузями права полягає в тому, що бюджетні права за своїми юридичними властивостями наближаються до обов’язків, значною мірою одночасно і є обов’язками (наприклад, право затверджувати бюджет, право розподіляти бюджетні кошти). Отже, в більшості випадків, бюджетне право і обов’язок об’єднані в одному повноваженні.
Основу бюджетно-правового статусу державних органів влади і їх територіальних підрозділів становить право на самостійний бюджет.
Бюджетно-правовий статус державних і місцевих органів влади узагальнено становить сукупність таких прав:
- право на власний бюджет;
- право на отримання бюджетних доходів і залучення їх до даного виду бюджету;
- право на використання бюджетних коштів на потреби держави, місцевих органів влади за призначенням;
- право розподілу бюджетних доходів між бюджетами даної території;
- право утворення і використання в межах бюджету цільових або резервних фондів.
Місце кожного з суб’єктів у системі адміністративно-територіального поділу впливає на конкретний перелік наданих їм бюджетних прав. Безперечно, що районні і міські органи влади (міст з районним поділом) володіють більш широким колом бюджетних прав, оскільки вони вступають у стосунки не тільки з керівними, але й підпорядкованими органами влади. Тому ряд бюджетних прав відсутній у нижчій ланці місцевих органів влади (сільських, селищних), наприклад, право на розподіл доходів між бюджетами, нагляд за виконанням підпорядкованих бюджетів.
Бюджетна ініціатива - це право членів законодавчого органу вносити зміни в