Система оподаткування в Україні.
Податки існують у людському суспільстві майже 1000 років, але для людини немає більш гнітючої процедури, ніж їх сплата. Високі податки – це завжди неминучі злидні і занепад господарства. Непосильні податки були причиною багатьох соціальних конфліктів і кровопролитних воєн.
Водночас запровадження податків мало надзвичайно прогресивне значення для розвитку людського суспільства, їх порівнюють із винаходом колеса чи парової машини.
Найбільшого розвитку податки досягають в умовах розвиненої ринкової економіки. Вони стають ефективним знаряддям реалізації державної політики. Проте не слід забувати, що податки є дуже небезпечною зброєю в руках держави. Без наукової концепції податкової політики вони можуть перетворитися на гальмо економічного розвитку.
Фундатором наукової теорії податків вважають Адама Сміта, який у своїй праці “Дослідження про природу і багатства народів” вивів 4 найзагальніших принципи оподаткування (так звані “4 правила Адама Сміта”):
- всі громадяни повинні брати участь у підтримці держави відповідно до своїх доходів, які вони отримують під захистом та опікою держави (“принцип рівності в оподаткуванні”).
- податки повинні бути чітко визначені щодо часу, обсягу і місця платежу (“принцип визначеності”).
- податки повинні сплачуватися платниками у найвигідніший для них час (“принцип зручності”).
- кожен податок повинен бути побудований так, щоб у платників вилучалося якнайменше коштів понад той дохід, який вони приносять у скарбницю (“принцип дешевизни справляння податків”). Великі витрати на збирання податку роблять сам податок недоцільним.
Податок являє собою обов’язковий платіж, що встановлюється державою і сплачується на її користь у відповідності до діючого законодавства. Але, крім податку, на сьогоднішній день в Україні використовуються й інші терміни, що відображають платежі державі. Це – плата, внески, відрахування і збори. Причому відмінності між платою, податками і відрахуваннями не є досить суттєвими.
Плата вноситься за користування природними і іншими ресурсами, що перебувають у власності держави і може відноситись як на собівартість, так і сплачуватись з прибутку.
Відрахування передбачають цільове призначення платежів і, в основному, відносяться на собівартість.
Податки можуть відноситися як на собівартість, так і сплачуватися з прибутку.
Основними ознаками податків є наступні:
- податки не мають цільового призначення;
- податки характеризуються одностороннім рухом вартості від юридичних і фізичних осіб до держави;
- якщо плата і відрахування можуть вноситися як державі, так і іншим юридичним чи фізичним особам, то податки - це атрибут лише держави.
Податки є не просто економічною категорією, але і суспільно-соціальною категорією.
Суспільна ціна податків вимірюється втратою частки особистого добробуту конкретними платниками, причому суспільні блага забезпечуються лише державою, і вона реалізує ці блага споживачам за відповідними цінами. Ціною суспільних благ і є податки.
Соціально-економічна сутність податків проявляється у їх функціях. Податки виконують такі основні функції:
фіскальну,
розподільчу,
регулюючу.
Фіскальна функція забезпечує необхідні умови для створення матеріальної бази функціонування суспільства. Тобто, за допомогою податків держава мобілізує кошти для утворення грошових фондів, які забезпечують виконання покладених на неї функцій.
Розподільча функція забезпечує розподіл вартісних пропорцій між платниками податків і державою. Тобто, саме за допомогою податків держава встановлює вартісні пропорції такого перерозподілу.
Регулююча функція полягає у впливі податків на різні види діяльності та безпосередньо на платників податків. Тобто, через податки держава регулює процеси виробництва та споживання в суспільстві.
Елементами податку є:
об’єкт податку або податкова база,
суб’єкт податку,
масштаб вимірювання або одиниця об’єкту,
ставка податку,
пільги по податку.
Об’єктом податку називають ті явища чи предмети, внаслідок наявності яких податок сплачується (земля, дохід, майно тощо). Об’єкт повинен піддаватися чіткому вираженню, мати безпосереднє відношення до платника і вказувати на те, що саме оподатковується. Назва податку майже завжди походить від об’єкту оподаткування (наприклад, податок, об’єктом оподаткування якого є прибуток, називається податком на прибуток).
Суб’єктом податку є будь-яка сторона, що бере участь у процесі організації справляння податків. До суб’єктів податків належить держава та її органи, а також платники податків. Платника податку потрібно відрізняти від носія податку – особи, на яку податок припадає наприкінці усіх процесів перекладання.
Масштабом вимірювання (або одиницею об’єкту) називається одиниця, яка покладається в основу виміру і на основі обчислення якої податок визначається в межах даного об’єкту.
Ставка податку – це законодавчо встановлена величина податку на одиницю оподаткування. Існують два підходи щодо запровадження податкових ставок – універсальний та диференційований. Універсальний підхід передбачає запровадження єдиної для усіх платників ставки, диференційований – декількох. За способом побудови ставки податку поділяються на тверді та процентні. Тверді ставки встановлюються у грошовому вимірі на одиницю оподаткування в натуральному обчисленні. Процентні ставки встановлюються щодо об’єкта оподаткування, який має грошовий вимір і показує, яку відсоткову частку певного об’єкта треба сплатити як податок.
Податкові пільги – це повне або часткове звільнення від сплати податків і зниження загальної норми оподаткування. Усі податкові пільги можна згрупувати у такі підгрупи:
звільнення від сплати податку окремих осіб або категорій платників;
повне або часткове звільнення об’єкта або податкової бази від оподаткування і використання неоподатковуваного мінімуму;
зменшення ставки податку.
У зв’язку з різним соціально-економічним призначенням податків у світовій фіскальній термінології існує багато різновидів таких обов’язкових платежів. Але усі податки поєднуються у відповідні групи, що класифікуються за певними ознаками:
за економічним змістом об’єкта оподаткування;
за формою взаємовідносин платника і держави;
за рівнем запровадження;
за місцем зарахування.
За економічним змістом об’єкта оподаткування податки бувають:
податки на доходи;
податки на споживання;
податки на майно.
Податки на доходи (прибутки) – це обов’язкові платежі, об’єктом оподаткування яких є дохід або прибуток певного платника, який отримано протягом певного проміжку часу. Причому податки на доходи передбачають оподаткування безпосередніх доходів у процесі
