Державні цільові фонди.
Державні цільові фонди – це фонди грошових коштів, які мають цільове призначення і знаходяться в розпорядженні центральних та місцевих органів влади. Державні цільові фонди є однією з ланок загальнодержавних фінансів, порядок їх формування і функціонування регламентується відповідними законодавчими актами.
В сучасних умовах розвитку незалежної України роль державних цільових фондів значно зростає. Їх існування є необхідним і доцільним, оскільки сприяє здійсненню ефективного контролю за цільовим використанням коштів.
Державні цільові фонди можуть утворюватися шляхом:
відокремлення із Державного бюджету окремих видатків, що мають велике значення для держави;
формування спеціальних фондів із самостійними джерелами доходів.
Джерелом формування державних цільових фондів є валовий внутрішній продукт країни. А мобілізація коштів здійснюється через:
спеціальні збори (переважно обов’язкові);
добровільні внески і пожертвування;
позики;
кредити;
направлення коштів із бюджету.
В залежності від рівня, на якому утворюються державні цільові фонди, вони можуть бути:
державними;
місцевими.
В залежності від терміну дії державні цільові фонди поділяються на:
постійні;
тимчасові.
В залежності від напрямків використання коштів фонди поділяються на:–
соціальні;
економічні;
науково-дослідні;
страхові;
міждержавні тощо.
До економічних державних цільових фондів відносять: Український фонд підтримки підприємництва, Український державний фонд підтримки селянських (фермерських) господарств тощо.
До соціальних фондів в Україні належать: Пенсійний фонд, Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонд соціального захисту інвалідів тощо.
До науково-дослідних фондів належить Державний інноваційний фонд.
В Україні найбільшими за обсягом та найвагомішими за значенням є соціальні фонди.
В умовах переходу до ринкових відносин відбувається різка поляризація доходів та рівня життя окремих категорій населення. Наявність певних груп громадян, низький рівень матеріального забезпечення яких пов’язаний з незалежними від їхніх зусиль причинами (кризові явища в економіці, стан здоров’я, вік, втрата роботи, збільшення утриманців тощо), зумовлює необхідність формування механізму соціального захисту населення.
Загальнообов’язкове державне соціальне страхування – це система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків, надання бюджетних коштів та інших джерел згідно діючого законодавства України.
Основними видами загальнообов’язкового державного соціального страхування є:
- пенсійне страхування;
- страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;
- страхування на випадок безробіття;
- страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
Кожен із державних цільових фондів має закріплені доходи та видатки і відповідну систему управління.
Пенсійний фонд України був створений у 1991 році. Головними завданнями фонду є:
пенсійне забезпечення населення;
фінансування програм по підтримці пенсіонерів та інвалідів;
міжнародне співробітництво з проблем пенсійного забезпечення тощо.
Джерелами утворення Пенсійного фонду України є:
обов’язкові внески суб’єктів господарювання і громадян;
кошти Державного бюджету України, призначені для виплати пенсій військовослужбовцям;
добровільні внески і пожертвування;
інші надходження.
Суб’єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, їх об’єднання, філії, відділення, бюджетні, громадські та інші установи і організації, фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності перераховують в Пенсійний фонд збори на обов’язкове державне пенсійне страхування в розмірі 32% від фактичних витрат на оплату праці.
Громадяни, які працюють на умовах трудового договору, а також виконують роботи згідно з цивільно-правовими договорами, сплачують збір на обов’язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% сукупного оподатковуваного доходу, якщо він не перевищує 150 грн., та 2% – якщо сукупний оподатковуваний дохід перевищує 150 грн.
Для підприємств, установ і організацій, де працюють інваліди, збір в Пенсійний фонд визначається окремо за ставкою 4% від фактичних витрат на оплату праці для працюючих інвалідів та за ставкою 32% – для інших працівників підприємства.
Для підприємств, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить не менше 50% загальної чисельності працюючих і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менше 25% суми загальних витрат на оплату праці, збір у Пенсійний фонд перераховується у розмірі 4% від величини фонду оплати праці.
Для осіб, які мають статус державного службовця, існує наступний порядок розрахунку суми збору до Пенсійного фонду України (див. табл. 7).
Таблиця 7
Розмір збору до Пенсійного фонду України, що утримується з доходу державного службовця
Сукупний оподатковуваний дохід платника, грн. | Розмір збору
До 150 | 1% від суми доходу
від 151 до 250 | 1,50+2% від суми, що перевищує 150 грн
від 251 до 350 | 3,50+3% від суми, що перевищує 250 грн
від 351 до 500 | 6,50+4% від суми, що перевищує 350 грн
понад 501 | 12,50+5% від суми, що перевищує 500 грн
Крім того, законодавством встановлений порядок сплати зборів на обов’язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, яким передбачено додаткові збори у розмірі 1% суми операцій з купівлі-продажу валют; 5% вартості реалізованих ювелірних виробів; 3% від вартості легкового автомобіля, визначеної відповідно до договору купівлі-продажу; 1% від вартості нерухомого майна з операцій купівлі-продажу; 5% від вартості будь-яких вироблених в Україні або імпортованих в Україну тютюнових виробів; 6% вартості послуг стільникового рухомого зв’язку.
Кошти, акумульовані у Пенсійному фонді України, спрямовуються на:
виплату пенсій (трудових і соціальних);
виплату пенсій військовослужбовцям;
виплату допомог на поховання непрацюючих пенсіонерів;
реалізацію державних та регіональних програм соціальної підтримки пенсіонерів, інвалідів та інших категорій громадян, що потребують допомоги;
організацію та проведення роз’яснювальної роботи;
забезпечення поточної діяльності та утримання органів Пенсійного фонду тощо.
Функціонування фонду соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням пов’язане з необхідністю відшкодування витрат працюючих громадян у випадках тимчасової непрацездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.
Джерелами доходів Фонду
